Рішення № 6147937, 14.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" серпня 2009 року Справа №20/124

Суддя Цимбал Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: субєкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1

14013, АДРЕСА_1;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Солідвуд"

15300, вул. Заводська, 3, м. Корюківка, Чернігівська область;

предмет спору: стягнення 8426,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявився;

в с т а н о в и в :

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Солідвуд” про стягнення 13867,32 грн. боргу згідно договору №1/07 на монтаж електрообладнання козлового крану ККС-10 від 05.07.2006 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009р. розгляд справи призначено на 04.08.2009р., після чого розгляд справи відкладався до 13.08.2009 року.

Позивач в судове засідання 13.08.2009 року не зявився, представника не направив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, проте надіслав заяву від 11.08.2009 року про підтримання позовних вимог в повному обсязі та з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, представника не направив, ухвала від 03.07.2009 року, направлена за адресою: 15300, Чернігівська обл., Корюківський район, м.Корюківка, вул. Заводська, 3 повернулася до суду з поштовою відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

відомості про юридичну особу або фізичну особу підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 10.08.2009р. за №3903581 товариство з обмеженою відповідальністю „Солідвуд”, знаходиться за адресою: 15300, Чернігівська обл., Корюківський район, м.Корюківка, вул. Заводська, 3.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Разом з цим, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.07.2006р. між СПД ОСОБА_1 (надалі Позивач) та ТОВ «Солідвуд» (надалі Відповідач) укладено договір №1/07 на монтаж електрообладнання козлового крану ККС - 10 (далі Договір), на суму 15000 грн. Крім того, згідно п.4.7. Договору відповідач компенсує відрядження, проживання працівників під час проведення робіт. Так, відповідно до акту виконаних робіт від 01.08.2009 року, витрати, повязані з відрядженням працівників становлять 1475,00грн., транспортні витрати 565,00грн.

Отже, загальна сума вартості робіт складає 14040,00 грн.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 901 ЦК України за договором одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник (позивач) доручає, а Виконавець зобовязується виконати роботи на монтаж електрообладнання та вводу в експлуатацію козлового крану ККС 10, у відповідності з „Правилами устрою та безпеки експлуатації грузопідйомних кранів” та умов даного договору.

Згідно п. 2 ст.901 ЦК України, положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За юридичною природою вказаний договір є договором про надання послуг, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми глави 63 ЦК України.

На виконання умов Договору, позивач виконав повністю всі монтажні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 01.08.2006 року № 1/08.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1. Договору погоджена з замовником сума, повинна бути оплачена у наступному відношенні: 11000 перераховуються на розрахунковий рахунок виконавця до початку робіт, а інша частина суми 6040,00грн. після підписання акту здачі прийому крана в експлуатацію.

Разом з тим, позивачем надано суду банківська виписка, де зазначено про сплату відповідачем з 26.07.2006 року частини заборгованості в сумі 11000 грн.

Крім того, позивачем надано господарському суду акт звірки взаємних розрахунків, що підписаний сторонами 01.03.2007 року, відповідно до якого відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 6040,00 грн.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Враховуючи вище наведене та акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.2007р. станом на момент подання позову неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 6040,00грн.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦКУкраїни, якщо строк(термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки чинне законодавство не визначає певних форми та змісту вимоги про виконання зобовязання, у випадку передбаченому п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернення з позовом до суду 02.07.2009р., суд оцінює як предявлення позивачем вимоги, щодо оплати наданих послуг.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 6040,00грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення суми основного боргу на користь позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки (пені) з відповідача в розмірі 1968,18 грн. у звязку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно п.1-2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що у Договорі від 05.07.2006 року № 1/07 сторони не передбачили відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені), вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 3423,37 грн. задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, господарський суд відмовляє в стягненні 3423,37грн. пені.

Позивачем нараховані інфляційні на суму 3903,05 грн. та річні в сумі 500,90 грн.

Враховуючи, що у відповідача виник обовязок щодо сплати боргу лише в 09.07.2009 року, тому вимоги позивача щодо нарахованих інфляційних та річних за період з 26.08.2006р. по 14.09.2006р. задоволенню не підлягають.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солідвуд»(15300, Чернігівська область, смт. Корюківка, вул. Заводська, 3, р/р 260048375 в «Райффайзен Банк Аваль»смт. Корюківка, МФО 353348, код ЄДРПОУ 34069788) на користь Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (14013, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЧОФ АБ „Синтез” м. Чернігова, МФО 353326, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 6040,00 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути суб”єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (14013, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЧОФ АБ „Синтез” м. Чернігова, МФО 353326, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) надлишково сплачене витрати на інфомраційно-технічне забезпечення в сумі 2,50 грн., перераховане поштовю квитанцією № 344/359 від 01.07.2009 р., що знаходиться в матеріалах справи № 20/124 господарського суду Чернігівської області.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

14.08.09