Рішення № 61479069, 21.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/77/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2016 Справа № 908/2105/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Запчасть (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської , буд. 1)

до відповідача: Міського комунального підприємства Основаніє (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А)

про стягнення суми 25271,23 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 (дов. № 5 від 01.08.2016 р.);

Від відповідача ОСОБА_3 (дов. № 427 від 14.09.2016 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 23488,20 грн. основного боргу за договором поставки № 3 від 03.02.2014 р., суми 1515,08 грн. пені, 146,59 грн. 3% річних, 121,96 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2105/16, справі присвоєно номер провадження 20/77/16, справу призначено до розгляду на 31.08.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2016 р.

У судовому засіданні 21.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № 3 від 03.02.2014 р. Просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 23488,20 грн., суму 1515,08 грн. пені, 146,59 грн. 3% річних, 121,96 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач у письмовому відзиві, наданому в судовому засіданні 21.09.2016 р., суму основного боргу за договором № 3 від 03.02.2014 р. та накладних, які покладено в підставу позову, визнав. Позов у частині стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат представник відповідача усно просив вирішити на розсуд суду, будь-якого письмового заперечення щодо позову в даній частині суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Запчасть (продавець за договором, позивач у справі) та Міським комунальним підприємством Основаніє (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 3, за умовами якого продавець зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобовязався купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у специфікації та/або рахунку-фактурі, що складають невідємні додатки до цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 ціни на товари, що поставляються за цим договором, зазначені у специфікації та/або рахунку-фактурі, що складають невідємні додатки до цього договору.

Згідно з п. 5.1 розрахунки по договору здійснюються після отримання покупцем товару, передбаченого в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів.

Пунктом 9.1 (у редакції додаткової угоди від 14.03.2014 р.) сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р.

У підтвердження факту виконання своїх зобовязань за договором ТОВ «ОСОБА_1 Запчасть» надані видаткові накладні: № РН-0000222 від 06.04.2016 р. на суму 1917,00 грн., № РН-0000223 від 06.04.2016 р. на суму 330,00 грн., № РН-0000224 від 06.04.2016 р. на суму 1344,00 грн., № РН-0000262 від 27.04.2016 р. на суму 612,00 грн., № РН-0000263 від 27.04.2016 р. на суму 891,00 грн., № РН-0000264 від 27.04.2016 р. на суму 2727,00 грн., № РН-0000293 від 19.05.2016 р. на суму 13776,00 грн., № РН-0000308 від 25.05.2016 р. на суму 186,00 грн. Усього за переліченими видатковими накладними позивач передав відповідачу товар на загальну суму 23488,20 грн. Товар за даними накладними отриманий представником відповідача згідно з довіреностями № 167 від 04.04.2016 р., № 262 від 19.05.2016 р.

Відповідно до позовної заяви та усних пояснень представників сторін, наданих у судовому засіданні, відповідач оплату за отриманий товар взагалі не здійснював.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № 3 від 03.02.2014 р. був поставлений відповідачу товар на загальну суму 23488,20 грн.

Відповідач поставку товару за договором та переліченими вище видатковими накладними, які покладено в підставу позову, а також наявність заборгованості в сумі 23488,20 грн. підтвердив.

Представник позивача в судовому засіданні надав підписаний сторонами акт звірки розрахунків від 05.09.2016 р. Згідно з даним актом звірки сума боргу відповідача на користь позивача становить 29394,21 грн., у т.ч. за накладними, які покладено в підставу позову, сума боргу становить 23488,20 грн. ОСОБА_3 звірки підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені круглими печатками підприємств-юридичних осіб (оригінал акту міститься в матеріалах справи).

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні. Відповідач укладення договору поставки № 3 не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, підтвердив.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 23488,20 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі, підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 146,59 грн. 3% річних, нарахованих за період із 22.04.2016 р. по 10.08.2016 р. включно, та суми 121,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із квітня по червень 2016 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних заявлена обґрунтовано.

Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, в частині нарахування 3% річних за трьома накладними від 06.04.2016 р. За даними накладними сума 3% річних становить 32,67 грн., а не 33,26 грн., як зазначено позивачем. За іншими видатковими накладними сума 3% річних нарахована позивачем правильно. Таким чином, до стягнення з відповідача належить загальна сума 146,00 грн. 3% річних за заявлений позивачем загальний період.

У п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував втрати від інфляції за трьома накладними від 06.04.2016 р. на суму боргу 3591,00 грн. Інфляційні нараховані позивачем за період із квітня по червень 2016 р. включно.

Разом з тим, позивач мав право нараховувати інфляційні втрати за період, починаючи з травня 2016 р., тобто з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що за період, за який позивач мав право нараховувати інфляційні втрати: з травня по червень 2016 р. включно, інфляційні втрати відсутні, оскільки мається відємне значення (дефляція). Індекс інфляції у за даний період: з травня по червень 2016 р. включно становив 99,90.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 1515,08 грн. за загальний період з 22.04.2016 р. по 10.08.2016 р.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.1.4 договору поставки № 3 від 03.02.2014 р. сторони встановили, що за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки.

Так, позивачем нараховано пеню в розмірі 336,70 грн. за період з 22.04.2016 р. по 05.08.2016 р. на суму заборгованості за трьома видатковими накладними від 06.04.2016 р. Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок пені, судом встановлено, що за даний період пеня становить 367,05 грн. Відповідно до приписів ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується пеня в сумі 336,70 грн. за заявлений позивачем період.

За видатковими накладними від 27.04.2016 р., від 19.05.2016 р. сума пені 326,96 грн. та сума 744,88 грн., відповідно, позивачем розрахована правильно.

Також позивачем нарахована пеня в розмірі 106,54 грн. за трьома видатковими накладними від 25.05.2016 р. на суму заборгованості 1891,20 грн. за загальний період з 09.06.2016 р. по 10.08.2016 р. При цьому позивачем у розрахунку заборгованості зазначено кількість днів прострочення 57, тоді як за даний період кількість днів прострочення фактично становить 63. Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок пені за заявлений позивачем період 57 днів прострочення, судом встановлено, що за даний період пеня становить 98,54 грн. Відповідно до приписів ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується пеня в сумі 98,53 грн. за заявлений позивачем період.

Таким чином, загальна сума пені в межах заявленого позивачем періоду становить суму 1507,07 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Запчасть» (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодемянської, буд. 1, код ЄДПОУ 37786526, р/р 26008060266395 в філії «Запорізьке РУ» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) заборгованість у сумі 23488 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 20 коп., пеню в розмірі 1507 (одна тисяча пятсот сім) грн. 07 коп., 3% річних у сумі 146 (сто сорок шість) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 88 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21 вересня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.