Рішення № 61479001, 13.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016Справа №910/10518/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Арсенал Страхування» доТовариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»провідшкодування шкоди в сумі 7 097,51 грн.суддя Борисенко І.І.

Представники: від позивача - не з'явився;від відповідача - Войніч О.П., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 097,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

У відзиві на позовну заяву, відповідач повідомив суд, що відповідачем було прийнято рішення про відшкодування зовнішніх пошкоджень автомобіля, отримані внаслідок ДТП 27.12.2015, що підтверджуються наданими фото та які зафіксовані у акті огляду, та розраховано розмір страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту цих пошкоджень автомобіля на підставі рахунку №СА-000000338 від 13.01.2016 ТОВ «СВІТ-АВТО» в сумі 1667, 49 грн. (без врахування пофарбування бамперу заднього та інших пошкоджень, що не підтверджуються фото чи актом огляду), з якого було вирахувано франшизу за договором КАСКО (1 000,00 грн.).

Крім того, Відповідачем було замовлено звіт про оцінку КТЗ Кіа Rio д.н. НОМЕР_1, відповідно до якого, розмір завданого збитку в результаті його пошкодження в ДТП склав 1 667,49 грн. Таким чином, сума страхового відшкодування за розрахунком відповідача склала 667,49 грн. та була перерахована позивачу платіжним дорученням №809 від 21.04.2016. У зв'язку з викладеними обставинами відповідач просив суд у позові відмовити повністю.

04.07.2016 позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 05.07.2016 за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

13.09.2016 позивачем подані письмові пояснення до відзиву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2015 в м. Києві по вул. Героїв Сталінграда була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автобуса "Опель", д.р.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2 та автомобіля «КІА» д.р.н. НОМЕР_1.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автобусом "Опель", д.р.н. НОМЕР_2, не дотрималась безпечної дистанції та швидкості внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «КІА» д.р.н. НОМЕР_1, чим порушила вимоги п. 13.1, 12.4 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №83936698 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Оболонського районного суду м. Києва (справа №756/1198/16-п, провадження №3/756/946/16), копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «КІА» д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 16.01.2015 №17/15-Тз/Ц7.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 16.01.2015 №17/15-Тз/Ц7, страхового акту №17/15-Тз/Ц7-1-1 від 02.02.2016 позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 7 765,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням №4372 від 04.02.2016.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Опель", д.р.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і її вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Оболонського районного суду м. Києва (справа №756/1198/16-п, провадження №3/756/946/16).

На час скоєння вищевказаної ДТП (27.12.2015) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб під час експлуатації автомобіля "Опель", д.р.н. НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АІ/7389483 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., строк дії полісу з 19.04.2015 до 18.04.2016.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АІ/7389483 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Опель", д.р.н. НОМЕР_2, на час спірної ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №СА-000000338 від 13.01.2016 складає 8 765,00 грн. Відповідно до акта виконаних робіт №СА-000067298 від 04.03.2016 складає 8 765,00 грн.

При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «КІА» д.р.н. НОМЕР_1, склав 8 765,00 грн., відповідно до -000067298 04.03.2016. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 7 765,00 грн. суду також доведений (підтверджується платіжним дорученням №4372 від 04.02.2016р.).

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «КІА» д.р.н. НОМЕР_1 позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. С15-564 від 18.01.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА» д.р.н. НОМЕР_1 склала 8 780,32 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,00.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «КІА» д.р.н. НОМЕР_1, рік випуску автомобіля - 2013., а отже на момент ДТП (27.12.2015) строк його експлуатації не перевищував 7 років, а отже підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

З матеріалів справи вбачаться, що відповідач часткового сплатив суму матеріальної шкоди в розмірі 667,49 грн., про що свідчить платіжне доручення від 21.04.2016 №809 та підтверджується сторонами по справі.

Як було зазначено раніше відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до страхової компанії відповідача, яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 7 765,00 коп.

Виходячи з вищевикладеного, заперечення відповідача викладені у відзиві судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не доведено правових підстав для здійснення розрахунку страхового відшкодування в частині оплати саме зовнішніх пошкодження транспортного засобу «КІА» д.р.н. НОМЕР_1 (без включення внутрішніх пошкоджень).

Відповідач у своєму Відзиві посилається на те, що відповідно до Акту огляду транспортного засобу від 29.12.2015 року автомобіль Кіа вже мав пошкодження, що не пов'язані з ДТП, а саме пошкодження ЛКП заднього бамперу в правій стороні.

Проте, відповідач не надає жодних доказів того, що ці затертості на задньому бампері були на момент ДТП. Так як, Страхувальник ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» вказував, що затертості ЛФП на задньому бампері з правої сторони виникли після ДТП, яке мало місце 27.12.2015 року, а саме в проміжку часу між 27.12.2015 та датою огляду ТЗ, 29.12.2015 року. Вказані пошкодження ЛФП (затертостї) були настільки малозначимі, що не потребували окремого відновлювального ремонту.

Одночасно суд вказує, що наданий позивачем Звіт вих. С15-564 від 18.01.2016 та наданий відповідачем Звіт від 4.16.77 від 04.07.2016 є попередніми оціночними документами, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. До того ж, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. №3-50гс15.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 7 765,00 коп., з яких відповідачем сплачено 667,49 грн.

Відтак, суд вважає обґрунтовані позовні вимоги про стягнення з відповідача решти несплаченої сими страхового відшкодування в розмірі 7 097,51 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю в заявленій сумі 7 097,51 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 15/2, ідентифікаційний код 36086124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) 7 097 (сім тисяч дев'яносто сім) грн. 51 коп. страхового відшкодування, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.09.2016

Суддя І.І. Борисенко