Постанова № 61468400, 03.11.2015, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1943/15-а

провадження № 2-а/368/56/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 року Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати незаконними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації по відмові надати йому, ОСОБА_1, статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобовязати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації надати йому, ОСОБА_1, статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1, звернувся до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації із заявою цро надання йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення на підставі п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він залучався до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання повязаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідач своїм листом № 1451 від 21.10.2015 р. відмовив у наданні йому статусу інваліда війни, посилаючись на те, що на даний час механізм реалізації положень п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко не визначений, та відсутні первинні документи про роботу в зоні відчуження.

З підстав зазначених нижче дії відповідача по відмові у наданні йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення є незаконними.

Згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

В 1986 році він працював старшим інженером служби безпеки руху у Кагарлицькому АТП-11032, яке в подальшому було періменовано в Автопідприємство 23255, що що підтверджується трудовою книжкою.

У вересні 1986 року його було відряджено в м. Чорнобиль для роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Факт участі його у роботі в зоні відчуження підтверджується табелем обліку використання робочого часу за вересень 1986 року, тому твердження відповідача про відсутність первинних документів.

Він був залучений до складу формувань цивільної оборони та відряджений в Чорнобильський район з 02.09.1986 по 09.09.1986 р. для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Підтвердженням залучення його до складу формувань цивільної оборони є довідка з Відділу з питань надзвичайних ситуацій Кагарлицької РДА № 01-13-09 від 02.10.2015р., в якій зазначено, що він з 02.09.1986 р. по 09.09.1986 р. був залучений до складу формувань цивільної оборони Кагарлицького АТП-11032.

Також те, що під час відрядження учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були залучені до складу формувань Цивільної оборони Київської кізасті, підтверджується довідкою Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи № 01.01.-69/1416 від 06.10.2015 р.

Підставою для видачі вказаної довідки було Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111- 1976 р., накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 р. (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському обєкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 № 01, від 30.04.1986 № 02, від 19.05.1986 № 52 та інші), довідка про місце та характер виконаних робіт, архівні дані, друковані видання, документи і матеріали по ЦО за 1986 рік, які зберігаються в департаменті, інші офіційні документи.

03.12.2012 р. йому було встановлено II групу інвалідності довічно, причиною якої є захворювання повязане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК сер. КИО - 1 №0416164 від 24.12.2012 р. У зв'язку з чим йому було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серія А №136948С від 01.11.2012 р.

Отже, враховуючи те, що він був залучених до формувань Цивільної оборони під час проведення робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та став інвалідом внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», йому може бути наданий статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.

Згідно п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 р. «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення.

Такими чином, дії відповідача по відмові у наданні йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення є незаконними та порушують його права на отримання такого статусу та відповідних пільг передбачених для такої категорії осіб.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подавши до суду заперечення, в якому просять судове засідання просимо проводити у відсутності представника УСЗН та в позові до управління соціального захисту населення просимо відмовити з наступних підстав. Згідно статті 7 пункт 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення встановлює статус інваліда війни. Статус встановлюється на підставі довідки, яка містить інформацію про наказ або розпорядження про залучення особи до формувань цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання повязаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. За пунктом 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи. Органи соціального захисту населення встановлюють статус інваліда війни на підставі довідки, яка містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання , пов 'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У позивача довідка з Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи носить інформаційний характер. Однак практика реалізації пункту 9 ст. 7 зазначеного Закону виявила складність застосування цієї норми щодо працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, або були прикомандировані до воєнізованих формувань ЦО (зведених загонів протипожежної та медичних служб, зведених мобільних загонів спеціального захисту Київської, Чернігівської та Черкаської областей), оскільки не всі роботи, до виконання яких залучались зазначені особи можуть бути віднесені до завдань формувань Цивільної оборони. Оскільки довідки видаються, Комісією з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи Управління з питань надзвичайних ситуацій не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) про залучення особи до формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, законодавством України не передбачено створення зазначеної комісії, рішення повинні прийматись на підставі документів. Враховуючи, що на теперішній час механізм реалізації положень пункту 9 статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, чітко не визначений, для врегулювання зазначеного питання у Міністерстві створено Робочу групу у складі всіх зацікавлених міністерств та відомств, яка опрацьовує пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства. Згідно Постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення », судами не можуть розглядатися заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах , одержання поранень і контузій при виконанні обов'зків військової служби. Позов ОСОБА_1 Кагарлицьке управління соціального захисту населення не визнає, оскільки немає правових підстав для встановлення статусу інваліда війни особам, що приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Суд, вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Закон України від 22.10.1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 - є інвалідом другої групи з 03 грудня 2012 року (довічно), що підтверджено довідкою МСЕК про призначення інвалідності серії КИО-1 № 0416164 від 29.12.2012 року, пов'язаного з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Окрім того, експертний висновок № 1/98 від 27.01.1998 року також встановлено, що у позивача було встановлено діагнози, захворювання яких повязано з работами по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що видане на позивача ОСОБА_1 серія А № 136948 с, 1 категорії, має тимчасову вкладку № 193, яка підтверджує, що позивач є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно інформаційної довідки виданої Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації вбачається, що у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно- правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 02, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх обєктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обовязковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вищевикладеного, формування ЦО, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно довідки начальника цивільної оборони голова правління ВАТ «Кагарлицьке» було встановлено, що на підставі вивчених архівних документів, які збереглися в ВАТ «Кагарлицьке АТП- 13255" встановлено, що формування ЦО автопідприємства 11032 залучались до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з 27 квітня 1986 року по 1988 рік на підставі розпорядження начальника Київського обласного управління ОСОБА_2 від 26.04.1986 року, від 03.05.1986 року, від 18.05.1986 р. та згідно телефонограм № 1/07ГР/387 від 13.05.1986 р.. № 71/04 від 16.05.1986 р.. від 26.04.1986 р. та інших розпоряджень, які були доведені до АТП.

Таким чином, дані обставини справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 був залучений до складу формувань цивільної оборони Кагарлицького АТП 11032.

Згідно п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано всі необхідні документи, передбачені п.10 Положення, тому підстав для відмови у встановленні статусу інваліда війни у відповідача не було.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Згідно з п. 7 Положення, посвідчення інваліда війни видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

У відповідності до п. 12 цього Положення посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5, зокрема «Посвідчення інваліда війни» видаються інвалідам війни на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», для малолітніх в'язнів - «Удостоверение»і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці.

Відповідно до вимогст. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»позивачам повинно бути вручено посвідчення інваліда війни.

Згідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється діяЗакону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту».

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населенняКагарлицької районної державної адміністрації з письмовою заявою, в якій він просив встановити йому статус «інваліда війни» та видати відповідне посвідчення.

Листом № 1451 від 21.10.2015 р. відповідач відмовив позивачу ОСОБА_1 у визначенні йому статусу інваліда війни.

Відповідно дост. 11 цього Закону- невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України.

Відповідно до п.9 ч.2ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Таким чином, реалізувати свої права і отримати відповідні пільги, встановлені законодавством для інвалідів війни, позивач може шляхом отримання в органах соціального захисту населення посвідчення інваліда війни шляхом подання відповідних документів.

Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалах ВАСУ № К-39164/10 від 06.04.11р., № К-36579/10 від 20.07.11р., № К/9991/4541/11 від 29.05.14 р.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про неправомірність спірних дій відповідача та про наявністьправовихпідставдлязадоволенняпозовнихвимогвчастинівизнанняпротиправними дійУправліннясоціальногозахистунаселенняКагарлицькоїрайонноїдержавноїадміністраціїКиївськоїобластіщодовідмовиувстановленніОСОБА_1 статусуінвалідавійнитавидачійомупосвідчення інвалідавійнивстановленогозакономзразка.

Щостосуєтьсяпозовувчастинізобов'язаннявідповідачавстановитиОСОБА_1 статусінваліда війни тавидатинайого ім'явідповіднепосвідченняінвалідавійни, то судненаділенийправомвстановлюватиособістатусінвалідавійниоскількицеєвиключноюкомпетенцієюкомісій,рішенняякихвиносятьсяколегіальноібудь-якііншіорганинеможутьцьогоробити, тому необхідно лише зобовязати управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації розглянути матеріали щодо надання статусу інваліда війни ОСОБА_1 та видачі на його імя посвідчення інваліда війни і прийняти рішення згідно законодавчих актів України.

АналогічнаправовапозиціявикладенавухваліВищогоадміністративногосудуУкраїнивід16січня2014рокуусправі№К/9991/66616/11.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - інваліди I та II груп, тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 484 грн. 20 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст.. 7 п. 9, 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати дії управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СТ № 322502, ідентифікаційний код НОМЕР_1, надати статус інваліда війни неправомірними.

Зобовязати управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації розглянути матеріали щодо надання статусу інваліда війни ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СТ № 322502, ідентифікаційний код НОМЕР_1, та видачі на його імя посвідчення інваліда війни і прийняти рішення згідно законодавчих актів України.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА (ОКПО 3193594) на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ 37341907, банк ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.І. Шевченко