Ухвала суду № 61461479, 21.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1081/16-ц 21.09.2016 21.09.2016 21.09.2016

Провадження №22-ц/784/2018/16

Справа № 489/1081/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Кокорєв В.В.

Провадження № 22ц-784/2018/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 31

Ухвала

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Данилової О.О., Темнікової В.І.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

за участю:

- представника ВЧ ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2016 року за позовом військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини В2137 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року військовий прокурор Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини В2137 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Прокурор зазначав, що ОСОБА_3, проходячи військову службу за контрактом у військовій частині А4465, 26 квітня 2012 року надав до фінансово економічної служби довідку Будинкоуправління № 1 КЕВ м. Миколаєва, в якій містилися недостовірні відомості про те, що за місцем служби військовослужбовця у гуртожитку, який розташований по вул. Аеродромній, 4 в м. Миколаєві, зареєстровані та проживають члени його сімї. В подальшому вказана довідка стала підставою для проведення виплати ОСОБА_3 грошових коштів у вигляді підйомної допомоги на членів сімї останнього в розмірі 5070 грн.21 коп.

03 лютого 2016 року ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190,ч.4 ст. 358 КК України закрито, у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що неправомірними діями ОСОБА_3 державі в особі військової частини В2137 завдано майнової шкоди на суму5070 грн.21 коп., прокурор просив стягнути дану суму на користь військової частини відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2016 року позов прокурора задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь військової частини В 2137 грошові кошти 5070 грн. 21 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А4465 (польова пошта В2137) на посаді старшого офіцера відділення з виховної роботи.

26 квітня 2012 року ОСОБА_3 надав до фінансово економічної служби Будинкоуправління № 1 КЕВ м. Миколаєва довідку, в якій містилися недостовірні відомості про те, що за місцем служби військовослужбовця у гуртожитку, по вул. Аеродромній, 4 в м. Миколаєві, зареєстровані та проживають члени його сімї. В подальшому вказана довідка стала підставою для виплати ОСОБА_3 грошових коштів у вигляді підйомної допомоги на членів сімї останнього в розмірі 5070 грн.21 коп.

За даним фактом Миколаївською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2014 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.410, ч.4 ст.358 КК України.

В рамках зазначеної кримінальної справи було заявлено цивільний позов.

03 лютого 2016 року ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за обвинуваченням за ч.1 ст.190,ч.4 ст. 358 КК України закрито у звязку із закінченням строків давності, а цивільний позов залишено без розгляду.

Вказаною ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_3, проходячи військову службу за контрактом у ВЧ А4465, діючи умисно з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, використавши при цьому завідомо підроблений документ, а саме довідку від 26 квітня 2012 року, отримав грошові кошти ВЧ А4465 в розмірі 5070 грн.21 коп.

Відповідач по справі дану ухвалу суду у встановленому законом порядку не оскаржував.

Ухвала суду набрала законної сили.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», при розгляді справи про цивільно правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обовязкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи.

Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах.

За п. 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95ВР (далі - Положення), відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Згідно п. 3 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки;в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду (п. 4 Положення).

Відповідно до довідки ВЧ А 4465 від 10 квітня 2014 року, ОСОБА_3 у 2012 році була нарахована та виплачена підйомна допомога на членів сімї військовослужбовця у розмірі 5070 грн. 21 коп.

Зазначене також підтверджується розрахунковою відомістю № 74 від 24 квітня 2012 року, видатковим касовим ордером № 100 від 24 квітня 2012 року.

За положеннями ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки закриття кримінальної справи стосовно особи, яка вчинила злочин, з нереабілітуючих підстав не звільняє цю особу від відшкодування матеріальних збитків, завданих нею, суд першої інстанції на підставі ст.1166 ЦК України обґрунтовано стягнув на користь держави з ОСОБА_3 5070 грн. 21 коп. заподіяних ним збитків.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є помилковими.

Так, згідно з положеннями статей 15,256,257 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного суб'єктивного права в судовому порядку в межах строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, інтересу.

Відповідно до приписів ч. 4 ст.267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності відповідно до правил ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 2 ст.3 ЦПК України, у випадках встановлених законом, зокрема статтями 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», до суду за захистом порушеного права в інтересах держави вправі звернутися прокурор.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 45 ЦПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, у відповідності до статей 24,46 ЦПК України має процесуальні обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, передбачені ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист цієї особи, зокрема військової частини. Відтак, перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави та власних інтересів дізналася саме військова частина.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що військова частина ВЧ А4465 про використання ОСОБА_3 підробленої довідки дізналась лише у березні 2014 року, під час проведення прокуратурою перевірки дотримання вимог бюджетного законодавства у піднаглядних військових формуваннях.

Доказів про те, що військовій частині було достеменно відомо, що ОСОБА_3 на підставі підроблених документів отримав грошові кошти, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів про те, що ВЧ А4465 мала об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав раніше ніж у 2014 році.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :