Рішення № 61459777, 12.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2016 р.Справа № 916/1911/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Синенко А.І. - на підставі довіреності № 01/11-459 від 31.05.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 14.07.2016р. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору від 01.03.2007р. №7 та стягнення 56 003,47 грн., з яких: 54 163,33 грн. боргу, 888,67 грн. 3% річних, 351,47 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №7 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.03.2007р. в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2016р. було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №916/1911/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (рекомендовані). В судове засідання представник відповідача не з'явилявся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.09.2016р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

01.03.2007р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар, відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №7, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 21,96 кв.м., що знаходиться на 1-ому поверсі будівлі ЦТП-48 та площадку площею 20,5 кв.м. на покрівлі будівлі, загальною площею 41,46 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, (надалі - майно), що знаходиться на балансі Орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку нежитлових приміщень від 07.02.2007р. і становить: 57 574,00 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн.

Згідно з п.п. 2.1, 2.4, 2.5 договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846 "Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (лютий 2007р.) - 229,12 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п.3.3 договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Орендодавця, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендар зобов'язаний сплачувати крім орендної шаги вартість експлуатаційних витрат та витрат по утриманню приміщень, шляхом щомісячних перерахувань у термін, визначений окремим договором, а в разі його відсутності в термін передбачений для орендної плати за рахунками виставленими Орендодавцем. Орендар самостійно укладає договори з підприємствами, що надають послуги по тепло-, водо- та енергозабезпеченню, а також послуги зв'язку та інші. В разі неможливості укласти такі договори, орендар зобов'язаний сплачувати вартість експлуатаційних витрат на утримання приміщення за розрахунками, виставленими орендодавцем за нормами.

Відповідно до п.5.2. договору Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за договором, внаслідок чого виходячи з наявних матеріалів справи у відповідача виник борг перед позивачем з орендної плати за період з 01.07.2011р. по 01.06.2016 року.

Позивачем на адресу відповідача надіслані претензії, в яких позивач просив відповідача перерахувати недоотримані кошти орендної плати.

Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності в частині повної та своєчасної сплати орендної плати стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №7 від 01.03.2007р. в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виник борг з орендної плати за період з 01.07.2011р. по 01.06.2016 року у розмірі 54 163,33грн.

Проаналізувавши вимоги законодавства та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення з відповідача 54 163,33грн. боргу з орендної плати.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 888,67 грн. 3% річних та 351,47 грн. пені господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.3.5. укладеного між сторонами договору.

Перевіривши розрахунок пені позивача у розмірі - 351,47 грн. та 3% річних у розмірі - 888,67 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №7 від 01.03.2007р., суд зазначає наступне.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем орендоване приміщення орендна відповідачем не сплачена впродовж більш ніж три місяця, що в свою чергу є істотною умовою для розірвання вищенаведеного договору в судовому порядку, тому на думку суду є правомірною та обґрунтованою заявлена позивачем позовна вимога щодо розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №7 від 01.03.2007р., у зв'язку із чим підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 756,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості - задовольнити.

2. Розірвати договір індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №7 від 01.03.2007р. укладений між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (65117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) 54 163 /п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят три/ грн. 33 коп. - боргу, 888 /вісімсот вісімдесят вісім/ грн. 67 коп. - 3% річних, 351 /триста п'ятдесят одну/ грн. 47 коп. - пені та 2 756 /дві тисячі сімсот п'ятдесят шість/ грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 19 вересня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев