Ухвала суду № 61456869, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №805/1101/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача Скляровій І.О., представника відповідача Запорожець Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016р. у справі № 805/1101/16-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства (далі - позивач,підприємство) до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, апелянт,інспекція) у якому просили визнати протиправними дії Інспекції та скасувати вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 05 січня 2016 року № Ю-784-25 у розмірі 1 479 154,03 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року адміністративний позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства - задоволено частково, а саме:

- визнано незаконною та скасовано вимогу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05 січня 2016 року № Ю-784-25 у розмірі 1 479 154,03 гривень.

В решті позовних вимог - відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вжиті всі вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" крім того суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску за спірний період.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Торгова-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин для можливості використання права Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але відповідно до вище визначених вимог норм Податкового Кодексу України настання обставин непереборної сили не звільняє платника податків від сплати грошових зобов'язань або податкового боргу та не є підставою для визначення боргу (недоїмки) безнадійним та його списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Крім того, апелянт зазначив, що згідно ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за приписами якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. А в розумінні Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, визначених переліком населених пунктів, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан на період АТО звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності, тощо. Статтею 10 Закону передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Також, апелянт зазначив, що платники, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати всі встановлені Законом №2464 функції.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що відповідно п.9-3 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Тобто, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині скасування рішень податкового органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", є юридичною особою, присвоєно код ЄДРПОУ 00191678, зареєстроване за адресою 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, будинок 177-а.

Відокремлений підрозділ позивача - в особі Добропільське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" зареєстрований 19 листопада 2007 року без права юридичної особи за ідентифікаційним кодом 35581061, за адресою: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул.Луганського, буд. 2-а, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24) та знаходиться на податковому обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Отже, позивач та його структурний підрозділ зареєстровані та здійснюють власну господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), що підтверджено відповідним витягом з ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією 05 січня 2016 року винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю - 784-25 у розмірі 1 479 154,03 гривень за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року.

Не погодившись із зазначеною вимогою Підприємство в порядку адміністративного оскарження звернулось зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області та Державної фіскальної служби України та просили скасувати оскаржувану вимогу.

Листами від 10 лютого 2016 року № 687/10/05-99-10-01-12-1 та 01 квітня 2016 року № 7085/6/99-99-10-01-07-25 позивачу надійшли рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області та Державної фіскальної служби України про залишення скарг без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до Інспекції подана заява від 05 листопада 2014 року № 3288 про звільнення Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Добропільського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Зазначена заява отримана Податковим органом 05 листопада 2014 року. Проте, Інспекція, листом від 07 листопада 2014 року відмовила позивачу у задоволенні вказаної заяви.

Крім того, в матеріалах справи наявні сертифікати Торгово-промислової палати України від 29 жовтня 2014 року № 1215 та 25 листопада 2014 року № 1735 про настання обставин непереборної сили.

Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Маріуполь є територією проведення антитерористичної операції.

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, законодавець визначив спосіб звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, що передбачені статтею 6 Закону № 2464, зокрема, подання платником єдиного внеску заяви, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

З аналізу приписів абзацу першого статті 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується лише з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви.

Колегія суддів звертає увагу податкового органу на те, що така заява була подана позивачем у листопаді 2014 року.

Крім того, 29 жовтня 2014 року та 25 листопада 2014 року Підприємством отримано сертифікати № 1215 та № 1735 про настання обставин непереборної сили, видані Торгово-промисловою палатою України.

Як вбачається зі змісту вказаних сертифікатів, Торгово-промислова палата України засвідчила настання КП "Компанія "Вода Донбасу" обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні позивачем господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо того, що позивачем вжиті всі вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що недоїмка виникла в період з вересня 2014 року по грудень 2015 року, є незаконною, а вимогу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05 січня 2016 року № Ю - 784-25 у розмірі 1479154,03 гривень є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2016року.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 р. у справі № 805/1101/16-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 р. у справі № 805/1101/16-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів після його складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов