Ухвала суду № 61456704, 20.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року справа №428/4764/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Сєвєродонецького міського суду від 07 липня 2016 р. у справі № 428/4764/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі- позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області(відповідач -1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (відповідач - 2), Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-3) про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням проведених виплат; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Луганській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.03.2002 року, в період проходження служби в органах внутрішніх справ України та при виконанні службових обов'язків, він отримав травму, в результаті чого 10.10.2012 року йому було встановлено 3 (третю) групу інвалідності, ступінь втрати працездатності 30%. 23.11.2012 року позивачу була затверджена одноразова грошова допомога по третій групі інвалідності, виплата якої здійснена платіжним дорученням від 31.01.2013 року № 76 в сумі 15093,00 грн. З 22 вересня 2015 року позивачу встановлено другу групу інвалідності (ступінь втрати працездатності - 80%) в зв'язку з травмою, отриманою 19.03.2002 року в період проходження служби в органах внутрішніх справ України та при виконанні службових обов'язків. На час встановлення йому другої групи інвалідності частина 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» діяла в редакції від 13.02.2015 року, згідно якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. 11 березня 2016 року позивач звернувся з заявою та всіма необхідними документами до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Луганській області полковника поліції Покиньбороди Ю.М. з проханням провести виплату грошової допомоги як інваліду другої групи в зв'язку з травмою, отриманою 19.03.2002 року в період проходження служби в органах внутрішніх справ України та при виконанні службових обов'язків. Проте листом від 18.03.2016 року за вих. №347/111/22-2016 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області, яке є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, було відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги та повідомлено, що Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-УІІІ «;Про внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», згідно якого змінено умови призначення одноразової грошової допомоги у випадках повторних оглядів МСЕК, а саме передбачено проведення виплати в разі виникнення права на одноразову грошову допомогу у більшому розмірі, якщо таке право виникло протягом двох років після первинного огляду МСЕК (з будь-якою причиною втрати працездатності). При цьому одноразова грошова допомога виплачується особам, у яких право на отримання такої допомоги виникло з дати набрання чинності зазначеним вище законом, тобто з 12 березня 2015 року. Так як первинно йому була встановлена третя група інвалідності від травми голови, пов'язаної з виконанням службових обов'язків 05.10.2012 року, то при повторному встановленні другої групи інвалідності 22.09.2015 року, права на виплату не має. Позивач вважає, що відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки його право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму виникло 22.09.2015 року, тобто раніше, ніж набрав чинності Порядок № 850 від 21.10.2015 року, а відтак посилання на пункт 4 Порядку № 850 від 21.10.2015 року, як на підставу відмови у виплаті зазначеної одноразової допомоги є протиправним.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без права на виплату документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області повторно звернутися до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, в редакції, що була чинною станом на жовтень 2015 року.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач-Міністерство внутрішніх справ України, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просили прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційних скарг апелянт посилається на те, що відповідно до документів, наданих позивачем до позову, друга група інвалідності йому була встановлена 22.09.2015 року, після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», тому нарахування та сплата позивачу одноразової грошової допомоги повинна бути здійснена у Порядку, затвердженому постановою КМУ № 850 від 21.10.2015. Відповідно до п. 4 Порядку передбачено: якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Первинна група інвалідності позивачу встановлена у 2012 році, тобто минуло більше ніж два роки.

Сторони до суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено,що позивач проходив службу в ГУ УМВС України в Луганській області та 01 жовтня 2015 року був звільнений з посади головного спеціаліста сектору медичного забезпечення ГУ УМВС України в Луганській області за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.(а.с. 7).

19.03.2002 року в період проходження служби в ОВС України та при виконанні службових обов*яків позивач отримав травму, що підтверджується висновком за фактом отримання тілесних ушкоджень працівником відділу охорони здоров'я УМВСУ ОСОБА_2 та їх кваліфікації, затвердженого заступником начальника УМВС України в Луганській області О.В. Видрою від 09.04.2005 року, відповідно до якого визнано, що старший інспектор-лікар (по спеціальних установах) відділу охорони здоров'я УМВСУ капітан міліції ОСОБА_2 19 березня 2002 року в період проходження служби при виконанні службових обов'язків отримав тілесні ушкодження у вигляді забиття лівого передпліччя, ЗЧМТ, струсу головного мозку, колотої рани долоні.(а.с. 12).

Відповідно до Витягу з наказу УМВС України в Луганській області «По особовому складу» № 336 о/с від 29.09.2011 року, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено з органів МВС у запас Збройних сил України за п. 64 «а» (за віком) головного спеціаліста сектору медичного забезпечення УМВС України в області майора міліції ОСОБА_2 Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить - 12 років 09 місяців 05 днів. Загальний трудовий стаж - 30 років 09 місяців 27 днів, для виплати одноразової грошової допомоги вислуга становить - 12 років 09 місяців 05 днів.(а.с. 20).

Копією Акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 19 березня 2002 року о 19 год. 30 хв. зі старшим інспектором-лікарем (по спеціальних установах) Відділу охорони здоров'я УМВСУ в Луганській області капітаном міліції ОСОБА_2, складеного на підставі наказу № 68 від 14.11.2011 року завідуючого СМЗ УМВС України в Луганській області С.М. Бурега від 15.11.2011 року, на підставі п. 3.9 та п. 3.19 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом МВС України № 1346 від 27.12.2002 року, встановлено, що нещасний випадок з капітаном міліції ОСОБА_2 у вигляді «струсу головного мозку» стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.(а.с. 13-14).

Актом № 6 про нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався 19 березня 2002 року о 19 год. 30 хв. зі старшим інспектором-лікарем (по спеціальних установах) Відділу охорони здоров'я УМВСУ в Луганській області капітаном міліції ОСОБА_2, затвердженого завідуючим СМЗ УМВС України в Луганській області С.М. Бурегою від 15.11.2011 року підтверджується, що нещасний випадок з капітаном міліції ОСОБА_2 у вигляді «струсу головного мозку» стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.(а.с. 15)

З копії Постанови військово-лікарської комісії ГУ УМВС України в Луганській області № 10 від 06.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 встановлено факт отримання 19.03.2002 року травми голови при виконанні ним службових обов'язків.(а.с. 11).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 2-20 ВГ № 0000447, виданої Луганським комунальним закладом «Обласний центр медико-санітарної експертизи» Обласна МСЕК від 10.10.2012 року, ступінь втрати працездатності ОСОБА_2 склав 30% у зв'язку із отриманням 19.03.2002 року травми голови при виконанні службових обов'язків.(а.с. 10).

Відповідно до копії Виписки з Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 157650, виданої Луганським комунальним закладом «Обласний центр медико-санітарної експертизи» Обласна МСЕК від 22.09.2015 року ОСОБА_2 з 22.09.2015 року встановлена друга група інвалідності у зв'язку з отриманням 19.03.2002 року травми голови при виконанні службових обов'язків.(а.с. 9).

Як вбачається із довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА № 005047, виданої Луганським комунальним закладом «Обласний центр медико-санітарної експертизи» Обласна МСЕК від 01.10.2015 року, ОСОБА_2 встановлено 80% втрати професійної працездатності на підставі Постанови військово-лікарської комісії ГУ УМВС України в Луганській області № 10 у зв'язку з отриманням 19.03.2002 року травми голови при виконанні службових обов'язків.(а.с. 8).

Згідно довідки № 10/6-481 Сектору охорони праці Управління матеріального забезпечення ГУ УМВС України в Луганській області від 27.10.2015 року, висновок комісії з розслідування про те, що вказаний випадок стався з ОСОБА_2 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, відповідає обставинам події.(а.с. 17).

Відповідно до копії довідки № 522, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.10.2015 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області і отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії МВС України.(а.с. 19).

Грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загиблелі (сперті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 року № 707 ОСОБА_2 склало 1397,50 грн., що підтверджується довідкою про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги № 9/1539, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від ГУ УМВС України в Луганській області від 06.11.2015 року.(а.с. 18).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується відповідачами, одноразова грошова допомога ОСОБА_2 була затверджена по третій групі інвалідності від травми, отриманої при виконанні службових обов*язків та 30 відсотків втрати працездатності та виплачена у сумі 15093,00 грн. платіжним дорученням № 76 від 31.01.2013.(а.с. 21).

Суть спору полягає у праві позивача на отримання грошової допомоги в розмірі більшому за раніше виплачену суму у зв*язку з встановленням йому другої групи інвалідності з вирахуванням раніше виплаченої суми допомоги по третій групі інвалідності.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у жовтні 2015 року звернувся із заявою (рапортом) встановленого зразку та доданими до неї документами до начальника ГУ МВС України в Луганській області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв*язку із отриманням другої групи інвалідності. (а.с. 64).

Листом УФСБО ГУ МВС в Луганській області № 9/4-1559 від 06.11.2015 направлено для затвердження документи на виплату одноразової грошової допомоги пенсіонерам МВС, в тому числі ОСОБА_2.(а.с. 61).

Листом від 18.11.2015 року № 15/5-6727 на підставі п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850, МВС України повернуло без права на виплату допомоги матеріали ОСОБА_2, про що було повідомлено позивача листом № 9/4-83 від 18.11.20215.

Також листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18.03.2016 за № 347/111/22-2016 на звернення позивача щодо отримання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції про відсутність права на отримання цієї виплати відповідно до Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до ст.. 23 Закону України «Про міліцію».(а.с. 23).

Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" визначено, зокрема, внести зміни та викласти у наступній редакції частину 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", а саме: "У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства».

Частиною 1 розділу II "Прикінцеві положення" передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто він набрав чинності 12 березня 2015 року.

Друга група інвалідності позивачу встановлена з 22.09.2015, тобто з цієї дати у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму з врахуванням виплаченої суми.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності та звернення до відповідачів із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 діє лише з 11 листопада 2015, тому доводи апелянтів на п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707.

Відповідно до п. 1 Порядку № 707 у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

За змістом п. 5 Порядку № 707 для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби певний перелік документів.

Відповідно до п. 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Позивач подав до ОВС певний перелік документів, необхідний для виплати грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що МВС України та головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області під час розгляду заяви позивача неправомірно застосували положення Порядку № 805, яке на час звернення позивача та направлення відповідних документів щодо виплати допомоги на розгляд МВС України не діяло.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст..ст.195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 липня 2016 р. у справі № 428/4764/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів : Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

І.Д.Компанієць