Ухвала суду № 61456677, 13.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2016 року

справа № 804/2712/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Токівський гранітний кар’єр» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 р. по справі № 804/2712/16 за позовом Державного підприємства «Токівський гранітний кар’єр» до Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Токівський гранітний кар’єр» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 498-р-10 від 09.12.2010 року «Про вилучення земельних ділянок з постійного користування ДП «Токівський гранітний кар'єр» на території Токівської та Ленінської сільських рад».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство «Токівський гранітний кар’єр» звернулось з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм процесуального, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з’ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що відносини між сторонами по справі є цивільно-правовими, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства. Натомість, як вбачається з позову, предмету спору, позовних вимог спір не є цивільно-правовим. Спір стосується виключно оскарження розпорядження органу владних повноважень прийнятого з порушенням норм Земельного кодексу України та відсутній спір про право власності на земельні ділянки. Земельні спори фізичних осіб чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності належать до публічно-правових спорів на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 05.09.2016 року не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не направив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 498-р-10 від 09.12.2010 року про вилучення із постійного користування позивача земельної ділянки загальною площею 218,3379 га, розташованої на території Токівської та Ленінської сільських рад, вказуючи на те, що згоди на вилучення із постійного користування цієї земельної ділянки позивач не давав, участі у робочій групі, що розглядала питання про наявність документів на користування земельною ділянкою не приймав, про результати засідання робочої групи повідомлений не був. Зазначає, що в спірному рішення не зазначено жодної підстави, визначеної частиною 5 статті 49 Земельного кодексу України для вилучення землі.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційних інстанцій норм матеріального права, у своїй постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, висловив правову позицію, яка, на думку колегії суддів, вірно врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у відкритті провадження. Так, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у сфері земельних відносин (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання такого рішення має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Також Верховний Суд України вказав на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України - земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 цього Кодексу передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із частиною першою статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження.

Позивач оскаржив в порядку адміністративного судочинства рішення, якими відповідач реалізував своє право на розпорядження земельними ділянками, як власник землі, не здійснюючи, при цьому владних управлінських функцій.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції обґрунтовано послався на пункт 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржена ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі прийнята з дотриманням норм процесуального права і скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 195-196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Токівський гранітний кар’єр» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 р. по справі № 804/2712/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко