Рішення № 61453723, 16.09.2016, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1853/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"16" вересня 2016 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Топорович В.В.,

із участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом в інтересах ОСОБА_2 та просить за судовим рішенням стягнути із відповідача заборговану заробітну плату в розмірі сімдесят три тисячі пятсот дванадцять гривень 93коп., а також просить зобовязати Самбірське ВУВКГ провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати по відпускних, листках непрацездатності за період з квітня 2010 року по серпень 2014 року. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 02.10.2000 року був прийнятий на посаду електрозварювальника ручної зварки по третьому розряду ОСОБА_3 ВУВКГ; 03.09.2001 року на підставі засідання кваліфікаційної комісії ОСОБА_2 присвоєно 4-й розряд електрозварювальника ручної зварки; за період із квітня 2010 року по серпень 2014 року підприємством у порушення ст. 43 Конституції, ст. ст.2,3 КЗпП України,ст. 5 Закону України «Про оплату праці», проводилось нарахування заробітної плати із розрахунку нижче встановленої мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду, зокрема позивачу при встановленні місячного посадового окладу проводився розрахунок нижче законодавчо-встановленої відповідними Законами України «Про державний бюджет» мінімальної заробітної плати. Крім того, ОСОБА_2 ОСОБА_3 ВУВКГ не проводилося донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнта у співвідношенні 1:2 до мінімальної тарифної ставки встановленої територіальною угодою між Львівською ОДА і обєднанням роботодавців та профспілковими обєднаннями Львівської області на 2012-2014рр. Відповідно, позивач недотримував заробітну плату по лікарняних листках, відпускних і вказані порушення законодавства про працю були виявлені територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області Державної інспекції з питань праці України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала і покликалася на обставини, викладені в позовній заяві; наполягала на позитивному вирішенні трудового спору ствердивши, що підприємство є прибутковим, що протягом останніх чотирьох років від неправильного нарахування заробітної плати потерпіли значна кількість працівників відповідача, а встановлені державною інспекцією праці порушення так і по сьогодні не є усуненими; колективний договір приймався та підписувався за участі як працівників відповідача, так і самим керівником підприємства, що підтверджено матеріалами справи. Водночас заперечила щодо зупинення провадження у цивільній справі через розгляд спору за позовом ОСОБА_3 ВУВКГ про визнання недійсним колективного договору, оскільки представником відповідача суду не подано жодного про це підтверджуючого документу, а копія позовної заяви не вказує, що такий спір розглядається судом і відкрито провадження.

Представник відповідача ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на виклик в суд не зявився; хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку; подав письмове заперечення проти позову, де не спростував позиції позивача та проведених ним розрахунків; а тому суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, про що не заперечила представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КЗпП України визначено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Згідно з ч. 3 ст. 96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Відповідно до ч. 1 ст. 5Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Як урегульовано ч. 2 ст. 97КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами; а згідно частини четвертої цієї норми Закону, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з 02.10.2000 року працює на посаді електрозварювальника ручної зварки по третьому розряду ОСОБА_3 ВУВКГ; 03.09.2001 року на підставі засідання кваліфікаційної комісії ОСОБА_2 присвоєно 4-й розряд електрозварювальника ручної зварки; 15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу ОСОБА_3 ВУВКГ був укладений за участю керівника ВУВКГ та погоджений головою профкому даного підприємства колективний договір на 2010-2012рр. П.1 розділу «Оплата праці» колективного договору ОСОБА_3 ВУВКГ на 2010-2012рр. встановлено здійснювати оплату праці робітників на основі тарифної системи: погодинних тарифних ставок згідно з Додатком 1 Тарифної частини Регіональної угоди; місячних посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців, техніків усіх спеціальностей згідно Додатку 6 Тарифної частини Регіональної угоди.

Згідно схеми розрахунку годинної тарифної ставки робітників ОСОБА_3 ВУВКГ в залежності від кваліфікації та складності виконання робіт, зокрема зварювальні роботи електрозварювальника ручної зварки, тарифна ставка розраховується за наступною формулою: «мінімальна зарплата: середня норма годин*1.35 (міжрозрядний тарифний коефіцієнт)*1,80(кількість мінімальних тарифних ставок робітника І розряду в місячній тарифній ставці робітника І розряду)*1,2(коефіцієнт росту згідно Генеральної Угоди)».

Згідно Додатку 6 Тарифної частини Територіальної угоди на 2010-2012 рр., місячні посадові оклади керівників, професіоналів, фахівців, розраховуються за наступною формулою: «мінімальна зарплата*1.2*Z (коефіцієнт співвідношення по галузях за видами робіт)*Х(коефіцієнт співвідношення по професії, посаді)».

30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, обєднаннями роботодавців та профспілковими обєднаннями Львівської області укладена територіальна угода на 2012-2014 роки.

Даними угодами визначені умови оплати праці працівників ОСОБА_3 ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області та встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки. Зміни до колективного договору ОСОБА_3 ВУВКГ в 2010-2012 роках не вносилось.

Відповідачем із квітня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проведено оплату заробітної плати позивачу з розрахунку нижче законодавчо-встановленої мінімальної заробітної плати, що вбачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України «Про державний бюджет» на 2010-2014 рр. Крім того, позивачу не проводилось донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтної ставки визначеної територіальною угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, обєднаннями роботодавців та профспілковими обєднаннями Львівської області на 2012-2014 рр.

Вказані обставини підтверджуються копіями колективного договору ОСОБА_3 ВУВКГ на 2010-2012рр., територіальної угоди на 2012-2014рр., довідками відповідача про заробітну плату позивача на займаній посаді, частково листами територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області №02-1131/07, 02-3206/07, постановою головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 24.02.2014р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 - начальника ОСОБА_3 ВУВКГ за ст. 188-6 КУпАПу виді штрафу в розмірі 1003грн., постановою судді Самбірського міськрайонного суду від 27.02.2014р., якою він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 41 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 510грн. (згідно платіжних доручень - штрафи керівником ОСОБА_3 ВУВКГ оплачені), про що суду наведено представником позивача та представлено фотокопії відповідних документів і, чого не спростовано представником відповідача у письмовому запереченні на позовну заяву.

Разом з тим не заслуговують на увагу доводи представника відповідача у запереченні на позов від 05.09.2016 року про неправомочність профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ через її нелегалізованість і суд вважає надуманими та необґрунтованими через що розгляд цивільної справи відкладався, оскільки листом реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Львівської області від 02.03.2015 року №02.03-03/5 підтверджується, що дана профспілка легалізована ОСОБА_3 міськрайонним управлінням юстиції 26 квітня 2000 року.

Такі висновки суду не спростовують також позиції відповідача щодо позбавлення права на захист інтересів членів первинної профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ згідно постанови виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 30 грудня 2013 року, оскільки позбавлення права на захист інтересів членів первинної профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ в жоден спосіб не припиняють легалізації самої первинної профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ, не зупиняють чи скасовують дію колективного договору ОСОБА_3 ВУВКГ на 2012-2014 рр. та територіальної угоди між Львівською ОДА і обєднанням роботодавців та профспілковими обєднаннями Львівської області на 2012-2014р.р.

Крім того зазначена постанова виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 30 грудня 2013 року навпаки підтверджує, що первинна профспілкова організація ОСОБА_3 ВУВКГ існує та здійснює свою діяльність легітимно.

Окрім наведеного суд вважає безпідставним та не приймає до уваги твердження представника відповідача із заперечення на позовну заяву, щодо того, що Колективний договір в 2012 р. припинив дію і новий не приймався, оскільки воно суперечить вимогам ч. 2ст. 17 КЗпП України, якою встановлено: «Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором», та п. п. 1.5 абз. 4 Колективного договору ОСОБА_3 ВУВКГ.

Судом установлено, що розмір заробітної плати в залежності від господарської діяльності ОСОБА_3 ВУВКГ враховувався при розробці та затвердженні колективного договору і встановленні умов оплати праці власником за погодженням з профспілковою організацією і жодних змін стосовно оплати праці в колективний договір не вносилось, тобто були відсутні правові підстави для невиконання вимог Закону щодо умов оплати праці визначених колективним договором та в подальшому територіальною угодою, бо по сьогоднішній день ця заборгованість позивачу залишилась добровільно і вчасно невиплаченою.

Ураховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що відповідачем при нарахуванні заробітної плати позивачу в період з квітня 2010 року по серпень 2014 року були грубо порушені вимогист. 43 Конституції України, ст. ст.2,95 97 КЗпП України, ст. ст. 5,6 Закону України «Про оплату праці», тому з відповідача згідно умов оплати праці визначених колективним договором ОСОБА_3 ВУВКГ на 2010-2012 рр. та територіальною угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, обєднанням роботодавців та профспілковими обєднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, зареєстрованою в Міністерстві соціальної політики України 30 жовтня 2012 року за №30 (посадовий оклад = мін. з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт) * X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді) (Додаток №6 до Територіальної угоди), слід стягнути в користь позивача невиплачену заробітну плату, яка згідно розрахунку, наданого представником позивача та дослідженого в судовому засіданні, за період з квітня 2010 року по серпень 2014 року становить саме 73512,93грн., відтак позов підлягає задоволенню на таку суму через невчасну виплату заборгованої суми і водночас у відповідності до ч. 4 ст. 97КЗпП України, що забороняє власнику або уповноваженому ним органу чи фізичній особі в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Порядок оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України, саме роботодавець виступає як податковий агент при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи виплаті недоплаченої заробітної плати за відповідним рішенням суду; що під час оподаткування потрібно застосовувати ставки ПДФО, обєктом оподаткування військовим збором є також доходи, - нарахування, утримання та сплату чого до бюджету повинен здійснювати у даному випадку відповідач, оскільки є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету ПДФО та військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, - для ОСОБА_2 відповідач є роботодавцем, який виплачує такі доходи згідно п. 171.1 ст. 171 ПКУ.

Також, з огляду на встановлені обставини, підлягає задоволенню і вимога позивача щодо зобовязання відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати по відпускних та листках непрацездатності за період з із квітня 2010 року по серпень 2014 року; судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код юридичної особи 05514293, адреса місця знаходження: 81400, Львівська область місто Самбір вулиця Шевченка, 59«а») на користь ОСОБА_2 (81460, Львівська область, Самбірський район, с.Стрілковичі) недоплачену заробітну плату у розмірі 73512,93(сімдесят три тисячі пятсот дванадцять гривень 93коп.)грн. (розмір зазначений із урахуванням сум податків та інших обовязкових платежів, які підлягають відрахуванню ОСОБА_3 ВУВКГ при виконанні судового рішення).

Зобовязати Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати по відпускних, листках непрацездатності за період із квітня 2010 року по серпень 2014 року.

Стягнути із ОСОБА_3 ВУВКГ у дохід держави судовий збір 551,2(пятсот пятдесят одну гривню 20коп.)грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення. На заочне рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд протягом цього ж строку із дня отримання його копії.

Суддя