Рішення № 6145162, 02.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/9402.07.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк»

Третя особа Управління комунального майна району виконавчого органу

Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у

місті Києві державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна»

Третя особа Дочірнє підприємство «Комунальне підприємство «Маяк»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін, що приймали участь в судовому засіданні 25.06.09р.:

Від позивача Гопкало О.В.

Від третьої особи Саушкіна О.Р.

Від відповідачів Сусловець Р.М.

Від третьої особи не зявився

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна», третя особа Дочірнє підприємство «Комунальне підприємство «Маяк»про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення загальною площею 141,00 кв.м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Аліна" виселитися з нежитлового приміщення загальною площею 141,00 кв. м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві та передати нежитлове приміщення загальною площею 141,00 кв. м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві Відкритому акціонерному товариству «Завод «Маяк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2009р. порушено провадження у справі.

Судом, за клопотанням позивача, було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у мсті Києві державної адміністрації).

Представником Відповідача в судовому засідання заявлено усне клопотання про витребування для дослідження та огляду справи №14/116 (2005 рік) Господарського суду міста Києва, оскільки на думку відповідача даний спір є аналогічним спору по справі №2/94.

Судом усне клопотання відповідача про витребування для дослідження та огляду справи №14/116 (2005 рік) Господарського суду міста Києва, задоволено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року ” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році ” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третім особам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та треті особи були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях заперечував проти викладених у позові обставин, та просив в позові відмовити.

Від третіх осіб надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 25.06.09р. судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення сторонам рішення, з врученням повного тексту, оголошено перерву на 02.07.09р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоровя, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради та їх виконавчі органи в межах наданих ним повноважень.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №3/100 від 08.04.08р., яке набрало законної сили, встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1431 від 29.09.2006 будинок № 14 на вул. Попова у м. Києві передано до комунальної власності Оболонського району міста Києва.

Рішенням Оболонської районної у м. Києві ради від 19.12.2006 №6/9 надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва відомчого житлового будинку за адресою вул. Попова, 14 (в т.ч. 285,9 кв.м. нежилих приміщень).

Проте, прийняття будинку до комунальної власності залежить від виконання певних вимог, за яких до комунальної власності здійснюється приймання відомчих житлових будинків.

Так передача об'єктів житлового фонду у комунальну власність здійснюється згідно з Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 (надалі - Положення) з дотриманням вимог Законів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні»та інших законодавчих актів.

За вимогами п. 9 Положення Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність складається в чотирьох примірниках, підписується членами комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність та затверджується держадміністрацією або виконкомом, який утворив цю комісію.

Ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»передбачено, що право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Проте, постійною комісією з питань прийняття відомчого фонду не складалося та не підписувалося актів про прийняття до комунальної власності Оболонського району житлового будинку за адресою вул. Попова, 14 ум. Києві; в матеріалах справи відсутні докази протилежного (в матеріали справи сторонами не надано акту приймання-передачі, обовязковість якого встановлено ч. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»).

Тобто, хоча розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1431 від 29.09.2006 будинок № 14 на вул. Попова у м. Києві було вирішено передати до комунальної власності Оболонського району міста Києва, та рішенням Оболонської районної у м. Києві ради від 19.12.2006 №6/9 надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва відомчого житлового будинку за адресою вул. Попова, 14 (в т.ч. 285,9 кв.м. нежилих приміщень), на практиці дане розпорядження виконано не було - оскільки не було складено та підписано, передбаченого ч 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», акту приймання-передачі, з дати підписання якого виникає право власності на об'єкт передачі (в даному випадку будинок № 14 на вул. Попова у м. Києві).

Затвердження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передається до сфери управління виконавчих органів районних у місті Києві рад, належить до компетенції Київської міської ради і оформлюється у рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 зі змінами та доповненнями.

Останні зміни в вищезазначене рішення Київради вносилися рішенням Київради від 02.04.2009 №164/1220.

У рішенні Київради від 27.12.2001 №208/1642, зі змінами та доповненнями, відсутній житловий будинок по вул. Попова,14 у м. Києві.

А отже, станом на час розгляду судом даного спору (справа №2/94) нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Попова, 14 у м. Києві, загальною площею 141,00 кв.м., які займає Відповідач, належать на праві колективної власності (згідно правовстановлюючих документів - реєстраційного посвідчення від 11 вересня 2002 №005159 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, виданого на підставі наказу Фонду державного майна України від 24.05.2002 №906) Позивачу.

Відповідачем з Дочірнім підприємством «Комунальне підприємство «Маяк»було укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Попова, 14 загальною площею 97,3 кв.м., терміном дії з 02 квітня 2002 по 02 квітня 2012.

На останньому аркуші договору оренди є припис: погоджений заступником генерального директора Завод „Маяк" А. Снигурським.

Проте, у відповідності до Положення про першого заступника генерального директора по кадрах, режиму та соціальним питанням Позивача, посадовій особі, яка займає цю посаду не надано повноважень щодо погодження господарських договорів, договорів оренди нерухомого майна або інших питань, що стосуються нерухомого майна.

Крім того, у відповідності до правил, встановлених Цивільним кодексом Української РСР (ст. 62), та іншими нормами законодавства, яке діяло на момент укладання Договору оренди від 02.04.02р., повноваження представника від імені другої особі, інтереси якою він представляє, ґрунтуються на довіреності, законі або адміністративному акті.

Угода, укладена від імені другої особи, не уповноваженої на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення угоди цією особою (ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР).

Відкрите акціонерного товариства «Завод «Маяк»(ВАТ «Завод «Маяк», Позивач) по відношенню до Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк»(Дочірнє підприємство, Третя особа на стороні відповідача) є у розумінні ст. 63 та ст. 126 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства.

Між двома суб'єктами господарювання встановлені відносини, закріплені у Статуті Дочірнього підприємства (Статут).

У відповідності до свого Статуту Дочірнє підприємство є повноцінним підприємством з правом юридичної особи, створено та зареєстровано як окремий суб'єкт підприємницької діяльності.

Дочірнє підприємство відповідає самостійно за своїми зобов'язаннями, має право укладати угоди, контракти, набувати майнові та особисті немайнові права та інше (ст.ст. 3.5, .3.6., 3.7 Статуту), окрім угод направлених на надання у орендне користування приміщень та споруд (п. 2.2.13. Статуту).

Тобто, відповідно до п. 2.2.13 ДП «КП «Маяк»при наданні приміщень в оренду обов'язково повинно погоджувати це з своїм Засновником. А відповідно до п. 1.1. Статуту засновником є Відкрите акціонерне товариство «Завод «Маяк»(Позивач).

Посилання відповідача на наявність консолідованої фінансової звітності, яка на думку відповідача передбачає можливість непогодження договорів оренди материнським підприємством, є хибним, оскільки ВАТ „Завод „Маяк" та Дочірнє підприємство здійснюють окреме подання звітів до податкового та інших органів за своїм місцезнаходженням, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2009 року, а наявність чи відсутність консолідованої фінансової звітності не надає Дочірньому підприємству права порушувати свій Статут.

В тексті Договору оренди від 02.04.02р. не має посилань на те, що заступник генерального директора Завод „Маяк" А. Снигурський діяв, від імені Позивача на підставі доручення, або був уповноважений в силу закону, або адміністративного акту.

Отже, враховуючи все вищенаведене, погодження заступника генерального директора Завод „Маяк" А. Снигурського на Договорі оренди від 02.04.02р. не є схваленням даного договору власником нерухомого майна - ВАТ „Завод „Маяк", яке передавалося в оренду відповідачу.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 117 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном ні власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

ВАТ «Завод «Маяк»(Позивачем) встановлено правило укладання договорів оренди на нежитлові приміщення, що належать до власності товариства терміном на 1 рік (п. 1.3 проекту типового Договору оренди). Це пояснюється тим, що орендні ставки встановлюються виключно на 1 рік і змінюються за рішенням правління ВАТ «Завод «Маяк».

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, згідно з ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

За вимогами ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначено вище, нежитлові приміщення житлового будинку по вул. Попова, 14 у м. Києві, що належать Позивачу на праві власності, знаходяться у користуванні Відповідача без відповідної правової підстави, а саме власник приміщення (Позивач) ніяким чином не передавав Відповідачу спірне в межах даної справи приміщення в будинку по вул. Попова, 14 у м. Києві у користування або у власність, та не погоджував таку передачу.

Невиконання Відповідачем вимог Закону, що виявилось у неповерненні Позивачу об'єкта власності добровільно, порушує право позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном - нежитловим приміщенням загальною площею 141,00 кв. м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо думки Відповідача про аналогічність даного спору зі спором між сторонами у господарській справі №14/116 про визнання недійсним договору оренди від 02.04.2002 та зобов'язання ТОВ «Аліна»звільнити приміщення площею 97,3 кв.м. по вул. Попова, 14, передавши його за актом приймання-передачі ВАТ «Завод «Маяк», судом встановлено наступне.

Чинним законодавством України не передбачений механізм захисту прав власника шляхом заяви дійсного власника про визнання недійсною угоди між іншими сторонами щодо розпорядження його майном.

Так, Вищий арбітражний суд у Роз'ясненнях від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»визначає, що у вирішенні спорів, пов'язаних з витребуванням майна з чужого незаконного володіння (віндикацією майна), арбітражним судам необхідно враховувати, що сам лише факт відчуження майна підприємства, установи, організації, якій воно не належить на праві власності (повного господарського відання, оперативного управління), не є підставою для визнання угоди про відчуження недійсною.

У рішенні Господарського суду м. Києва від 21.03.2005 у справі №14/116 зазначено, що оскільки позивач не зазначив, порушення яких саме норм ЦК УРСР або будь-якого іншого закону, який був чинним на момент укладання спірного договору, є підставою для визнання договору оренди недійсним, його позов не підлягає задоволенню. Позовні вимоги у справі №14/116 були обґрунтовані ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, тобто вимогами цивільно-правових актів, яких на момент укладання договору не існувало.

Із змісту ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що виключно наявність іншого рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є процесуальною перешкодою у здійсненні провадження у справі.

У даному випадку спори між сторонами не є тотожними (ні тотожні ні предмет ні підстави спору), а тому спір не підлягає припиненню за вимогами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Витребувати з чужого незаконного володіння нежитлове приміщення загальною площею 141,00 кв. м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна»(м. Київ, вул. Фрунзе, 129-а; ідентифікаційний код 19251124) виселитися з нежитлового приміщення загальною площею 141,00 кв. м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві та передати нежитлове приміщення загальною площею 141,00 кв. м., в будинку № 14 по вул. Попова у м. Києві Відкритому акціонерному товариству «Завод «Маяк»(м. Київ, проспект Московський, 8; код ЄДРПОУ 14307423).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна»(м. Київ, вул. Фрунзе, 129-а; ідентифікаційний код 19251124) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк»(м. Київ, проспект Московський, 8; код ЄДРПОУ 14307423) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.О.Домнічева