Ухвала суду № 61451310, 16.09.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8857/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Бедьо В.І.

при секретарі Віраг Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, виділення його частки в натурі та визнання права власності на його частину ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, виділення його частки в натурі та визнання права власності на його частину.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову у даній цивільній справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на даний час відповідач ОСОБА_2 може безперешкодно розпоряджатися спірним будинковолодінням № 16 по вул. Садовій в с. Баранинці Ужгородського району та земельною ділянкою, на якій воно розташоване під кадастровим номером 2124880301:03:002:0024 і з огляду на те, що такий має намір продати вказане нерухоме майно, виконати рішення суду буде неможливо.

Вивчивши зміст заяви та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Пленуму ВС України від 22.12. 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

П. 2 зазначеної постанови визначено, що за змістом ч. 1 ст. 151

Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду

справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 31.08.2016 року ухвалою суду позову заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Станом на 16.09.2016 року позивач не виконала в повній мірі вимоги ухвали, зокрема не визначила ціну будинковолодіння та земельної ділянки та відповідно не сплатила за вказану вимогу майнового характеру, тобто ухвала про відкриття провадження у справі відсутня.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання, що в задоволенні заяви позивача про задоволення позову слід відмовити.

Відповідно до ОСОБА_3 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2011 року ухвала суду про відмову в задоволенні заяви у забезпеченні позову, може бути оскаржена.

Керуючись ст.ст. 151, п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, виділення його частки в натурі та визнання права власності на його частину відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня її проголошення(а стороною, яка не була присутньою при оголошенні) з моменту отримання її копії до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськраойнний суд.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4