Рішення № 6144827, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/21206.07.09 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства Банку «ТРАСТ»

про стягнення 61649,03 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2. по довіреності № 2530 від 16.06.2009р.

Від відповідача Запорожцев В.В. по довіреності б/н від 06.11.2008р.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Банку «ТРАСТ»58 915,47 грн. заборгованості по сплаті суборендної плати, 303,81 грн. 3% річних, 2429,75 грн. пені у звязку з неналежним виконанням умов договору суборенди № 1 від 13.06.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. порушено провадження у справі № 36/212, розгляд справи призначений на 22.06.2008р.

В засіданні суду 22.06.2009р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що він сплачував всі передбачені п. 3.1 договору та додатковою угодою № 1 до договору від 21.12.2008р. платежі. З урахуванням індексації, що підтверджується актами здачі-приймання робіт.

Також відповідач посилається на те, що він, керуючись п. 2 ст. 205 Господарського кодексу України та п. 8.10 договору, листом № 506/02-027 від 03.03.2009р. за 30 днів до датки розірвання договору повідомив позивача про намір розірвати договір, тобто датою розірвання договору є 03.04.2009р. позивач 02.04.2009р. для прийняття приміщення та підписання відповідних документів не прибув, у звязку з цим відповідач листом № 839/02-027 від 16.04.2009р. направив позивачу акт приймання-передачі обєкта, додаткову угоду № 2 від 03.04.2009р. до договору та повідомив про місце знаходження ключа від приміщення. Позивач в своєму листі від 15.04.2009р. зазначив свої зауваження до стану приміщення. Відповідач зазначає, що позивач прийняв приміщення, але навмисно не повертає відповідачу другі примірники акту приймання-передачі об'єкта та додаткової угоди № 2 від 03.04.2009р. до договору. В акті звіряння розрахунків станом на 12.06.2009р., отриманого Відповідачем поштою, позивач наполягає на виплаті суборендної плати тільки за березень місяць, вважаючи саме березень місяць останнім, тоді як даний акт складено станом на 12.06.2009р., що підтверджує згоду позивача з розірванням договору від 03.04.2009р. Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені вимоги про стягнення неустойки, яка нарахована позивачем після 03.04.2009р. та зазначена в позовній заяві, в зв'язку з тим, що позивач умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих достроковим розірванням договору, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до Акту звірки розрахунків від 12.06.2009р. вбачається наявність заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки відповідачем 02.07.2008р. було перераховано кошти в розмірі 32 497,77 грн., з яких 7 557,62 грн. було зараховано в якості суборендної плати за період з 13.06.2008р. по 02.07.2008р., а залишок коштів в розмірі 24 940,15 грн. залишається у позивача протягом всього строку дії Договору як гарантія оплати за останній місяць користування приміщенням (абз. 2 п. 3.1. Договору). Частина з зазначеної гарантійної суми була зарахована як оплата за користування приміщенням в період з 02.03.2009р. по 02.04.2009р. в розмірі 15 300,00 грн. При цьому, після зарахування цих коштів у позивача залишається 9 640,15 грн.

Відповідач у відзиві вказує на те, що позивач в Акті звірки розрахунків від 12.06.2009р. останнім місяцем користування приміщенням зазначив березень місяць, чим фактично погодився з тим, що Договір суборенди не житлового приміщення № 1 від 13.06.2008р. є розірваним за згодою сторін з 03.04.2009р.

Також відповідач зазначає, що не звертався до суду з заявою про розірвання договору, оскільки з листів, отриманих від позивача, не було чітко зрозуміло, що він заперечує проти розірвання договору з 03.04.2009р.

В судовому засіданні 22.06.2009р, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 01.07.2009р.

До початку розгляду справи 01.07.2009р. через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 79630,23 грн. заборгованості по сплаті суборендної плати, 522,59 грн. 3% річних, 3964,39 грн. пені у звязку з неналежним виконанням умов договору суборенди № 1 від 13.06.2008р. Також позивачем надано суду письмові пояснення на відзив відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2009р. збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.07.2009р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 01.07.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 06.07.2009р.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі суборендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Банком «Роздрібний необмежений сервіс», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Банк «ТРАСТ»(далі суборендар, відповідач) 13.06.2008р. було укладено договір № 1 суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 88,5 кв.м для розміщення офісу, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 4. Обєкт оренди знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське подвіря»і був переданий позивачу в оренду на підставі договору оренди № 1 від 01.10.2007р.

На виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі від 20.06.2008р., підписаним представниками сторін, передав обумовлене договором приміщення відповідачу, що не заперечують представники сторін.

Сторони домовились (пункт 8.1 договору), що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобовязань за ним. Строк оренди складає 35 місяців з моменту підписання сторонами даного договору і акту приймання-передачі в оренду.

Як вбачається з п. 3.1 договору суборендна плата за один календарний місяць становить 20611,70 грн. і вноситься суборендарем (з урахуванням її індексації) на розрахунковий рахунок суборендаря щомісячно не пізніше 5-го числа в розмірі 100% передоплати.

Сторони домовились, що за перший місяць користування приміщенням суборендар сплачує орендну плату в розмірі 32497,77 грн., що складають орендну плату за перший та останній місяці користування приміщенням. Якщо суборендар не сплачує орендну плату до 5-го числа (включно) поточного місяця, то в рахунок орендної плати за поточний місяць зараховується сума, сплачена за останній місяць користування приміщенням.

В подальшому додатковою угодою № 1 до договору, укладеною між сторонами 31.12.2008р., сторони змінили розмір орендної плати, встановивши його в період з 01.01.2009р. до 31.03.2009р. в сумі 15300,00 грн. на місяць.

Відповідач, в порушення умов договору, не сплачував суборендні платежі з вересня 2008 року по травень 2009 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 79630,23 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

До договору найму, згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, застосовуються положення про договір найму.

За користування майном з наймача, відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання за договором суборенди № 1 від 13.06.2008р. та додаткової угоди № 1 від 31.12.2008р. до нього в частині сплати орендної плати за період з вересня 2008 року по травень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по суборендній платі перед позивачем становить 79630,23 грн.

Заперечення відповідача щодо того, що розмір суборендної плати, обумовлений в договорі та додатковій угоді до нього, вже містить у собі таку індексацію судом до уваги не приймаються, оскільки правова природа поняття «індексація»передбачає періодичний перегляд суми, яка індексується, в тому числі розміру орендної плати. Також законом (ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України) передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Індекси інфляції за кожний місяць, згідно з чинним законодавством України, визначаються щомісячно Державним комітетом статистики України.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Це стосується відповідача, який належними засобами доказування повинен був довести, що ним умови договору в частині сплати суборендної плати виконані належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 79630,23 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 7.2 договору передбачено, що якщо суборендар не виконує порядку оплати за обєкт, встановленого в договорі, то він сплачує на користь суборендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час оплати пені.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пункту 7.2 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 3964,39 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 522,59 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Заперечення відповідача з приводу того, що договір суборенди є розірваним з 03.04.2009р. судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з п. 8.9 договору відмова від договору суборенди не допускається, за винятком випадків, передбачених договором. з аналізу договору суборенди № 1 від 13.06.2008р. випливає, що зазначеним договором випадків такої відмови (одностороннього розірвання) взагалі не передбачено.

Відповідно до п. 8.10 договору сторона, яка вирішила розірвати договір, зобовязана письмово повідомити про це іншу сторону за 30 днів до дати розірвання договору.

Отже, зазначений пункт договору передбачає механізм реалізації права розірвати договір, але не надає будь-якій стороні договору, зокрема, суборендарю, права в односторонньому порядку припинити відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач листом від 03.03.2009р. № 306/02-027 просив відповідача підписати додаткову угоду № 1 про дострокове розірвання договору без застосування штрафних санкцій.

Листом від 13.03.2009р., наданому у відповідь на лист відповідача № 306/02-027 від 03.03.2009р.) позивач не погодився на розірвання договору на умовах відповідача та не підписав направлені додаткову угоду та акт приймання-передачі приміщення.

Тому твердження позивача, що той факт, що він повідомив відповідача, на виконання п. 8.9 договору про розірвання договору в порядку, передбаченому п. 8.10 договору, є достатнім для його розірвання, є безпідставними.

Відповідно до п. 2.4 договору, укладеного між сторонами, обєкт оренди вважається повернутим суборендарю з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі обєкту.

Крім того, відповідно до пункту п. 8.8 договору сторони погодили, що останній може бути достроково розірвано відповідно до чинного законодавства України. сторони дійшли згоди (пункт 8.2. договору), що зміни та доповнення до договору здійснюються в письмовій формі за погодженням сторін, в формі додаткових угод до договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін .

Таким чином, єдиною підставою для розірвання та зміни договору є наявність згоди обох сторін про його зміну та розірвання. Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо розірвання договору. Згода обох сторін є підставою для розірвання договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір суборенди нежитлового приміщення № 1 від 13.06.2008р. станом на день розгляду справи є чинним, оскільки згоди про його розірвання сторони не досягли, а рішення суду про його розірвання не приймалося.

Крім того, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, не можуть підтверджувати відсутність у позивача претензій зі сплати суборендної плати, оскільки:

а) акти стосуються факту надання відповідачем послуг з надання в суборенду приміщення та не передбачають стан виконання дій з оплати. Порядок розрахунків за надані послуги, який не був дотриманий відповідачем, передбачений розділом 3 договору;

б) акти підтверджують, що відповідач не має претензій до позивача з приводу наданих послуг;

в) договором не передбачено, що зазначені акти є належним доказом підтвердження виконання сторонами договору своїх обов'язків. Позовні вимоги позивача ґрунтуються насамперед на невиконанні відповідачем обов'язку з внесення суборендної плати, який передбачений договором;

г) зазначені акти взагалі не містять посилання на реквізити договору та не конкретизують, які відносини мали сторони на увазі.

Також суд відзначає, що Акт звірки розрахунків від 12.06.2009р., підписаному представниками сторін, не може підтверджувати виконання відповідачем договірних зобов'язань та відсутність претензій у позивача, оскільки він лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін та складений на підставі існуючих первинних документів: рахунків та виписок з банківського рахунку позивача на основну суму боргу.

Договором обов'язку позивача виставляти рахунки для оплати не передбачено. Відповідач, згідно з умовами укладеного між сторонами договору, зобов'язаний за договором самостійно розраховувати та оплачувати суборендну плату.

Що стосується заперечень відповідача з приводу того, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем у вигляді частини гарантійної суми, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до умов договору (п. 3.1 договору) відповідач був зобовязаний вносити орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа в розмірі 100% передплати. У зв'язку з тим, що відповідачем в строк до 05.11.2008р. суборенду плату за листопада не було внесено, в рахунок цієї плати була зарахована сума, сплачена відповідачем за останній місяць суборенди. Відповідно до п. 3.1 договору у разі порушення строку внесення плати відповідач залишається зобов'язаний оплатити суму простроченого платежу. Так, відповідач 18.11.2008р. вніс суму з призначенням платежу «плата за листопад 2008 року»(згідно виписки з рахунку), тому сума, сплачена за останній місяць суборенди, залишилася в рахунок сплати останнього місяця.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банку «ТРАСТ»(01014, м. Київ, вул. С.Струтинського, 8, код ЄДРПОУ 35371070) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95000, Автономна АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 79630 (сімдесят девять тисяч шістсот тридцять) грн. 23 коп. заборгованості, 3964 (три тисячі девятсот шістдесят чотири) грн. 39 коп. пені, 522 (пятсот двадцять дві) грн. 59 коп. трьох відсотків річних, 841 (вісімсот сорок одну) грн. 17 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю