Ухвала суду № 61447974, 30.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/817/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2020/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Сибільової Л. О. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 11 вересня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 11 вересня 2015 року позов ПАТ«Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Комерційний банк Надра заборгованість за договором Автопакет №133/П/19/2007-840 від 02 липня 2007 року на загальну суму 784 долари США 55 центів, що еквівалентно 17 055 грн. 33 коп.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ«Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

При цьому не погоджується з висновком суду про припинення поруки, про те, що Банк пропустив строк звернення до суду з вимогою до поручителя, оскільки п.8.3 Додаткової угоди №1 до Кредитного договору говору поруки обумовлено, що договір діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобовязань. Пунктом 3.2.5 цієї ж Додаткової угоди визначено. Що банк набуває права вимагати від поручителя виконання зобовязання, що витікає з кредитного договору при умові, якщо в установлений договором строк (02.07.2012 року) виконання позичальником зобовязання в цілому, чи в будь-якій його частині, вони не будуть виконані, а відтак, рішення суду в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, не погоджується з висновком суду щодо пропуску позивачем строку передбаченого ст.258 ЦК України для предявлення вимоги про стягнення з відповідачів пені та штрафу за кредитним договором, оскільки аналіз норм ст.ст. 266 та ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, а отже, на його думку, підстав для застосування строку позовної давності для основної вимоги не вбачається, а суд помилково застосував строк спеціальної позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_5, оскільки порука припинилась. Стягуючи частково неустойку, суд застосував річний строк позовної давності та не вбачав підстав для стягнення штрафу.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

У червні 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який мотивував тим, що 02 липня 2007 року між ВАТ "Комерційний Банк «Надра», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 133/П/19/2007-840. Згідно п. 1.1. кредитного договору банк надав ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 6 416 дол. США. Відповідно до п.п.1.1.3.1 кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,40 % річних. Позичальник відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.3. кредитного договору зобов'язався щомісячно до 18 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 195 дол. США. ОСОБА_5 за п.п. 3.2.1., 3.2.2. кредитного договору взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору. Згідно п.п. 3.2.4. Кредитного договору поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. 16 листопада 2010 року між банком, позичальником та поручителем була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору № 133/П/19/2007-840 від 02 липня 2007 року. ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки, визначені кредитним договором, не виконував. Станом на 06 квітня 2015 року ОСОБА_4 має заборгованість по кредитному договору в сумі 1 031,43 доларів США, в тому числі:

- непогашений кредит - 502,57 доларів США;

- несплачені відсотки -113,08 доларів США;

- несплачена комісія - 28,21 доларів США;

- пеня за прострочення строків виконання зобов'язань (відповідно до п. 5.1. додаткової угоди до кредитного договору) - 153,57 доларів США.

- штраф за порушення умов кредитного договору (відповідно до п. 5.3. додаткової угоди до кредитного договору) - 234,00 доларів США;

що за курсом Національного Банку України станом на 06 квітня 2015 року складає 24037,27 грн., в тому числі:

- непогашений кредит 11 712,29 грн.;

- несплачені відсотки 2 635,31 грн.;

- несплачена комісія - 657,43 грн.;

- пеня за прострочення строків виконання зобов'язань (відповідно до п. 5.1. додаткової угоди до кредитного договору) 3 578,92 грн.;

- штраф за порушення умов додаткової угоди (відповідно до п. 5.3. додаткової угоди до кредитного договору) 5 453,32 грн.

Загальна сума заборгованості, за кредитом, виданим у доларах США становить 643,86 доларів США та 9 032,24 грн.

Просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором Автопакет №133/П/19/2007-840 від 02 липня 2007 року в розмірі 643,86 доларів США та 9032, 24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» (на підставі змін у статут ВАТ КБ «Надра» змінена назва банку на ПАТ КБ «Надра») та відповідачами був укладений договір Автопакет №133/П/19/2007-840, за умовами якого ВАТ КБ «Надра» надало позичальнику ОСОБА_4М у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 6 416 дол. США на придбання автотранспортного засобу з терміном погашення кредиту до 02 липня 2012 року. ОСОБА_5 підписала вказаний договір як поручитель за належне і своєчасне виконання боржником взятих на себе зобов'язань (а.с. 9-16).

Згідно з пп.1.1.3.1 договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки в розмірі 12,40% річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п.1.1.3.1 договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на рахунок у порядку, передбаченому п.2.2.3 договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого скаладає 195 дол. США (п.п. 2.2.1 кредитного договору). Позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії, визначені у п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору, щомісяця до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 20 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 21 числа поточного місяця застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені договором (п.п.2.2.3 кредитого договору).

16 листопада 2010 року між Банком, позичальником ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_5. була укладена Додаткова угода № 1 до договору «Автопакет» №133/П/19/2007-840 від 02 липня 2007 року, якою були внесені зміни у існуючі кредитні зобовязання (а.с.18-26).

Згідно п.1.1 Додаткової угоди позичальнику встановлена щомісячна сума мінімального необхідного платежу 195 доларів США відповідно до графіку, останній платіж визначений на 02 липня 2012 року (а.с.18-27).

ОСОБА_4, отримавши кредит, не виконав у повному обсязі зобовязання з його погашення.

З розрахунку, наданого позивачем, заборгованість позичальника ОСОБА_4 за договором «Автопакет» №133/П/19/2007-840 становить 1 031,43 дол. США, з яких:

502,57 дол. США непогашений кредит;

113,08. несплачені відсотки;

28,21 дол. США несплачена комісія;

153,57 дол. США . пеня за прострочення строків виконання зобовязань, обрахована за період з 06 квітня 2014 року по 06 квітня 2015 року;

234 дол. США штраф за порушення умов кредитного договору.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема припинення зобовязання, сплата неустойки, що передбачено ст. ст. 549,611 ЦК України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 549 ЦК України встановлена відповідальність боржника у виді неустойки у разі порушення ним зобовязання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно п.5.1 додаткової угоди до кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобовязань щодо строку та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

З розрахунку заборгованості по пені вбачається, що пеня нарахована з 06квітня 2014 року по 24 березня 2015 року і становить 153,57 дол. США (а.с.6-8).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду про часткове задоволення вимог про стягнення на користь банку нарахованої неустойки у вигляді пені у розмірі 140,69 доларів США, обмеживши її розмір останнім роком перед зверненням до суду: з 27 травня 2014 року (з дня здачі на пошту позовної заяви) до 27 травня 2015 року, відхиляючи вимоги банку про стягнення пені з 06 квітня 2014 року. Такий висновок відповідає положенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Що стосується стягнення штрафу, то колегія суддів вважає, що у суду не було підстав для задоволення позовних вимог у цій частині і суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у його стягненні.

Пунктом 5.3 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником виконання зобовязання, визначеного абз.1 п.2.4 договору на строк більше 30 календарних днів, позичальник починаючи з 30-го дня прострочення зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми несплаченого щомісячного платежу (несплаченої частини щомісячного платежу) за кожен випадок.

Згідно абзацу 1 п. 2.4 Додаткової угоди порядок погашення суми основної заборгованості, надалі за текстом «Кредит», відбувається шляхом внесення необхідного платежу щомісячно до 18 числа поточного місяця, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 02 липня 2012 року, на умовах, визначених цим Договором.

Позивач заявив вимоги про стягнення штрафу у розмірі 234 доларів США. Матеріали справи не містять будь-яких розрахунків щодо нарахування штрафу, а з письмових пояснень, доданих до матеріалів справи (а.с.89) вбачається формула розрахунку: 10 % від щомісячного платежу, який згідно п.1.1 додаткової угоди від 16.11.2010 року становить 195 доларів США, помножені на 12 місяців (19,5 доларів США х 12 =234 доларів США).

Із викладеного вбачається, що позивач просить стягнути штраф, який нараховувався протягом одного року до закінчення строку дії договору. Останній місячний платіж позичальник мав сплатити до 18 липня 2012 року, а оскільки він не був сплачений, то Банк мав право на 30-й день прострочення сплати щомісячного платежу нарахувати штраф.

Звертаючись до суду з позовом у травні 2015 року, позивачем пропущений річний строк, визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновків суду про припинення поруки.

У відповідності до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2. додаткової угоди до договору «Автопакет» передбачено, що поручитель безвідзивно та безспірно зобов`язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з договору. Поручитель відповідає перед позивачем у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Пунктом 1.1 додаткової угоди визначено, що кінцевий термін повернення кредиту 2 липня 2012 року.

Відповідно до п.8.3 додаткової угоди до договору «Автопакет» договір набуває чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. Строк виконання зобов`язань (дата, місяць, рік) поручителем у кредитному договорі не зазначено.

За таких обставин, строк припинення поруки визначається за правилами ч.4 ст.559 ЦК України, якою зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Кінцевий термін повернення кредиту за договором «Автопакет» є 02 липня 2012 року, відповідно, шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 03 січня 2013 року. До суду з позовом Банк звернувся 27 травня 2015 року, тобто більше ніж через два роки після спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

З урахуванням викладеного суд підставно виходив з того, що порука ОСОБА_5 за договором «Автопакет» на момент пред'явлення даного позову про сплату кредитної заборгованості припинилась на підставі ч. 4 ст559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 11 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -