Ухвала суду № 61447424, 19.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1650/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА

19.09.2016 року суддя Апеляційного суду Кіровоградської області ГайсюкО.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2014 року,?

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Кіровоградської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06 травня 2014 року, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування та витребування майна.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху. Відповідачу надано пятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги: сплати судового збору у розмірі 804 грн. 68 коп. та надано тридцятиденний строк з моменту отримання ухвали для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних підстав його поновлення.

08 липня 2016 року до Апеляційного суду Кіровоградської області від відповідача надійшла квитанція про сплату судового збору, а 25 липня 2016 ним подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Дослідивши матеріали поданої заяви, встановлено, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06 травня 2014 року слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобовязання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України Європейський суд зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде обмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно до ч.1 ст.294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення ухвалене 06 травня 2014 року. Під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення від 06 травня 2014 року, відповідач був відсутній, копію рішення отримав 19 лютого 2015 року. Відтак, про зміст оскаржуваного рішення, відповідачу було достовірно відомо, починаючи з 19 лютого 2015 року, проте апеляційна скарга подана до суду лише 14 червня 2016 року.

Із змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що він, як відповідач у справі, не мав наміру звертатися до суду з метою оскарження зазначеного рішення суду, оскільки вважав, що проблем з його виконанням не буде. Окрім того, ОСОБА_2 вказав, що підставою пропуску строку апеляційного оскарження було те, що звернення до апеляційного суду передбачало відповідні фінансові витрати, коштів на які у нього не було. Однак, такі підстави не можна вважати поважними, оскільки, маючи намір реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду, ОСОБА_2 мав можливість звернутися до суду з клопотанням про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (ст.82 ЦПК України).

Інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідачем не наведено.

Відповідно до ч.3 ст. 297 ЦПК України, якщо заяву про поновлення строків не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Беручи до уваги вищенаведене, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити, оскільки безпідставне поновлення процесуальних строків буде порушувати законні права та інтереси інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ч.3 ст. 297 ЦПК України, ?

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування та витребування майна.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_7