Рішення № 61446757, 20.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2781/16-ц 22-ц/774/1873/К/16

Справа № 210/2781/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1873/К/16 суддя Скотар Р.Є.

Категорія 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2, від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, та відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 11 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ОСОБА_6 «ІнГЗК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК у березні 2015 року йому було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40% та визнано інвалідом ІІІ групи з 14 грудня 2015 року з наступним переоглядом 01 грудня 2016 року.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці, просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_6 «ІнГЗК» та Відділення Фонду на його користь моральну шкоду в сумі по 50 000,00 грн. з кожного без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових стягнень та платежів.

Ухвалою суду від 11 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення Фонду про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 11 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 «ІнГЗК» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, просить змінити рішення суду, збільшивши суму стягнутої на його користь моральної шкоди до 25000,00 грн., посилаючись на те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає встановленим обставинам справи, характеру тих моральних страждань, які позивач зазнає внаслідок втрати працездатності. Крім того, судом не було враховано судову практику при вирішенні даної категорії спорів.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 «ІнГЗК» просить змінити рішення суду, зменшивши суму стягнутої на користь позивача моральної шкоди, посилаючись на добровільність тривалої праці позивача на підприємстві зі шкідливими умовами праці та користування певними пільгами, які надає такий трудовий стаж. Крім того, розмір моральної шкоди не обґрунтований та завищений, а втрата професійної працездатності жодним чином не може вплинути на можливість реалізації позивачем своїх повсякденних звичок та бажань. Крім того, позивач є застрахованою особою та має можливість скористатися правами, наданими йому Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та просив відхилити апеляційну скаргу відповідача, представника відповідача ОСОБА_6 «ІнГЗК» - ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_6 «ІнГЗК» та просила відхили апеляційну скаргу позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_6 «ІнГЗК» підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, впродовж 33 років 7 місяців, виконував роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на різних посадах ВАТ, ПАТ та ОСОБА_6 «ІнГЗК».

Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 01.10.2015 року у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозами: 1). Вібраційна хвороба першої-другої ст. від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, у поєднанні з вираженою полірадикулонейропатією, двобічним плечолопатковим періартрозолм, остеоартрозом ліктьових та колінних суглобів; 2). Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) група «А». ЛН першого ст.

Висновком МСЕК від 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 40%, із яких 30% - вібраційна хвороба та 10% - ХОЗЛ, та визнано інвалідом третьої групи з 14 грудня 2015 року з наступним переоглядом 01 грудня 2016 року (а.с. 17).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 03 листопада 2015 року (а.с. 9-14), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи (33 роки 7 місяців) в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативні показники (загальна вібрація 106 дБ при ГДР 101 дБ, 11 дБ при ГДР 106 дБ, 61-62 дБ при ГДР 59 дБ; концентрація пилу з вмістом кремнію діоксиду від 10 до 70%: 2,55-5,0 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м?, 22,3 при ГДК 4,0 мг/м?). Тобто, роботодавець ОСОБА_6 «ІнГЗК» - допустив перевищення гранично допустимого рівня фізичного навантаження, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ОСОБА_6 «ІнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 є субєктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки з першого січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з ч.8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, а отримання ним матеріального відшкодування за рахунок соціальних виплат жодним чином не впливає на право звернутися до роботодавця із вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманим з вини роботодавця професійним захворюванням.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом не в повній мірі враховано характер отриманого професійного захворювання, тривалий стаж роботи позивача на ОСОБА_6 «ІнГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та відсутність позитивних прогнозів на відновлення здоровя позивача.

У звязку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає встановленим обставинам справи, характеру тих моральних страждань, які позивач зазнає внаслідок втрати працездатності, та приходить до висновку про зміну рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, а саме про її збільшення до 25 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_6 «ІнГЗК» щодо завищення судом першої інстанції розміру моральної шкоди спростовуються вищевикладеним.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, задовольнити.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 11 серпня 2016 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди змінити, збільшивши цей розмір з 15 000,00 гривень до 25000 (двадцяти пяти тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: