Постанова № 61444514, 09.09.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10819/16-а

провадження № 2-а/753/541/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ГОЛОДЕНКО К.В.

сторін:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ЛІВОБОРЕЖНОГО ОБ"ЄДНАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ м. КИЄВА про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, суд

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 07.06. 2016 року звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, згідно якого просив суд визнати протиправними дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2016 року щодо відмови йому у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 19 січня 2016 року № 18-14зп. Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 1 грудня 2015 року перерахунок та виплату йому , щомісячної пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розмірувідповідно до ст. 50 -1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від розміру його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 19 січня 2016 року № 18-14зп.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що згідно з наказом Генерального прокурора України від 21 січня 2000 року № 112ц його звільнено з посади старшого прокурора управління організації роботи та контролю виконання Генеральної прокуратури України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

З 01 лютого 2003 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ Дарницьким районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до ст. 50-1, чинного на той час, Закону України «Про прокуратуру» йому призначена і виплачується пенсія за вислугу років в розмірі 90 відсотків від розміру його місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (особовий рахунок 802120/2622 ).

Відповідно до п. п. 1; 3 п. З постанови Кабінету Міністрів України Vo1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 1 грудня 2015 року збільшені посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, що підтверджується довідкою Генеральної прокуратури України від 19 січня 2016 року№ 18-14зп.

15 квітня 2016 року я звернувся до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії без обмежень максимального розміру відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі та відсотках відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час призначення пенсії) від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у вказаній вище довідці Генеральної прокуратури України №18- 14зп.

Листом заступника начальника Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2878/14/н-209 від 6 травня 2016 року в перерахунку пенсії йому і було відмовлено.

Вважає рішення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в перерахунку йому пенсії, з посиланням на Закон України № 213 від 2 січня 2015 року , яким норми щодо пенсійного забезпечення в частині пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про прокуратуру» скасовано, незаконним і таким, що порушує мої конституційні соціальні права на пенсійне забезпечення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 , яка діє за довіреністю № 52/05 від 04.04. 2016 року надала до суду письмові заперечення, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що якщо і має право позивач на перерахунок пенсії, то з моменту звернення із заявою до управління у зв»язку з підвищенням заробітної плати, а саме з 15.04. 2016 року, оскільки правовідносини виникли між управлінням та позивачем щодо перерахунку пенсії на підставі поданої ним заяви від 15.04. 2016 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача , вивчивши письмові заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено судом, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва є пенсіонером органів прокуратури з 01.02. 2003 року та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90% середнього заробітку, відповідно до Закону України " Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року, чинного на момент призначення мені пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Мій стаж роботи в органах прокуратури України на момент звернення за призначенням пенсії складав 23 роки і 10 місяців.

Згідно із ч. 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

У відповідності до ч. 13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно ч. 17 ст. 50-1 цього Закону пенсії призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при ньому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 міс. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, ; паном на час звернення за призначенням або перерахунком.

Так, станом на 01.02.2003року порядок перерахунку пенсій визначався частинами 12, 17, 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991 року) визначали наступне: «Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком». «Призначені працівникам прокуратури пенсії переховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею». Отже положення Законодавства України, в редакції, що діяла на час виникнення права на пенсію, так і на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, гарантував право на одержання пенсії, виходячи з розміру одержуваних доходів на час звільнення.

В подальшому до ст. 50-1 вносилися певні зміни, а 14 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнята нова редакція Закону України «Про прокуратуру» ( №1697-VII), статтею 86 якого встановлені обмеження максимального розміру пенсій що призначаються. Зміни що вносилися законодавцем до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» протягом його дії, нова редакція Закону «Про прокуратуру», а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на який окремо посилається відповідач у своєму листі, стосуються виключно порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч.ІЗ. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на час призначення пенсії. З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно статей 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію, згідно з якою Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них. зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно- правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13) та 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За таких обставин, застосовані щодо ОСОБА_2 Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VII погіршують його права, а тому суперечать Конституції України. Більше того, внесені до Закону України «Про прокуратуру» зміни стосуються виключно тих працівників органів прокуратури, які набули право на пенсійне забезпечення з часу вступу його в силу. Позивачу ж пенсію призначено до набрання чинності Закону України від 27 березня 2014 року і ним ставиться питання не про її призначення, а про проведення перерахунку на підставі ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру в редакції на час призначення пенсії.

Таким чином, до спірних правовідносин відноситься застосування саме норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 за № 213-VII, що суперечить ст. 58 Конституції України.

Таким чином, посилання відповідача на внесені зміни до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та відмовлено позивачу в перерахунку пенсії на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03. 2015 року № 213-V11 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, є необґрунтованими тому, що він застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.Але таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу ОСОБА_2 пенсію, згідно довідки Генеральної прокуратури України, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», з розрахунку 90% середнього заробітку з 15.04. 2016 року зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-14зп. від 19 січня 2016 року , тобто з моменту звернення .

Згідно зі ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа; при настанні обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15-го числа. У випадках, передбачених статтями 35 і 47 цього Закону, перерахунок пенсії провадиться із строків, зазначених у цих статтях.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак даний обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії в контексті практики Верховного Суду України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №-213 є неприйнятними, оскільки вони врегульовують питання призначення пенсій, а не їх перерахунку.

Відповідно до п.5 Постанови Пенсійного фонду України №22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» передбачено, що перерахунок здійснюється на підставі заяви пенсіонера.

Оскільки позивачем не обґрунтовані обставини, з яких саме підстав останній просить здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 01 грудня 2015 року, при цьому останній звернувся з заявою про перерахунок пенсії до відповідача лише 15 квітня 2016 року, додавши до заяви довідку видану довідки Генеральною прокуратурою України № 18- 14 зп. від 19.01.2016 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про здійснення перерахунку пенсії починаючи з 15 квітня 2016 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на пенсійне забезпечення, тому позовні вимоги останнього підлягають частковому задоволенню, оскільки лише 15 квітня 2016 року позивач звернувся за перерахунком пенсії, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору в даному конкретному випадку, суд визначає за ставкою судового збору, яка була визначена на час подання позову.

Оскільки позов задовольняється частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, позивачу підлягає відшкодуванню, сплачений ним при подачі позову судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 275 грн. 60 коп..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 69, 71, 76, 86, 159, 161, 163 КАС України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ЛІВОБОРЕЖНОГО ОБ"ЄДНАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ м. КИЄВА про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.05. 2016 року щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 , виходячи із розміру 90 % суми місячного заробітку, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 19.01.2016 року № 18- 14 зп.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого у м. Києві- 02140, АДРЕСА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (у редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001р.) починаючи з 15 квітня 2016 року на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18- 14 зп. від 19.01.2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної зарплати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення.

За рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40379527) відшкодувати на користь держави 275 грн. 60 коп. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2016 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК