Ухвала суду № 61442358, 20.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження : 22ц/790/5592/16 Головуючий 1-ї інстанції - Бережна Н.М.

Справа № 2-621/725/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : земельне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Міненкової Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 липня 2016 року по цивільній справі за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа - приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Любов Василівна про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року прокурор Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» звернувся до суду з позовом, який було неодноразово уточнено, до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до державного акту Задонецької сільської ради ОСОБА_2 у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1.

На підставі вказаного державного акту у порядку, встановленому ст. 79-1 ЗК України, у 2007 році сформовано земельну ділянку, а саме визначено її площу, межі та внесено інформацію про них до Державного земельного кадастру з присвоєнням відповідних кадастрових номерів.

Надалі ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі нотаріально завіреного договору купівлі-продажу від 28 серпня 2009 року.

Управлінням Держкомзему Зміївського району Харківської області по факту продажу ділянки зроблено відповідну відмітку в державному акті та зареєстровано в поземельній книзі.

Зазначена земельна ділянка фактично знаходиться на землях ДП «Зміївське лісове господарство» Задонецького лісництва та перебуває в постійному користуванні даного господарства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2010 року, які згідно п.5 прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.

Таким чином, надання земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд відбулось з порушенням ст. 149, 151 Земельного кодексу України.

З вищезазначених підстав, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ДП «Зміївське лісове господарство» Литвин В.М. наполягала на задоволенні позову з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області - сільський голова Шевченко Г.О. проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що виготовлення технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд відбулось без порушень діючого на той час земельного законодавства.

Представник відповідача відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області надав суду письмові заперечення проти позову.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 також надав суду письмові заперечення проти позову.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його недоведеності та необґрунтованості.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету (ч. 1 ст. 95 ЛК України).

Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 96 ЛК України).

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, виходячи із системного аналізу зазначеного вище законодавства, на час виникнення спірних правовідносин документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням XIV сесії Зміївської районної ради народних депутатів XXI скликання від 26 березня 1993 року «Про передачу земель держлісзагу до земель запасу Зідьківської селищної, Задінецької сільської, міської ради народних депутатів» Задінецькій сільській раді народних депутатів із земель Задінецького лісництва квартал 33 виділено земельну ділянку, загальною площею 4,3 га, зайнятою лісними культурами, акаціями, які знаходяться в незадовільному стані, Задонецькою сільською радою на переданих землях було розроблено проект забудови жилого кварталу по АДРЕСА_1. Згідно плану забудови були встановлені межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) (т. 1 а.с. 102-103).

Вказане рішення не скасоване та ніким не оскаржується.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області № 89 від 21.12.1999 року ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарчих будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.85, 194-195 т.1 ).

20 червня 2007 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 20.06.2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010769100069, відповідно до якого останньому на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 з встановленням меж земельної ділянки (т. 1 а.с. 34-35, 195-200).

28 серпня 2009 року ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3594418 приватним нотаріусом Лещенко Л.В. (т. 2 а.с. 41-42,55).

Судом також встановлено, що надані у судовому засіданні позивачем матеріали лісовпорядкування, датовані 2003 та 2011 роком, а саме проекти організації і розвитку лісового господарства Зміївського держлісгоспу обласного лісогосподарського об'єднання «Харківліс» Державного комітету лісового господарства, проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Задонецьке лісництво та викопіювання з лісовпорядного планшету 1990 року, не підтверджують право користування підприємства спірною земельною ділянкою на час прийняття рішення Задонецькою сільською радою Зміївського району Харківської області (1999 рік).

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка перебували у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності надання Задонецькою сільською радою Зміївського району Харківської області земельної ділянки суду не надано.

Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області про те, що при вирішенні спору суд не правильно застосував норми матеріального права, не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів, оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням нормам матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Шевченко Н.Ф.

Судді: Пономаренко Ю.А.

Міненкова Н.О.