Рішення № 6144063, 28.05.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2009 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді : Величко О.В.,

при секретарі: Ковальової С.М.,

за участю позивача : ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача : Державного

Підприємства « Вугільна компанія

« Краснолиманська» ОСОБА_3,

Представника третьої особи:

Відділення Виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Красноармійську ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красно армійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства « Вугільна компанія « Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красно армійська про стягнення моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві,-

В С Т А Н О В И В :

01.12.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства « Вугільна компанія « Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красно армійська про стягнення моральної шкоди, пов»язаною з травомою на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 21.02.2000 року по 12.01.2007 року він знаходився у трудових відносинах з відповідачем, де працював прохідником 5 розряду.

24 лютого 2006 року його було травмовано на підприємстві, де він працював при виконанні ним трудових обов»язків.

Рішенням Донецької обласної МСЕК від 12.01.2007 року йому була встановлена 3-я група інвалідності та визначена втрата працездатності – 50 %. При повторному обстеженні в МСЕК йому встановлена 30я група інвалідності з трудового каліцтва та визначена втрата працездатності – 40 % довічно.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому було спричинено компресійний перелом тіла ЛІ позвонка, виражені болівий, горішковий та вертеброгенний синдроми, порушення статико динамічної функції хребта, пост травматичний ДОА правого т/б суглобу, больовий синдром, змішана контрактура, порушення функцій ходьби.У зв»язку з цим, вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення з оточуючими. Спостерігається критичне відношення дло себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Повизач вважає, що діями відповідача по незабезпеченню безпечних умов праці йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 75000 грн . Позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, пов»яз ану з травмою на виробництві 75000 грн., та визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст.. 233 КЗпП України та поновити цей строк.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача - Державного підприємства « Вугільна компанія» Краснолиманська» позовні вимоги не визнав, вказавши, що між позивачем та відповідачем мали місце трудові правовідносини. Посилання позивача на ст.. 23 ЦК України , на його думку, є хібним, оскільки відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаної статті відноситься до позадоговірної відповідальності. Також вважає, що вимоги позивача про стягнення сум моральної шкоди в порядку, передбаченому ст..ст.1167 та 1187 ЦК України є неправомірними, оскільки вони не поширюються на трудові відносини. Вважає. Що позивач пропустив строк звернення в суд з даними позовними вимогами. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійську ОСОБА_4 в судовому засіданні просила вирішити позовні вимоги позивача на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21.02.2000 року по 12.01.2007 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством « Вугільна компанія « Краснолиманська», де працював прохідником 5 розряду ( а.с. 6,7). Наказом № 68 к від 15.01.2007 року він був звільнений у зв»язку з переходом на пенсію за віком по ст.. 38 КЗпП України .( а.с. 7).

24.02.2006 року позивача було травмовано на підприємстві, де він працював , при виконанні ним трудових обов»язків.

За наслідками розслідування нещасного випадку було видано акт за формою Н-1 від 26.02.2006 року, згідно якого позивач отримав травму в області поясничного відділу : закритий перелом остистих відростків, забій поясничного відділу справа.

Відповідно до довідки МСЕК від 12.01.2007 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та 50% втрата професійної працездатності ( а.с. 14). При повторному огляді, відповідно довідки МСЕК від 18.12.2008 року ( а.с.15) позивачу було встановлено безстроково третя група інвалідності та 40% втрата професійної працездатності, та визначена потреба у додаткових видах допомоги : медикаментозне лікування в ДОБВЛ, сан курортне лікування ( а.с. 15).

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красно армійська від 29.01.2007 року позивачу були призначені страхові помісячні виплати в розмірі 1147,89 грн. та виплата одноразової допомоги у розмірі 26775, 00 грн. ( а.с. 12-13).

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України « Про охорону праці», а саме ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров»я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно пункту 27 статті 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пункту 22 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини третьої статті 34 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на 2006-2007 роки було призупинено.

Відповідно до змін, внесених до Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, суд вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.. 22 Конституції України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової ) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що , у зв»язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% професійної працездатності, внаслідок чого у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, мали місце послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров»я.

Оскільки позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мало місце протиправність дій відповідача ДП « Вугільна компаній « Краснолиманська» ,суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов»язаних з порушенням Закону України « Про охорону праці», « Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведенці у шахті прохідника» ( а.с.10,11).

Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз»яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» пов»язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв»язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Також суд приймає до уваги той факт, що у позивач має сина, який є інвалідом з дитинства, та потребує до себе додаткового догляду.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст.. 237 КЗпП України, роз»ясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність і тривалість психічних страждань, а також той факт, що професійна працездатність у зв»язку з нещасним випадком на виробництві , втрачена на 50 %.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП « Вугільна компаній « Краснолиманська» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 27000 грн.

Суд вважає поважною причиною пропуску строків звернення до суду з приводу порушення своїх трудових прав, передбачених ст.. 233 КЗпП України у зв»язку з наданням доказів, які свідчать про тривалий час знаходження позивача на лікуванні у зв»язку з травмою( а.с. 16 - 19, 22), та у неможливістю, у зв»язку з цим, своєчасно звернутися до суду. Тому суд вважає необхідним поновити цей строй для захисту своїх порушених прав.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на ДП « Вугільна компаній « Краснолиманська»користь держави підлягають стягненню судові витрати : по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи- в розмірі 7,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 237-1 КЗпП України, ст.. 23 ЦК України, ст..ст. 3,5,7,8,10,14,57-6-,79,88,208-209,212,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства « Вугільна компанія « Краснолиманська», третя особа : Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства ВАТ « Вугільна компанія « Краснолиманська» з розрахункового рахунку 26006301620720 в АК ПІБ м. Красно армійська, МФО 334497, код ОКПО 31599557 на користь ОСОБА_1 27000 грн. ( двадцять сім тисяч грн..) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства ВАТ « Вугільна компанія « Краснолиманська» з розрахункового рахунку 26006301620720 в АК ПІБ м. Красно армійська, МФО 334497, код ОКПО 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красно армійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красно армійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: