Рішення № 6144045, 24.06.2009, Господарський суд Чернігівської області

24.06.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

23 червня 2009 року Справа № 12/86-12/100

Позивач за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Україна", вул. Борисенка, 47, м. Чернігів,14037

Відповідач: Підприємець без створення юридичної особи ОСОБА_2,

місце роботи: вул. Ушинського, 68, м. Чернігів, 14000

місце проживання: АДРЕСА_1,

Предмет спору: про стягнення заборгованості 17932,94 грн.,

За зустрічним позовом: Підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_2,

місце роботи: вул. Ушинського, 68, м. Чернігів, 14000

місце проживання: АДРЕСА_1,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Україна", вул. Борисенка, 47, м. Чернігів, 14037

Предмет спору про визнання Договору оренди нерухомого майна недійсним

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Карпенко І.Л. довіреність № 1 від 22.04.2009 представник

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Нітченко Л.І. -директор

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічний позовом): ОСОБА_5 довіреність № 1239 від 14.05.2009 представник

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 16.06.2009 року по 23.06.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Україна" подано позов до Підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 9438,39 грн суми невиконаного грошового зобов"язання, 8494, 55 грн. пені за прострочення виконання грошового зобо"язання відповідно до договору оренди нерухомого майна №2-2007 від 20.04.2007 року, укладеного між сторонами.

Ухвалою суду від 28.05.2009 року було прийнято заяву позивача за первісним позовом про уточнення первісних позовних вимог, яка є фактично заявою про зменшення позовних вимог, та відповідно стягнення з відповідача 9405 грн. 44 коп. боргу і 8465 грн. 40 коп. пені, оскільки вона не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача за первісним позовом в поданному 28.05.2009 року відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у тексті договору сторонами не було обумовлено порядку внесення орендної плати в сенсі того, яким саме чином відповідна сума грошей буде отримана орендодавцем за користування орендарем належним орендодавцю майном. Виходячи з наявних на час укладення та виконання договору приязних стосунків між сторонами, внесення відповідачем сум орендної плати відбувалося як за безготівковим розрахунком, так і шляхом передачі повноважними посадовими особами позивача готівкових коштів. При цьому факт передачі сум готівкою не фіксувався жодним чином, зокрема, складанням того чи іншого розрахункового документу. Також відповідач зазначає, що умовами Договору не було передбачено пред"явлення орендодавцем платіжної вимоги щодо внесення орендної плати, але п. 3.4. Договору на орендаря було покладено обов"язок відшкодовувати орендодавцеві витрати зі сплати за електроенергію та послуги зв"язку, хоча жодного механізму визначення обсягу такого відшкодування сторонами в Договорі погоджено не було. У контексті безпідставності та необгрунтованості розрахунків позивача щодо нібито наявної заборгованості відповідача за орендною платою, відповідач звертає увагу на лист від 04.09.2008 року вих.№ 91 та супроводжуючий ним рахунок № 97 від 04.09.2008 року, у яких позивач стверджує, що станом на 04.09.2008 року заборгованість відповідача нібито складала 5600 грн. У розрізі змісту пред"явлених позовних вимог, жодного логічного пояснення зростанню розміру заборгованості за орендною платою за Договором за період з 04.09.2008 року по 23.04.2009 року за умови, що дію Договору припинено 30.10.2007 року, знайти неможливо.

Відповідачем по справі № 12/86 Підприємцем без створення юридичної особи ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву про визнання Договору оренди нерухомого майна № 2-2007 від 20.04.2007 року, укладеного між ТОВ "Меблева фабрика "Україна" та підприємцем без створення юридичної особи ОСОБА_2 недійсним, яка прийнята ухвалою суду від 28.05.09р. для спільного розгляду з первісними позовними вимогами.

В обґрунтування заявленого зустрічного позову відповідач посилається на те, що в укладеному між сторонами договорі оренди відсутні істотні умови, визначені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, а саме: при визначенні предмету Договору сторонами не було погоджено склад та вартість переданого у користування орендареві обладнання, вартість об"єкту нерухомого майна по вул. Борисенка, 47 у м. Чернігові, оцінку об"єкта оренди здійснено не було. Відовідно, за відсутністю таких відомостей орендар не мав змоги адекватно оцінити відповідність розміру орендної плати загальній вартості об"єкту оренди у сукупності його складових. Крім того сторонами не було погоджено порядку використання амортизаційних відрахувань, що обумовило для орендаря неможливість перенесення частки вартості використовуваних основних фондів на ціну продукції, що виробляється, та подальше фінансування віднослення орендованого майна за рахунок відповідних надходжень та коштів.

За усним клопотанням позивача за первісним позовом в судовому засіданні 16.06.09р.та 23.06.09р. проводилась технічна фіксація судового процесу.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ТОВ "Меблева фабрика "Україна" в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та надав письмові заперечення на відзив відповідача за первісним позовом, в якому вказує на те, що твердження відповідача за первісним позовом про можливість передачі посадовим особам позивача готівкових коштів в якості орендної плати та щодо дострокового звільнення відповідачем орендованих приміщень, посилаючись на відсутність жодного юридично значимого документу з боку відповідача за первісним позовом Підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_2 Також позивач за первісним позовом повідомив, що ним було направлено кілька претензій на адресу відповідача Підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_2, які були ним отримані та повністю проігноровані. Позивач за первісним позовом пояснив, що в договорі №2-2007 від 20.04.2007 року було чітко визначено суму орендної плати за місяць та термін її сплати орендарем (не пізніше 10 числа поточного місяця). Таким чином, договір не передбачав будь-яких платіжних вимог чи встановлених рахунків зі сторони орендодавця і виконання оплати повинно було здійснюватись в силу умов договору. Крім того, позивач підтвердив, що відповідач був обізнаний з механізмом оплати рахунків за електроенергію , оскільки згідно платіжного доручення №18 від 02.07.2007 року ним було сплачено зазначений платіж.

Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) Підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_2, підтримав зустрічні позовні вимог та надав письмову заяву про застосування позовної давності, в якій, посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України та пояснює, що ТОВ "Меблева фабрика "Україна" було здійснено нарахування пені на загальну суму заборгованості за договором №2-2007 від 20.04.2007 року, що утворилась на 10-те число останнього з розрахункових періодів даного договору жовтня 2007 року нарахування пені було припинено позивачем 10 квітня 2008 року. Відповідно, термін позовної давності щодо стягнення суми пені збіг 10.04.2009 року. Позовна заява ТОВ "Меблева фабрика "Україна", що була отримана відповідачем, датована 23.04.2009 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ТОВ "Меблева фабрика "Україна" в судовому засіданні 16.06.2009 року надав відзив на зустрічну позовну заяву в якому проти зустрічних позовних вимог заперечував, пояснюючи, що договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної події., тому сторони досягли згоди щодо моменту настання зобов”язань за цим право чином , а саме після підписання акту прийому-передачі майна, крім того орендар сплачував орендні платежі. Відповідно сторони погодили предмет, ціну і строк дії договору, як того вимагає п.3 ст. 180 Господарського кодексу України. Також відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що майно, яке було передано в оренду , ні суб”єкти господарювання , які мали між собою правовідносини з приводу даного майна, не мають жодного відношення до державного чи комунального майна, а тому до існуючих правовідносин не можуть застосовуватись норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Пунктом 4.4 оспорюваного договору також визначено , що обов”язок щодо страхування орендованого майна покладається на орендаря., аналогічна норма щодо обов”язків орендаря по забезпеченню пожежної безпеки орендованого майна міститься у п.4.5 договору. Відсутність у договорі визначення вартості майна та порядку використання амортизаційних відрахувань не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки прямої норми закону щодо можливості визнання договору недійсним за відсутності вищевказаних умов договору не існує.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Враховуючи, що позивач за первісним позовом зменшив позовні вимоги і подана позивачем за первісним позовом заява прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

20.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика України" та Підприємцем без створення юридичної особи ОСОБА_2 було укладено договір № 2-2007.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору Орендодавець взяв на себе зобов”язання передати, а Орендар прийняти в оренду нерухоме майно за адресою: м. Чернігів, вул.. Борисенка, 47, площею 356 квадратних метрів та обладнання.

Пунктом 9.1. Договору сторони визначили , що договір діє з 01.05.2007 р. по 30.10.2007 р.

Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором оренди .

У відповідності до п. 2.1 договору право орендаря на тимчасове володіння і користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору і акту приймання передачі.

Факт передачі майна в користування підтверджується відповідним актом від 01.05.2007 року прийому-передачі нежилого приміщення по вул. Борисенко,47 м. Чернігів, який підписаний уповноваженими представниками сторін і копія якого додана до матеріалів справи.

Частиною першої ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. Договору сторони визначили , що договір діє з 01.05.2007 р. по 30.10.2007 р.

У відповідності до п. 3.1. договору сторони встановили, що орендна плата за перший місяць становить 2250 грн., за послідуючі місяці орендна плата буде визначатись з урахуванням індексу інфляції.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно п. 3.3. договору Орендар зобов”язаний здійснювати сплату орендної плати щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку орендної плати за користування орендованим майном за період з 01.05.07р. по 30.10.07р. відповідач зобов”язаний був сплатити орендну плату в сумі 13500 грн., а саме : за травень 2007р. в строк до 10 травня 2007р., за червень 2007р. до 10 червня 2007р.,за липень 2007р. до 10 липня 2007р., за серпень 2007р. - до 10 червня 12007р., за вересень 2007р. - до 10 вересня 2007р., за жовтень 2007р. - до 10 жовтня 2007р.

Також п.3.4 договору сторони передбачили, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті електроенергії і послуг зв”язку.

Умовами договору не визначено , яким чином сторонами визначається обсяг та вартість спожитої відповідачем електроенергії .

В підтвердження доказів направлення орендарю вимог щодо сплати спожитої електроенергії, позивачем надані рахунки № 73 від 10.07.07р. на суму 2688 грн. 39 коп., де вказано розмір орендної плати 2250 грн. та вартість електроенергії 438 грн. 39 коп.; № 53 від 10.05.07р. на суму 2634 грн. 04 коп. , де вказано розмір орендної плати 2250 грн. та вартість електроенергії 384 грн. 04 коп.; № 55 від 10.06.07р. на суму 3181 грн. 14 коп., де вказано розмір орендної плати 2250 грн. та вартість електроенергії 931 грн. 14 коп.

Доказів направлення чи вручення відповідачу вказаних рахунків позивач суду не надав.

Але як вбачається із наданих сторонами доказів здійснення відповідачем часткової оплати за оренду майна та оплати витрат спожитої електроенергії, відповідач згідно квитанції від 02.07.07р. сплатив позивачу 3181,14 грн. із зазначенням в призначенні платежу плата за оренду згідно рахунку № 55 від 10.06.07р.

Таким чином , пославшись в квитанції від 02.07.07р. в призначенні платежу на рахунок № 55 від 10.06.07р. та здійснивши його оплату в повному обсязі , відповідач підтвердив факт його отримання та погодження вартості спожитої ним електроенергії.

Також як слідує із матеріалів справи, відповідач здійснив сплату орендної плати 31.05.07р. в сумі 1000 грн. та 13.06.07р. в сумі 1666 грн. 99 коп., що підтверджується Реєстром кредитових платіжних документів за 13.06.2007 р. та квитанцією №688811, копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином заборгованість по орендній платі становить 8583 грн. 01 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення вартості спожитої електроенергії в сумі 384,04 грн. та 438 грн. 39 коп. задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи, обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують яким чином було визначено кількість та вартість спожитої відповідачем електроенергії відповідно на суму 384 грн. 04 коп. та на суму 438 грн. 39 коп. , та не подано доказів направлення відповідачу вимог щодо сплати вказаної електроенергії.

Твердження відповідача про те, що ним передавались кошти директору ТОВ „Меблева фабрика „України” в рахунок сплати орендної плати судом до уваги не може бути прийнято, оскільки відповідач не надав належних доказів передачі коштів в рахунок сплати орендної плати.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 8465 грн. 40 коп. за прострочку оплати за період з 01.06.07р. по 29.04.08р. є безпідставні і задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати Орендар сплачує пеню - 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Оскільки умовами договору не визначено період нарахування пені, а тому з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені припинилось відповідно по кожному місяцю оренди через шість місяців з дати настання строку платежу, відповідно за травень 2007р. 10.11.07р.. за червень 2007р. 10.12.07р., за липень 2007р. 10.01.08р.; за серпень 2007р. 10.02.08р.,за вересень 2007р. 10.03.08р., за жовтень 2007р. 10.04.08р.

Таким чином позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 10.04.08р. по 29.04.08р.

За правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до вимог частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В силу ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами 27.04.09р, а відповідачем за первісним позовом Підприємцем без створення юридичної особи ОСОБА_2З подано заявою про застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені , суд доходить висновку , що позивачем пропущено річний строк позовної давності щодо стягнення пені за період 01.06.07р. по 10.04.07р. і підстави для його поновлення відсутні.

Також позивачем безпідставно нарахована пеня на сплату вартості спожитої електроенергії, оскільки п.3.5 договору сторонами визначено відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку сплати лише орендної плати.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобовязання в повному обсязі не виконав, за оренду нежилого приміщення своєчасно в повній сумі не розрахувався , суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 8583 грн. 01 коп., в решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв”язку з неправомірними діями відповідача за первісним позовом, а тому відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Пропорційно задоволеним позовним вимогам за первісним позовом з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 85 грн. 83 коп. державного мита та 150 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги позивача за зустрічними позов щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до частин 1, 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічна норма міститься і в ст. 638 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.4 ст. 1 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Ні нормами чинного законодавства, ні договором оренди № 2-2007 від 20.04.07р.. який укладено між сторонами , непередбачено неможливість регулювання відносин щодо оренди належного відповідачу за зустрічним позовом нерухомого майна Законом України „ Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна” , істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частина 1 статті 12 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна” передбачає , що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

В укладеному між сторонами договорі оренди № 2-2007 від 20.04.07р., відсутні такі умови як вартість орендованого майна ; порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, та не визначення способів забезпечення виконання зобов”язань орендодавця за договором .

Посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність у договорі оренди умов страхування орендарем взятого ним в оренду майна , обов”язковість щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна , судом до уваги не приймається, оскільки п.4.4 розділ 4 договору, яким визначено зобов”язання орендаря, обов”язок щодо страхування орендованого майна в порядку , визначеному діючим законодавством України, покладено саме на орендаря ( позивача за зустрічним позовом). Також п.4.5 розділу 4 договору оренди на орендаря покладено обов”язок щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальність за її дотримання.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина перша ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ні нормами Цивільного кодексу України, ні Господарського кодексу України, а також Законом України „ Про оренду державного та комунального майна” не передбачено визнання недійсним договору оренди майна в разі відсутності в ньому істотних умов, які визначені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна” , недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди є підставою для визнання такого договору неукладеним.

Але спірний договір оренди № 2-2007 від 20.04.07р. не може бути визнаний судом неукладеним, оскільки він фактично виконувався сторонам, а саме : відбулася передача орендодавцем орендарю орендованого майна, що підтверджується актом приймання передачі від 01.05.07р., який підписаний повноважними представниками сторін, і проти чого не заперечує сам орендар, орендар користувався орендованим майно та в свою чергу здійснював сплату орендної плати, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями про внесення коштів на рахунок позивача , де в призначені платежу орендар вказував „за оренду приміщення”, а також оспорюваний договір оренди на сьогодні припинив свою дію відповідно до п. 9.1 договору , яким було встановлено строк його дії з 01.05.07р. по 30.10.07р.

Керуючись ст.ст. 203,204, 215, 258,261,267, 525, 526,546,549, 638, 759,762.763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180,181, 193, 207, 283,284,286 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_2, юридична адреса : АДРЕСА_1, (р/р № НОМЕР_2 в Промінвестбанку м. Чернігова , МФО 353456, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Україна", вул. Борисенка, 47, м. Чернігів,14037 (р/р 26001003612 в ЗАТ „Полікомбанк”, МФО 353100, код ЄДРПОУ 21390815) 8583 грн. 01 коп. боргу, 85 грн. 83 коп. держмита та 150 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Л.М.Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 24.06.2009р.

Суддя Л.М.Лавриненко