Ухвала суду № 61437337, 20.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/1208/16-к Головуючий у І інстанції Ткаченко Ю. В.Провадження № 11-кп/780/919/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 20.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.

суддів: Капічон О.М., Шроля В.Р.

за участю прокурора Ляшенка Р.О.

секретаря Мельник А.С.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

заявника ОСОБА_4

представника заявника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 02.06.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 02.06.2016 року, визнано незаконною бездіяльність слідчого СУ ГУ НП в Київській області, ОСОБА_7 при вирішенні питання про визнання потерпілим ОСОБА_8Ю, зобовязано слідчого СУ ГУ НП в Київській області, ОСОБА_7, вирішити питання про визнання потерпілим ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 55 КПК України та вирішити питання щодо повторного призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_8 на підставі всієї медичної документації, в тому числі і наданої ОСОБА_4, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015110000000373щодо ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК Україниповернуто прокурору для усунення недоліків.

Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не в повному обсязі викладено фактичні обставини кримінального правопорушення та не конкретизовано обвинувачення, а саме: не конкретизовано місце розташування (в салоні автомобіля) потерпілого ОСОБА_10; не зазначено, які тілесні ушкодження отримав водій автомобіля ЗАЗ-Таврія, ОСОБА_11; не зазначено чи перебували в салоні автомобіля ЗАЗ - Таврія на момент ДТП інші пасажири (учасники ДТП), та які тілесні ушкодження вони отримали; обвинувальний акт не містить будь-яких відомостей щодо стану учасників дорожньо-транспортної пригоди (чи були в тверезому стані чи в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів); відсутні будь-які відомості про місце розташування (сидіння) неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які тілесні ушкодження вони отримали в наслідок ДТП; не визначено приналежність автомобіля ЗАЗ-1102 та матеріальна шкода, завдана його власнику внаслідок ДТП.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що в обвинувальному акті не конкретизовано всі фактичні обставини справи та не розкрита об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не зазначені механізм та причини виникнення ДТП, конкретний причинний зв'язок між усіма протиправними діями обвинуваченого та наслідками, що настали, що в свою чергу є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення, а тому на думку суду вказані недоліки свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_9, що, як наслідок, є порушенням його права на захист.

Крім того суд зазначив, що всупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України, під час досудового розслідування не було прийнято рішення за заявою ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_12 потерпілими, чим було обмежено ОСОБА_4 в реалізації її прав на забезпечення доступу до правосуддя.

Не погоджуючись з даною ухвалою, прокурором, подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати та повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції на новий розгляд.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду про те, що обвинувачення ОСОБА_9 не конкретизоване є надуманими та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Так прокурор вказує, що у обвинувальному акті формулювання обвинувачення виконано з одночасним зазначенням формули кваліфікації із зазначенням істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення обставин, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями, що ускладнюють сприйняття такого обвинувачення, якими на думку прокурора і є обставини на відсутність яких вказав суд першої інстанції в своїй ухвалі.

Крім того, прокурор вказує, що ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в ході ДТП отримали тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних, а тому дана обставина виключає залучення їх як потерпілих в даному кримінальному провадженні, про що як вказує прокурор розяснювалось слідчим Клименком А.М.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3заявника ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5 які щодо задоволення апеляційної скарги заперечили так як вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Статтею 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Як вбачається з матеріалів провадження, 31.03.2016 року ОСОБА_4 звернулась на адресу першого заступника начальника ГУ НП в Київській області із заявою, в якій просила визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_12 потерпілими, її визнати законним представником потерпілих та з метою визначення ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_12, призначити судову-медичну експертизу, повернути автомобіль НОМЕР_1, ознайомити її з матеріалами кримінального провадження, та повідомити про результати розгляду її клопотання мотивованою постановою.

Діючим кримінальним процесуальним законом також встановлений порядок за якого слідчий чи прокурор може відмовити особі у визнанні потерпілим і даний порядок передбачає оформлення даної відмови шляхом винесення вмотивованої постанов про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Жодних відомостей про те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 слідчим чи прокурором виносилась постанова про відмову у визнанні ОСОБА_8 та ОСОБА_12 потерпілими, матеріали провадження не містять, а посилання прокурора, які містяться в апеляційній скарзі, про те, що слідчий в своєму листі розяснив ОСОБА_4 про відсутність підстав для визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_12 потерпілими суперечать вимогам закону.

Також вірними є і висновки суду про те, що в обвинувальному акті не в повному обсязі викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме: не конкретизовано місце розташування (в салоні автомобіля) потерпілого ОСОБА_10; не зазначено, які тілесні ушкодження отримав водій автомобіля ЗАЗ-Таврія, ОСОБА_11; не зазначено чи перебували в салоні автомобіля ЗАЗ - Таврія на момент ДТП інші пасажири (учасники ДТП), та які тілесні ушкодження вони отримали; відсутні відомості щодо стану учасників дорожньо-транспортної пригоди (чи були в тверезому стані чи в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів); не вказано на яких правових підставах автомобіль «Freightliner», д. н. з. ВЕ 7137АХ з напівпричепом перебував у користуванні ОСОБА_9; відсутні будь-які відомості про місце розташування (сидіння) неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які тілесні ушкодження вони отримали в наслідок ДТП.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту вимогам законодавства та приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 02.06.2016 року, якою визнано незаконною бездіяльність слідчого СУ ГУ НП в Київській області, ОСОБА_7 при вирішенні питання про визнання потерпілим ОСОБА_8 та зобовязано слідчого СУ ГУ НП в Київській області, ОСОБА_7, вирішити питання про визнання потерпілим ОСОБА_8, відповідно до вимог ст. 55 КПК України та вирішити питання щодо повторного призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_8 на підставі всієї медичної документації, в тому числі і наданої ОСОБА_4, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015110000000373щодо ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК Україниповернуто прокурору для усунення недоліків залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ____ _____ ____