Ухвала суду № 61437331, 13.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3475/15-к Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/1091/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 13.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого - судді : - ОСОБА_1

суддів : - ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар - Ярема К.О., Мельник А.С.

за участю прокурора - Пухи І.Ю.

виправданого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

представника потерпілого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014110200002013за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року, яким,

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше не судимого, який має середньо-спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і виправдано за недоведеністю, що в його діях є склад вказаного злочину.

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення 150000 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, вчиненому ним за наступних обставин.

Так, 11.07.2014 року близько 2 години ночі водійОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного спяніння та керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по вул. Леніна зі сторони вул. Авіаторів в напрямку вул. Чкалова в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Рухаючись у вказаному напрямку, на відстані 45,1 метра до перехрестя вул. Леніна вул. Чкалова в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_4, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до повної його зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який рухався в попутному з ним напрямку.

В результаті дорожнього-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, посттравматичного субарахноїдального крововиливу, крововиливу в шлуночки головного мозку, закритої травми грудної клітини, переломів 1-9 ребер зліва з наявністю лівостороннього гемопневмотораксу, перелому обох кісток правої гомілки, перелому лівої лопатки, саден голови та обличчя. Вказані тілесні ушкодження, згідно висновку експерта № 198/Е від 17.12.2014-23.01.2015 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом на дорозі); пп. «а» п. 2.9 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин); п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а» та 12.3 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходяться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили в результаті ДТП отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016року ОСОБА_4 визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України і виправдано у звязку з недоведеністю в його діях складу злочину.

Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що беззаперечних та переконливих доказів вини ОСОБА_4 здобуто не було, а обсяг обвинувачення за ст. 286 ч.2 КК України не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року скасувати у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд першої інстанції допустив істотне порушеннявимог кримінального процесуального законодавства, оскільки своє рішення у вироку достатнім чином не вмотивував. Також, вказує що судом першої інстанції ніяким чином не перевірено достовірність наданої стороною захисту довідки від 26.05.2016р. Петропавлівсько Борщагівської сільської ради про те, що по вул. Леніна в с. Петропавлівська Борщагівка функціонує вуличне освітлення з 17 год. по 01 год.та зовсім не взято до уваги покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_6, які вказували, що на момент ДТП вулиця освітлювалась вуличними фонарями. Крім того, суд у вироку зазначив, що сторона обвинувачення самоусунулась від виконання ухвали суду першої інстанції від 21.04.2016р. про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4, при цьому судом не взято до уваги те, що обвинувачений двічі відмовився від проведення слідчого експерименту, про що зазначено у відповідних протоколах.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить повторно провести дослідження доказів у справі, оскільки суд першої інстанції дослідив докази сторони обвинувачення з порушенням та неповно, а саме, відкинув покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_6 про те, що на момент ДТП вуличне освітлення було увімкнене, не з»ясував усіх обставин, що підтверджувалися доказами та належним чином не мотивував причини, з яких відкинув докази сторони обвинувачення.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 150000 грн. На обґрунтування своїх вимог посилається на необґрунтованість та протизаконність вироку. Вказує, що ухвалюючи виправдувальний вирок судом, окрім суттєвої доказової бази, яка підтверджує вину ОСОБА_4 взагалі не були враховані факти, які негативно характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він після скоєння ДТП залишив місце події, вину не визнав в повному обсязі, на протязі досудового та судового слідства усіляко намагався плутати слідчого та суд, тобто ухилявся від встановлення істини. Також обвинуваченим спричинена ним шкода не відшкодована. Поведінка обвинуваченого по відношенню до потерпілого зухвала, агресивна та цинічна.

Вважає, що висновок суду щодо освітлення вулиці, де сталась ДТП є дуже однобічним та необєктивним, оскільки довідка Петропавлівсько Борщагівської сільської ради щодо освітлення вулиць суттєво протирічить показанням числених свідків у справі, які вказують, що на вулиці, де сталась ДТП було вуличне освітлення. Також є безпідставним твердження у вироку суду про те, що сторона обвинувачення самоусунулась від виконання ухвали суду першої інстанції від 21.04.2016р. про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4, оскільки саме обвинувачений двічі відмовився від проведення слідчого експерименту. Зазначає, що вина обвинуваченого повністю доведена зібраними у справі доказами та що саме порушення ОСОБА_4 вимог п.п.1.5, 2.3б, 2.9а та 12.3 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення ДТП та знаходиться в прямому причинному зв»язку з наслідками, що настали.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого захисник ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення а вирок суду без змін. Вважає, що вирок Києво Святошинського районного суду щодо ОСОБА_4 винесений на підставі всіх досліджених в судовому засіданні доказів, у вироку наведені належні та достатні мотиви його ухвалення.

Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження: прокурора, який подану прокурором та потерпілим апеляційні скарги підтримав, потерпілого та його представника, які підтримали вимоги поданої потерпілим апеляційної скарги та апеляційну скаргу прокурора,обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, у тому числі, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Як вбачається з вироку, суд визнав ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та виправдав його в зв»язку з недоведеністю, що в його діях є склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Вказаний висновок суд першої інстанції обгрунтовував тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність освітлення на місці, де сталась ДТП та не доведено, що на момент ДТП був відсутній туман, а тому обвинувачений міг своєчасно помітити потерпілого та вжити заходів для уникнення ДТП. Вказує, що докази, на які посилається обвинувачення як на підтвердження винуватості ОСОБА_4, а саме протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також потерпілого ОСОБА_6 слід визнати недопустимими в зв»язку з тим, що вони проведені з явним порушенням в зазначенні вихідних даних. Так, у вказаних протоколах слідчих експериментів зазначено, що видимість пішохода для водія встановлена при освітленні проїзної частини вуличними ліхтарями, а відповідно до довідки Петропавлівсько Борщагівської сільської ради від 26.05.2016р., по вул. Леніна в с. Петропавлівська Борщагівка функціонує вуличне освітлення з 17 год. до 01 год. Із зазначених підстав суд визнав неправдивими покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в частині твердження про освітлення вулиці, де стався наїзд на потерпілого та не взяв їх до уваги при постановленні вироку. Також з вказаних підстав суд визнав недопустимим доказом висновок експерта №5-01/224 від 25.03.2015р., в якому зазначено, що видимість перешкоди (пішохода) встановлювалась за заданих умов наявності освітлення дороги вуличними ліхтарями.

Однак із такими висновками безспірно погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду вказував, що потерпілого він побачив за секунд 10 перед ударом, після чого відбувся удар та потерпілий наскочив на його автомобіль. В суді апеляційної інстанції обвинувачений вказував, що він побачив пішохода (потерпілого ОСОБА_6В.) близько за 5м. При цьому він пригальмував та намагався об»їхати його з правого боку, однак потерпілий похитнувся та наскочив на його автомобіль. З показань свідка ОСОБА_11 в суді першої інстанції вбачається, що вона перебувала в автомобілі ОСОБА_4 в якості пасажира і сиділа на передньому пасажирському сидінні. Вказала, що вони їхали повільно, оскільки нічого не було видно. Невідомий йшов «вальяжно» по середині дороги, хитаючись. Невідомого вона побачила за метрів три до зіткнення. ОСОБА_4 намагався об»їхати пішохода з правої сторони в їхній полосі руху.

При цьому суд першої інстанції на наявні суперечності уваги не звернув, оцінку вказаним доказам в сукупності з іншими доказами та обставинами справи не надав, належним чином показання обвинуваченого щодо того, що він бачив пішохода (потерпілого ОСОБА_6) та навіть намагався його об»їхати, однак потерпілий наскочив на його автомобіль, не перевірив та, в зв»язку з цим дійшов передчасного висновку про необхідність визнання недопустимими таких доказів, як протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, та потерпілого ОСОБА_6, покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, висновку експерта №5-01/224 від 25.03.2015р.

Також суд першої інстанції не встановив, де саме сталося зіткнення, оскільки з показань потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що він ішов по середині дороги, по розділовій смузі, а коли почув, що ззаду їде автомобіль, він змістився вліво на сантиметрів 10, після чого був удар і він втратив свідомість. Разом з тим, як вбачається зі схеми ДТП (т. 2 а.с.10) приблизне місце наїзду на пішохода, зі слів водія ОСОБА_4, знаходиться на відстані 1 м від лінії дорожньої розмітки на смузі руху автомобіля обвинуваченого. Вказані суперечності судом першої інстанції також усунуто не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не вказав, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, вказані обставини вплинули на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, а тому вирок суду не може вважатись законним та підлягає скасуванню.

Оскільки ні в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого, ні в доповненнях до апеляційної скарги прокурора не ставилось питання про допит свідка ОСОБА_11 та повторне дослідження доказів у справі для усунення зазначених суперечностей, а суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги ст. 404 КПК України позбавлений можливості досліджувати будь-які докази за власною ініціативою, без усунення зазначених суперечностей неможливе встановлення істини у даному кримінальному провадженні, доведення винуватості чи встановлення невинуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, то у цьому кримінальному провадженні є необхідним призначення нового розгляду у суді першої інстанції, в ході якого необхідно дослідити докази, усунути зазначені суперечності, надати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, у тому числі і, у випадку необхідності, шляхом призначення експертиз та зміни прокурором обвинувачення, чого позбавлений прокурор в суді апеляційної інстанції та ухвалити у даному провадженні законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Судді:

___ ___ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3