Рішення № 6143142, 20.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2009 р. Справа № 37/76-09

вх. № 1909/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

до Диканівської виправної колонії № 12 в Харківській області, м. Харків

про стягнення 52335,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Диканівської виправної колонії № 12 в Харківській області (відповідач) про стягнення з Диканівської виправної колонії № 12 в Харківській області на користь СПДФО ОСОБА_1 боргу у розмірі 46298,00 грн., інфляційних на суму боргу у розмірі 5227,04 грн., три проценти річних на суму боргу у розмірі 810,22 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що протягом 2007 року СПДФО ОСОБА_1 постачала за накладними продукти харчування Диканівській виправній колонії № 12 в Харківській області. У зв'язку з несплатою по вказаним накладним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 46298,00 грн. 01 червня 2008 року між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким Диканівська виправна колонія № 12 в Харківській області визнала заборгованість перед позивачем у розмірі 46298,00 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 13.05.2009 р. за вх. № 13496, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказує на те, що позовні вимоги СПДФО ОСОБА_1 визнає частково в сумі 46298,00 грн.; заперечує проти нарахованої суми штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 13.05.2009 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні призначеному на 13.05.2009 року проти задоволення позову заперечував в частині нарахування штрафних санкцій.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 13.05.2009 року було оголошено перерву до 20.05.2009 року о 16:30 год., у зв'язку з необхідністю підготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

25 січня 2007 року між сторонами було укладено Договір постачання № К-2/35 (надалі Договір) відповідно до умов якого позивач зобовязувався продати та відвантажити картоплю в обсязі згідно з замовленням відповідача відповідно до його потреби у терміни і за цінами, зазначеними у договорі (24167 кг картоплі на загальну суму 29000,40 грн.), а відповідач забезпечити приймання та оплату товару.

Пунктом 2.1. Договору було передбачено, що орієнтовна сума договору становить 29000,40 грн.

Згідно п. 3.3. Договору відповідач приймав товар по факту поставки згідно з накладної.

Пунктом 4.1 Договору було передбачено, що оплата товару відповідачем здійснюється по факту поставки товару протягом 30 банківських днів з отримання кожної партії вантажу на склад на підставі належним чином оформлених накладних та рахунків фактур.

Відповідно до п.4.2. Договору датою отримання товару є дата зазначена в накладних та дорученні.

Договору постачання № К-2/35 від 25.01.2007 р.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу була виписана накладна № 4 від 25.01.2007 р. по Договору № К-2 від 25.01.2007 р. щодо поставки картоплі у кількість 24167,00 кг на суму 29000,40 грн. Згідно даної накладної картоплю одержував ОСОБА_2 за довіреністю. Відповідно довідки відповідача від 08.05.2009 р. прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_2, начальник їдальні відділу інтендантського та господарського забезпечення Диканівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№12), проходить службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 04.08.2001 р. по теперішній час.

Крім того, господарським судом встановлено, що між сторонами існувала без договірна поставка товару, згідно якої позивачем відповідачу була виписана накладна № 68 від 11.10.2007 р. щодо поставки моркви у кількість 15170,00 кг на суму 27306,00 грн. Згідно даної накладної моркву одержував ОСОБА_3 за довіреністю. Відповідно довідки відповідача від 08.05.2009 р. ОСОБА_3 працює на посаді спеціаліста відділу інтендантського та господарського забезпечення Диканівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№12) з 04.04.2006 р. по теперішній час.

01 червня 2008 року між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким Диканівська виправна колонія № 12 в Харківській області визнала заборгованість перед позивачем у розмірі 46298,00 грн.

29.07.2008 року СПДФО ОСОБА_1 направила вимогу до відповідача про сплату вказаного боргу у семиденний строк, яку відповідач отримав 05.08.2008 року, про що свідчить повідомлення "Укрпошти" про вручення поштового відправлення.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що до 12.08.2008 року включно, відповідач повинен була сплатити борг, однак, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищевказаного боргу позивачу.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що у відповідача наявний борг перед позивачем у розмірі 46298,00 грн. і він підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 5227,04 грн. та три проценти річних у розмірі 810,22 грн. підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 523,35 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Диканівської виправної колонії № 12 в Харківській області (61030, м. Харків, вул. Лелюківська, 1, код ЄДРПОУ 08564529) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (фактична адреса: 61093, АДРЕСА_2; юридична адреса: 61177, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг у розмірі 46298,00 грн.; інфляційні на суму боргу у розмірі 5227,04 грн.; три проценти річних на суму боргу у розмірі 810,22 грн.; 523,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя