Ухвала суду № 61427518, 19.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/2551/15-ц 19.09.2016 19.09.2016 19.09.2016

Провадження №22-ц/784/2078/16

Категорія32 Єдиний унікальний номер 488/2551/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/2078/16

Головуючий у І інстанції Селіщева Л.І.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів: Темнікової В.І., Данилової О.О.

Із секретарем судового засідання Богуславською О.М.

За участю:представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві про визнання дій незаконними та зобов'язання проведення перерахунку призначених страхових виплат,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві про визнання дій незаконними та зобов'язання проведення перерахунку призначених страхових виплат.

В обґрунтування позову зазначав, що працював на ВАТ «ОСОБА_4 Океан» більше 35 років. 29.02.2008 року був звільнений із займаної посади за угодою сторін через досягнення ним пенсійного віку. 01.03.2008 року був прийнятий на вказане підприємство на ту ж посаду, однак вже за строковим трудовим договором, з якої був звільнений 01.03.2009 р. за закінченням дії строку трудового договору. В подальшому, 02.03.2009 р. був прийнятий на те ж саме підприємство, на ту ж саму посаду та звільнений 02.09.2009 р. за закінченням дії строку трудового договору, після чого 03.09.2009 р. позивач знову був прийнятий на те ж саме підприємство, на ту ж саму посаду і був звільнений 16.11.2009 р. за власним бажанням.

Позивач зазначив, що його праця була тісно пов'язана зі шкідливими для здоров'я умовами, внаслідок чого він отримав професійне захворювання на виробництві. Відповідно до медичного висновку профпатологічної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного захворювання Харківського національного медичного університету від 11.09.2014 року, у позивача було встановлена хронічна двостороння сенсоневральна приглухуватість із значним ступенем зниження слуху. Дане захворювання було визнано професійним, і повязаним із тривалою дією шуму на виробництві. Відповідно до довідки МСЕК від 16.10.2014 року, позивачеві була встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% безстроково.

Після цього позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхових платежів, і був поставлений на облік з 15 січня 2015 року, йому була нарахована щомісячна грошова сума (страхова виплата), що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в сумі 1294,00 гривень.

Позивач вважає, що відповідач нарахував йому страхову виплату із порушенням діючого законодавства через те, що відповідач розрахував її виходячи із того, що він працював на вищевказаному підприємстві з 03.09.2009 р. по 16.11.2009 р., тобто розрахунковим періодом було взято лише жовтень 2009 року, і не взяв до уваги роботу позивача за строковими трудовими договорами на цьому ж самому підприємстві, на цій же посаді, тобто фактично безперервну роботу позивача на протязі березня-листопада 2009 року. Позивач вважає, що відповідач мав здійснити розрахунок страхової виплати за період з травня по жовтень 2009 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив:визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування йому щомісячних страхових виплат виходячи із заробітку за жовтень 2009 року;зобов'язати відповідача з 15.01.2015 р. провести перерахунок щомісячної страхової виплати виходячи із середньомісячного заробітку за 6 місяців, що передують місяцю, у якому настав страховий випадок, тобто за період з травня по жовтень 2009 року; зобов'язати відповідача сплатити йому різницю між розміром нарахованої щомісячної страхової виплати та раніше проведеними страховими виплатами (а.с. 2-3).

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві щодо нарахування ОСОБА_3 щомісячних страхових виплат у звязку із втраченим заробітком. Зобовязано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві починаючи з 15.01.2015 року провести перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 як потерпілому у звязку із втраченим заробітком, виходячи із його середньомісячного заробітку за 6 місяців, що передують місяцю, у якому настав страховий випадок, тобто за період з травня по жовтень 2009 року. Зобовязано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві сплатити ОСОБА_3 різницю між розміром нарахованої за даним рішенням суду щомісячної страхової виплати та раніше проведеними страховими виплатами, починаючи з 15.01.2015 року (а.с. 61-63).

Відповідач не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 66-68).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Письмових заперечень на апеляційну скаргу від нього не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на ВАТ «ОСОБА_4 Океан» трубопровідником 6 розряду з 1971 року по 29.02.2008 року; звільнився за згодою сторін. 01.03.2008 року він був прийнятий на те є саме підприємство, на ту ж саму посаду, однак вже за строковим трудовим договором та звільнився 01.03.2009 року за закінченням дії трудового договору. 02.03.2009 року він був знову прийнятий на ту ж саму посаду того ж самого підприємства за строковим трудовим договором та звільнився 02.09.2009 року з підстав закінчення дії трудового договору. 03.09.2009 року він був прийнятий на ту ж саму роботу за строком трудовим договором та звільнився 16.11.2009 року за закінченням дії трудового договору. Медичним висновком від 11.09.2014 року позивачу було встановлено професійне захворювання, повязане з виконанням роботи на ВАТ «ОСОБА_4 Океан». Висновком МСЕК від 16.10.2014 року позивачу встановлена стійка втрата працездатності 30% безстроково. Відповідач постановою від 23.01.2015 року призначив позивачу щомісячну страхову виплату у розмірі 1294 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки строкові трудові договори з позивачем переукладалися декілька раз, перерв у роботі фактично не було, вони вважаються такими, що укладені на невизначений строк. За таких обставин відповідачу слід було визначити розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку щомісячних страховим виплат, - шість місяців за останнім основним місцем роботи перед настанням втрати працездатності.

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

В розумінні ч.2 ст. 23 КЗпП України «характер роботи» означає таку роботу, яка не виконується постійно, а лише протягом певного строку (сезону), а формулювання «умови виконуваної роботи» визначає таку роботу, як постійну, але для виконання якої в силу конкретних обставин трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін (наприклад для заміщення відсутнього працівника тощо) (ухвала ВСУ від 24.02.2010 року № 6-29347св09).

Відповідач, заперечуючи проти того, що переукладені трудові договори слід вважати такими, що укладені на невизначений строк, відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надав доказів того, що в даному випадку є підстави для застосування частини другою ст.23 КЗпП України. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду зазначені обставини відповідачем при призначенні страхової виплати позичу не зясовувались.

З огляду на викладене, слід прийти до висновку про те, що висновок суду першої інстанції відносно того, що переукладені строкові трудові договори - від 01.03.2008 року, від 02.03.2009 року, від 03.09.2009 року слід вважати такими, що укладені на невизначений строк, відповідає вимогам норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМ України від 26.09.2001 року № 1266, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Пунктом 12 зазначеного вище порядку передбачено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. (Приклад для застосування п. 12 наведено в Додатку №1 до Порядку).

З урахуванням наведеного, тієї обставини, що період роботи позивача з 01 березня 2008 року по 16 листопада 2009 року є останнім основним місцем роботи, втрата позивачем професійної працездатності встановлена 16.10.2014 року, суд прийшов до вірного висновку, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для призначення страхових виплат, є останні шість календарних місяців, тобто з травня по жовтень 2009 року, та задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві відхилити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: