Рішення № 6142035, 14.02.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 лютого 2008 р. Справа 12/380-07

за позовом: Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1)

до: Стрижавської виправної колонії № 81 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Алеї, 30, ідент.код 08679600)

про стягнення 10309,39 грн.

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : ОСОБА_2- за дорученням

відповідача : Шахова О.А.- за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 9969,03 грн., в тому рахунку: 8316,35 грн.збитків, завданих інфляційними втратами, 1652,68 грн. річних за користування коштами.

Заявою від 11.02.2008 р. позивач збільшив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача 10309,39 грн., в тому рахунку: 8611,39 грн. збитків, завданих інфляційними втратами, 1698, грн. річних за користування коштами.

Викладені у позовній заяві та заяві від 11.02.2008 р. позовні вимоги мотивовані наступним.

14 грудня 2004 року Житомирським апеляційним господарським судом прийнята постанова по справі № 4/160-04. На виконання даної постанови суду 29 грудня 2004 року господарським судом Вінницької області виданий наказ на стягнення зі Стрижавської виправної колонії № 81 на користь позивача 17226,80 грн. основ ного боргу, 790,74 грн. інфляційних, 123,18 грн. річних, 181,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Однак, рішення суду не виконане. Загальна сума заборгова ності відповідача на поточний момент становить 18439,37 грн. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Зміст ч. 2 ст. 612 ЦК України зазначає, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані про строченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після про строчення. У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від від повідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановле ного індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, з дати прийняття постанови Житомирським апеляційним господарським судом по справі № 4/160-04, а саме з 14 грудня 2004 року у відповідача виникло зо бов'язання по сплаті позивачу грошової суми у розмірі 18439,37 грн. Рішення суду виконане відповідачем шляхом перерахування вказаної суми на рахунок позивача 09.01.2008 р. Однак за період з 14.12.2004 р. по 09.01.2008 р. позивачу заподіяні збитки, завданні ін фляційними втратами, у розмірі 8611,39 грн. Крім того, відповідач безпідставно протягом вказаного часу користувався грошовими коштами позивача, чим заподіяв збитки, у вигляді трьох відсотків річних за користування коштами, у розмірі 1698 грн.

Посилаючись на наведене, ст.ст. 612, 625 ЦК України, Роз'яснення Вищого Арбітражно го суду України N 02-5/223 від 12.05.1999 року „Про деякі питання, пов'язані з за стосуванням індексу інфляції", Лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно застосування індексів інфляції при розгля ді судових справ", позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач листом № Юр/233 від 17.01.2008 р. позов не визнав, посилаючись на те, що установа не розрахувалась з позивачем вчасно через скрутне фінансове становище; 18.12.2007 р. на реквізити, вказані в наказі суду у справі № 4/160-04 відповідач перерахував позивачу стягнуту рішенням суду суму, однак платіжне доручення було повернуто банком без виконання з посиланням на невірний код отримувача; отримавши згідно з письмовим запитом від позивача вірні реквізити, відповідач 09.01.2008 р. перерахував кошти відповідачу.

В судовому засіданні представники сторін, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов підтримали.

З їх пояснень та наданих матеріалів вбачається таке.

Рішенням господарського суду у справі № 4/160-04 від 01.07.2004 р. частково задоволено позов СПД ОСОБА_1 про стягнення зі Стрижавської виправної колонії № 81 управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області боргу за товар, втрат від інфляції та річних.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р. рішення суду першої інстанції змінено, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 17226,8 грн. боргу, 790,74 грн. інфляційних, 123,18 річних, 181,4 грн. витрат по сплаті держмита, 117,7 грн. витрат на інформаційно-технійчне забезпечення судового процесу, всього - 18439,37 грн.

24.12.2004 р. господарським судом Вінницької області видано наказ на виконання постанови Житомирського апеляційного господарського суду.

Докази на підтвердження дати предявлення цього наказу до виконання позивач на пропозицію суду не надав. Натомість надано копію постанови відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції від 28.03.2005 р. про повернення виконавчого документу, у звязку з тим, що боржник є державним підприємством, відносно якого діє мораторій на майно, задіяне у виробництві; майно, яке не задіяне у виробництві та кошти на рахунках відсутні; майна, на яке можливо накласти арешт, немає.

29.12.2007 р. стягувач вдруге подав наказ суду на виконання державної виконавчої служби, по якому відкрито виконавче провадження постановою відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції від 15.01.2008 р.

Натомість 18.12.2007 р. боржником було виставлено в банк платіжне доручення № 2051 на перерахування на рахунок позивача 18439,82 грн., яке повернуто банком без виконання з посиланням на невірно вказані реквізити отримувача.

09.01.2008 р. згідно платіжного доручення № 1 від 04.01.2008 р. відповідач перерахував позивачеві 18439,82 грн., присуджених рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2004 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 1 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підстави виникнення цивільних прав та обовязків наведено у ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Кодексу цивільні права і обовязки можуть випливати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України цивільним зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 612 та 625 ЦК України, на яких ґрунтуються позовні вимоги, регулюють відносини щодо прострочення боржника у виконанні зобовязання та його відповідальності, зокрема, за порушення грошового зобовязання.

Виходячи зі ст. 614 ЦК України, за загальним правилом підставою для цивільно-правової відповідальності є вина особи, яка порушила зобовязання.

Відносини щодо виконання судового рішення не підпадають під дію Цивільного Кодексу України. Вони не засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності сторін, а регулюються нормами процесуального законодавства і зокрема Законом України «Про виконавче провадження», що не є актом цивільного законодавства.

Обовязковість виконання судових рішень та відповідальність за їх невиконання передбачені зокрема Конституцією України, цивільним процесуальним, господарським процесуальним кодексами, кодексом про адміністративні правопорушення, кримінальним кодексом України та іншими нормативними актами, що не є актами цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 лютого 2008 р.