Ухвала суду № 61419359, 19.09.2016, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2130/16-а

Провадження № 2-а/163/50/16

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду

19 вересня 2016 року Любомльський районний суд Волинської області у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Горпинко К.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Любомль клопотання начальника Шацького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Шацького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

19 серпня 2016 року ОСОБА_3, шляхом надіслання поштовим звязком, звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, правонаступником якого є Шацьке обєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, про відмову у призначенні йому дострокової пенсії, викладену у листі від 03.11.2015 року №4178/02-22, та зобовязати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як батьку дитини-інваліда, відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV з червня 2015 року.

Зі сторони відповідача, 14.09.2016 року в канцелярію суду надійшло заперечення на вказану позовну заяву, датоване 08.09.2016 роком за вих.№2033/02-33, у якому відповідач просив залишити позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду. Дане прохання сторона відповідача обґрунтувала тим, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення дострокової пенсії за віком, як батькові інваліда з дитинства, від 19.10.2015 року, останньому протоколом №822 від 28.10.2015 року було відмовлено у призначенні такої пенсії, про що на його адресу надіслано повідомлення від 03.11.2015 року за вих.№4178/02-22, що підтверджується фіскальним чеком ЦОС №3 ЦПЗ №2, та, виходячи з вимог п.2 Розділу ІІ «Нормативні строки пересилання поштових відправлень» Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, дане повідомлення було доставлено на адресу позивача не пізніше 09.11.2015 року, тобто з його змістом позивач ознайомився не пізніше 10.11.2015 року. У строки, визначені Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 року №18-6, позивач зі скаргою на рішення про відмову в призначенні йому дострокової пенсії не звертався, а лист позивача до головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.07.2016 року, на який він отримав лист-відповідь від 27.07.2016 року №389/З-01, є самостійним зверненням, надісланим в порядку Закону України «Про звернення громадян», та скаргою на рішенняуправління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області не являється. Щодо видачі позивачу копії рішення про відмову йому у призначенні пенсії, на що посилається останній у поданій позовній заяві, то з таким проханням позивач не звертався в управління ПФУ, ні в усній, ні в письмовій формі. Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що позивач з клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду не звертався, поважних причин пропущення даного строку, який закінчився не пізніше 11.05.2016 року, не навів, тому подану ним позовну заяву, у відповідності до положень ст.100 КАС України, відповідач просив залишити без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду підтримав та просив його задовольнити. Крім цього пояснив, що копія протоколу, яким оформлено відмову у призначенні позивачу пенсії, останньому не надсилалась та ОСОБА_3 не звертався до управління Пенсійного фонду України про її видачу.

Представник позивача ОСОБА_1 проти заявленого клопотання представника відповідача заперечив та пояснив, що про існування листа-відповіді, на заяву його довірителя про призначення пенсії, останній дізнався лише в червні 2016 року, перебуваючи в місцевому управлінні ПФУ, де йому й було видано його копію. Такі результати розгляду заяви ОСОБА_3 оскаржив до вищестоящого органу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Про існування протоколу, як процесуального рішення, його довірителю відомо не було, оскільки лист відповідь не містить будь-якого посилання на вказаний протокол. З порядком оскарження рішення місцевого органу ПФ ОСОБА_3 обізнаний не був, при цьому вважав першочерговим його оскарження до вищестоящого органу, а не до суду. За викладених обставин строк звернення до суду з адміністративним позовом його довіритель обраховував, починаючи з 27.07.2016 року, тобто з дати надання відповіді Головним управлінням ПФУ у Волинській області. З урахуванням наведеного, вважає, що клопотання представника відповідача є безпідставним, а тому просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Згідно вимог ч.ч.1, 2, 4, 5 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 19.10.2015 року звернувся в управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області з заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

У призначенні позивачу даної пенсії було відмовлено, про що на адресу останнього надіслано лист-повідомлення від 03.11.2015 року за вих. №4178/02-22. На підтвердження факту отримання позивачем даного листа, відповідач посилається на фіскальний чек ЦОС №3 ЦПЗ №2 від 05.11.2015 року, однак даний документ підтверджує лише факт надіслання поштового відправлення, однак аж ніяк не про його отримання адресатом. Щодо вимог п.2 Розділу ІІ «Нормативні строки пересилання поштових відправлень» Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, з врахуванням яких, відповідач вважає, що позивач зазначений лист-відповідь отримав не пізніше 09.11.2015 року, то це є виключно припущенням сторони відповідача, яке належними та допустимими доказами не підтверджено.

Як зазначено у запереченні відповідача, Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 року №18-6, передбачено, що скарга [на рішення управління Пенсійного фонду України] може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.

Натомість, як вбачається з листа-повідомлення від 03.11.2015 року за вих. №4178/02-22 такий порядок оскарження рішення управлінням Пенсійного фонду України позивачу не розяснювався.

Зі змісту звернення ОСОБА_3, адресованого Головному управлінню ПФУ у Волинській області, яке зареєстроване в даному управлінні 08.07.2016 року, вбачається, що воно стосується саме листа-повідомлення управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області від 03.11.2015 року за вих.№4178/02-22, з яким він не згідний, а тому доводи відповідача про те, що дане звернення є самостійним, поданим в порядку Закону України «Про звернення громадян», є виключно власним баченням управління ПФУ, яке є помилковим.

На зазначене звернення, Головним управлінням ПФУ у Волинській області на адресу позивача було надіслано лист-повідомлення від 27.07.2016 року за вих.№389/3-01, яким фактично продубльовано та підтверджено відповідь управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області від 03.11.2015 року за вих.№4178/02-22.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що при визначенні дотримання строків звернення до суду в даному випадку підлягає застосуванню положення ч.4 ст.99 КАС України, оскільки позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору.

Після отримання відповіді вищестоящого органу Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом шляхом надіслання його поштовим звязком 19 серпня 2016 року, що підтверджується штемпелем на конверті, у якому на адресу суду надійшла позовна заява.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 ст.6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В Рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. Європейський суд з прав людини констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи щодо порядку звернення позивача до відповідача та його вищестоящого органу з заявою про призначення пенсії, а також з врахуванням приписів чинного законодавства,суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3 поданий до суду з дотриманням вимог ст.99 КАС України та підстав для залишення його без розгляду з мотивів, наведених стороною відповідача, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.55 Конституції України,ст.ст.6, 7, 99, 155, 160 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання начальника Шацького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Шацького обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук