Постанова № 61418191, 12.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2016 року № 826/24857/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» ( далі – позивач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 23.10.15р. №0007192207.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, позивач зазначив, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 1 444 263, 32 грн. за грудень 2014 року та січень 2015 року за господарськими операціями з ТОВ «Агапе», ТОВ «Ерідан -2011» та ТОВ «Данте Стор» на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов’язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

В судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ слугував висновок перевірки, що господарські операції по придбанню та поставці товарів ( канцелярія) з такими контрагентами як ТОВ «Агапе», ТОВ «Ерідан -2011» та ТОВ «Данте Стор» є безтоварними та вчинені виключно з метою отримати податкову вигоду без здійснення реальної господарської операції, шляхом придбання фіктивного товару та створення штучного податкового кредиту.

Керуючись нормами КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать обставини справи, з 28.09.15р. по 02.10.15р. ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Деміс Канц» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Агапе», ТОВ «Ерідан», ТОВ «Данте Стор», ТОВ «Дон Волокно» за період з 01.12.14р. по 31.07.15р., за результатами якої складено акт від 09.10.15р. №617/1-26-50-22-07-36295682.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Деміс Канц» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 1 444 263, 32 грн., в тому числі за грудень 2014 року в сумі 178 314,22 грн., за січень 2015 року в сумі 1 265 949, 10 грн.

На підставі вказаного акту, ДПІ винесено податкове повідомлення – рішення від 23.10.15р. №0007192207, яким позивачу нараховано суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 1 805 328, 75 грн., з яких 1 444 263 грн. за основним платежем та 361 065, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення є предметом даного розгляду.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою, 10.12.14р. між ТОВ «Деміс Канц» (покупець) та ТОВ «Агапе» (постачальник) укладено договір поставки товару №12103. За умовами даного договору постачальник зобов’язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору; товар постачається партіями, згідно видаткових накладних.

Поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами покупця (самовивіз) (п. 3.1 договору).

Оплата товару за даним договором здійснюється в безготівковому порядку (п. 4.1 договору).

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Агапе» було виписано видаткові накладні та податкові накладні, копії яких було надано позивачем до перевірки (сторінка 8-9 акту перевірки); розрахунки проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень, які також були досліджені при перевірці і до оформлення яких у податкового органу не було зауважень.

Згідно оборотно–сальдової відомості по рахунку 631, дебіторська чи кредиторська заборгованості відсутні.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року та січень 2015 року, а також відображені у Додатках №5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2014 року та січень 2015 року.

До матеріалів справи позивачем долучено також копії товарно–транспортних накладних, виписаних ТОВ «Агапе»: №21/02 від 21.01.15р., №22/01 від 22.01.15р., №21/01 від 21.01.15р., №25/12 від 25.12.14р., №24/12 від 24.12.15р.

Разом з тим, податковий орган дійшов висновку про безтоварність та фіктивність вказаної господарської операції, посилаючись на акт перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.05.15р. №958/22/38709641 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Агапе» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ за період вересень 2014 року- січень 2015 року.

Так, перевіркою ТОВ «Агапе» встановлено, що останній не здійснював оренду приміщення за юридичною адресою : м. Чернігів, пр. Миру 32; для проведення перевірки не надано документи, що підтверджують отримання товару (довіреності), якість імпортованого товару, акти прийому – передачі товару; товарно–транспорті накладні оформлені неналежним чином, оскільки в них відсутня будь – яка інформація стосовно вантажно–розвантажувальних операцій, крім того, ТОВ «Агапе» не надано оригінали видаткових накладних, отже податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження факту відвантаження товарів покупцям, факту приймання – передачі товарів та перехід права власності від ТОВ «Агапе» покупцям.

Перевіркою встановлено, що 15.12.14р. між ТОВ «Деміс Канц» (покупець) та ТОВ «Ерідан -2011» (постачальник) укладено договір поставки товару №12156. За умовами даного договору постачальник зобов’язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору; товар постачається партіями, згідно видаткових накладних.

Поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами покупця (самовивіз) (п. 3.1 договору).

Оплата товару за даним договором здійснюється в безготівковому порядку (п. 4.1 договору).

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Ерідан - 2011» було виписано видаткові накладні та податкові накладні, копії яких було надано позивачем до перевірки (сторінка 11-12 акту перевірки); розрахунки проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень, які також були досліджені при перевірці і до оформлення яких у податкового органу не було зауважень.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту за січень 2015 року, а також відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року.

До матеріалів справи позивачем долучено також копії товарно–транспортних накладних, виписаних ТОВ «Ерідан-2011»: №27/02 від 27.01.15р., №26/01 від 26.01.15р., №8/12 від 28.12.14р.

Як вбачається із акту перевірки, висновок податкового органу про фіктивність вказаної господарської операції ґрунтується на висновках зібраної податкової інформації ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.15р. №1107/7/26-56-22-02-11 щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Ерідан-2011» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.13р. по 28.02.15р.

На підставі вказаної інформації встановлено: невідповідність придбаного та реалізованого ТОВ «Ерідан-2011» товару; неможливість встановлення факту придбання імпортованого товару та його подальшої реалізації; неможливість дослідити інформацію щодо транспортування товару, його доставки, розвантаження та зберігання.

Перевіркою встановлено, що 25.12.14р. між ТОВ «Деміс Канц» (покупець) та ТОВ «Данте Стор» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу №25/12-14. За умовами даного договору постачальник зобов’язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність товари в асортименті окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється транспортом покупця (п. 3.3 договору).

Товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем накладних, які свідчать про факт отримання товару, і не потребує підписання між сторонами цього договору будь – яких актів приймання – передачі товару у власність (п. 3.4 договору).

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Данте Стор» було виписано видаткові накладні та податкові накладні, копії яких було надано позивачем до перевірки (сторінка 15-16 акту перевірки); розрахунки проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень, які також були досліджені при перевірці і до оформлення яких у податкового органу не було зауважень.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 та за січень 2015 року, а також відображені у Додатках №5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2014 року та за січень 2015 року.

До матеріалів справи позивачем долучено також копії товарно–транспортних накладних, виписаних ТОВ «Данте Стор»: №23/01 від 23.01.15р., №25/12/1 від 25.12.14р..

Як вбачається із акту перевірки, висновок податкового органу про фіктивність вказаної господарської операції ґрунтується на інформації із бази «Податковий блок», згідно з якою встановлено розбіжності між задекларованими показниками податкових зобов’язань ТОВ «Данте Стор» та податкового кредиту ТОВ «Деміс Канц» за січень 2015 року у розмірі 162 306, 43 грн., в зв’язку з неподанням вищезазначеним контрагентом податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків та зборів врегульовано Податковим кодексом України; положення якого застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок контрагентів позивача, а також на підставі збірної податкової інформації щодо них, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено в акті перевірки формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Позиція суду з цього питання узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, який в ухвалі від 17.08.16р. по справі № К/800/13114/16 зазначив, що у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Судом також береться до уваги долучені позивачем до матеріалів справи договори постачання (продажу) придбаної канцелярської продукції іншим контрагентам, а також товарно–транспортні накладні, відомості про вантаж, видаткові та податкові накладні за період січень – квітень 2015 року, чим підтверджується подальший рух товарно – матеріальних цінностей, придбаних у вищезазначених контрагентів.

Досліджені в сукупності первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, свідчать про реальність господарських операцій, вчинених позивачем для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення – рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, ПК України, ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» - задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 23.10.15р. №0007192207, яким ТОВ «Деміс Канц» нараховано суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 1 805 328, 75 грн., з яких 1 444 263 грн. за основним платежем та 361 065, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» (код ЄДРПОУ 36295682), понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 079, 94грн. (двадцять сім тисяч сімдесят дев’ять гривень дев’яносто чотири копійки) за платіжним дорученням №1469 від 29.10.15р. на суму 27 079, 94 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур