Постанова № 61418189, 09.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2016 року № 826/23615/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Нафта» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Нафта» ( далі – позивач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 21.05.15р. №0028291501.

Позовні вимоги мотивовані тим, що норми Податкового Кодексу України, якими визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів для податкової декларації, а відтак – і для її додатків, не визначають заповнення реквізиту «Підстава коригування» (колонка 8 у додатку 1) до податкової декларації з ПДВ обов’язковим. Отже, висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов’язань через відсутність причини коригування в колонці 8 додатку 1 до податкової декларації з ПДВ є, на думку позивача, неправомірним. Також позивач наголошувала, що відповідачем підтверджено в акті перевірки товарність проведених операцій між позивачем та його контрагентом, а єдиною підставою для неврахування коригування податкового кредиту є формальна помилка позивача у розрахунку коригування ПДВ. Крім того, представник позивач зазначила, що акт та оскаржуване податкове повідомлення – рішення містять посилання на різні пункти та статтю законодавчого акту, порушення якого встановлено в результаті перевірки та відповідно до якого відповідачем було нараховано суму грошового зобов’язання.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, заперечень на адміністративний позов не подавав, хоча про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (власноручне отримання представником відповідача судових повісток в судові засідання на 17.11.15р., на 10.15.15р.).

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог даної норми, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать обставини справи, 24.04.15р. ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Елемент Нафта» за березень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.04.15р. №109/26-57-22-04-10/31450076.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме ТОВ «Елемент Нафта» подано уточнюючий розрахунок за березень 2015 року від 22.04.15р. №9075733473, де платник збільшує податковий кредит на суму 555 872 грн., а в додатку 5 до уточнюючого розрахунку за березень 2015 року платник не відображає відповідні графи:

-постачальник (індивідуальний податковий номер);

-період складання податкових накладних ;

-обсяг постачання (без ПДВ);

-сума ПДВ (20%).

В акті зазначено, що вказана помилка призвела до збільшення суми, яка підлягала сплаті платником до бюджету на 555 872 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 138 968 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення – рішення від 21.05.15р. №0028291501, яким позивачу нараховано суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 555 872 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138 968 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням – рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та згодом до Державної фіскальної служби України.

В скарзі, поданій позивачем до Головного управління ДФС у м. Києві, ним було зазначено, зокрема, що відповідно до норм ПК України (п.п.75.1.1 ст. 75) камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) та даних системи електронного адміністрування ПДВ, у разі виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних – контролюючим органом проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Листом від 03.07.15р. №10360/10/26/15-10-06 Головне управління ДФС у м. Києві зобов’язало ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві провести документальну позапланову перевірку ТОВ «Елемент Нафта» з питань, що стали предметом оскарження.

На підставі наказу та направлення від 16.07.15р. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві з 16.07.15р. по 22.07.15р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елемент Нафта» з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт від 29.07.15р. 313/26-57-22-02-10/39564815.

Висновки податкового органу у вказаному акті дублюють висновки акту, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення – рішення, з урахуванням поданих після проведення первісної перевірки уточнюючих розрахунків за березень 2015 року.

Крім того, в акті міститься висновок про порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності, оскільки не заповнено колонку 8 «Підстава для коригування податкового кредиту з ПДВ» у додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року. Висновок акту : порушення п. 123.1 ст. 123 ПК України, а саме заниження суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках всього в сумі 555 872 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення – рішення залишено без змін рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.08.15р. №11874/10/26-15-10-06, прийнятим Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві та рішенням про результати розгляду скарги від 05.10.15р. №21014/6/99-99-10-01-01-25, прийнятим Державною фіскальною службою України.

Правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення є предметом даного розгляду.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (п. 75.1.1 ст. 75 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як свідчать обставини справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення слугували висновки акту камеральної перевріки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за березень 2015 року; при перевірці використано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з самостійним виправленням помилок за березень 2015 року від 22.04.15р. №9075799473.

При цьому висновок про заниження позивачем суми податкових зобов’язань з ПДВ зроблено податковим органом без дослідження первинних документів ( як то виписки банку, видаткові та податкові накладні тощо) для встановлення достовірності податкового кредиту, визначеного у податковій звітності з ПДВ за березень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 – чинний на момент винесення оскаржуваного рішення).

Як вбачається із акту перевірки від 24.04.15р. дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Оскаржуване податкове повідомлення–рішення в графі «посилання на акт перевірки» містить невірну дату на номер акту, на підставі якого винесено рішення, в графі «посилання на пункт та статтю законодавчого акту, порушення якого встановлено та відповідно до якого було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань» містить посилання на п. 48.1 ст. 48 ПК України, яким визначено, що податкова декларація повинна відповідати формі, встановленій ПК України.

Отже, в акті перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення, встановлено порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України, яким встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Тоді як оскаржуване рішення містить визначені суми грошового зобов’язання, включаючи фінансові санкції, за порушення форми складання податкової декларації.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.21 ст. 123 ПК України).

Ані оскаржуване рішення, ані акт, на підставі якого таке рішення було прийнято, не містять посилання на норми п.54.3 щодо самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов’язань.

Крім того, якщо контролюючий орган дійшов висновку про порушення вимог форми складання податкової декларації, зокрема, додатку до неї, то застосування штрафних (фінансових) санкцій взагалі не передбачено і така податкова звітність, відповідно до п. 48.7 ПК України, не вважається податковою декларацією.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення та акт, на підставі якого його було прийнято, суперечать одне одному та суттєвими помилками в оформленні унеможливлюють визначення фактичного порушення, за яке позивачу встановлено відповідальність та нараховано грошове зобов’язання.

Щодо акту позапланової виїзної перевірки від 29.07.15р., то вказаний акт не береться судом до уваги, як носій інформації щодо виявлених порушень, які слугували винесенню оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, виходячи з наступного.

Так, акт перевірки передує винесенню податкового повідомлення – рішення, та є джерелом доказової інформації щодо виявлених при перевірці порушень.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення винесено внаслідок камеральної перевірки звітності з ПДВ позивача за березень 2015 року (з урахуванням уточнюючої декларації за березень, поданої 22.04.15р.).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (п. 78.1.5 ст. 78 ПК України).

Документальною перевіркою від 29.07.15р. відповідачем мало бути проведено (згідно листа ГУ ДФС у м. Києві від 03.047.15р. та наказу на проведення перевірки від 16.047.15р.) перевірку ТОВ «Елемент Нафта» з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до скарги позивача до ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.15р. №371 вбачається, що посилаючись на п. 201.10 ПК України позивач наголошував на проведенні документальної позапланової перевірки в зв’язку з виявленням розбіжностей даних податкових декларацій та даних ЄРПН з метою встановлення правомірності формування податкового кредиту з урахуванням уточнюючого розрахунку за березень 2015 року.

Згідно акту від 29.07.15р. перевіркою встановлено, що суму податкового кредиту збільшено по податковій накладній від 25.03.15р. №19 згідно договору поставки №240315 від 24.03.15р., отриманої від ТОВ «Елемент Ойл» на суму податкового кредиту 555 872 грн. за суміш вуглеводнів бензино-лігроїнова фракція; дана накладна зареєстрована в ЄРПН (за даними акту).

Крім того, перевіркою досліджено уточнюючи розрахунки позивача до декларації за березень 2015 року, які були подані 06.05.15р., 08.06.15р., а також податкову декларацію за квітень 2015 року та встановлено порушення порядку заповнення колонки 8 додатку 1 податкової декларації за квітень 2015 року.

Отже, проведеною документальною перевіркою, контролюючий орган вийшов за межі предмету перевірки та взяв до уваги при перевірці уточнюючи розрахунки позивача, а також звітність за квітень, які мали місце після проведення первісної перевірки та після винесення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, а відтак не могли бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог законодавства та, як наслідок, підставою для нарахування грошового зобов’язання.

Крім того, суд зазначає, що акт документальної перевірки від 29.07.15р. , як і попередній акт камеральної перевірки, не містить посилання на норму ПК України, яку порушено позивачем, внаслідок чого нараховано грошове зобов’язання за спірним рішенням.

Задовольняючи адміністративний позов, суд також бере до уваги, що контролюючим органом проігноровано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, встановлений ч. 2 ст. 71 КАС України, а також не надано суду жодних заперечень по суті пред’явленого позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч. 6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, а також неявку відповідача – суб’єкта владних повноважень в судові засідання та ненадання суду наявних у відповідача доказів для обґрунтування правомірності винесеного рішення – суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, статтями ПК України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Нафта» - задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.05.15р. №0028291501, яким ТОВ «Елемент Нафта» нараховано суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 555 872 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138 968 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Нафта» (код ЄДРПОУ 39564815, понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 422,61 грн. (десять тисяч чотириста двадцять дві гривні шістдесят одна копійка ) за платіжним дорученням №1947 від 15.10.15р.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур