Рішення № 61417383, 15.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016

Справа №910/12676/16

За позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

До відповідача публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 9365,32 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 9365,32 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як вантажоодержувач, одержав вагон з недостачею внаслідок не забезпечення перевізником схоронності вантажу.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги відхилив, однак підстав їх невизнання суду не навів.

Суд своєю ухвалою від 15.07.2016 порушив провадження у справі № 910/12676/16.

Позивач подав клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Донецька залізниця» та регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Суд відхилив клопотання про залучення державного підприємства «Донецька залізниця» як необґрунтоване, оскільки позивачем не наведено жодних обставин, які би свідчили про те, що рішення у справі може вплинути на права або обов’язки державного підприємства «Донецька залізниця» щодо однієї зі сторін. Клопотання про залучення регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відхилено з підстав правової неспроможності даного клопотання – філія не є юридичною особою, не є самостійним суб’єктом права, не здійснює цивільні права та не несе цивільні обов’язки від свого імені, а тому не може бути самостійним учасником у суді.

До ухвалення рішення у справі суд витребував у позивача: договір, за яким товариство з обмеженою відповідальність (далі – ТОВ) «ДТЕК Ровенькиантрацит» здійснило постачання позивачу антрациту 22.01.2016; акт приймання антрациту за вищевказаним договором та докази його оплати; договір перевезення, за яким мало місце перевезення антрациту у вагоні № 53425120 (даний номер зазначено у позовній заяві) та комерційний акт щодо виявленої нестачі. Рішення про витребування у позивача договору перевезення, за яким мало місце перевезення антрациту у вагоні № 53425120, було обґрунтовано невідповідність наведених позивачем у позовній заяві даних щодо того, що це перевезення мало місце за залізничною накладною № 51430098 від 22.01.2016, та необхідністю з’ясуванню пов’язаності обставини щодо перевезення антрациту у вагоні № 53425120 з виявленою нестачею у вагоні № 60026614.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Також позивач надав такі пояснення. Постачання ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» позивачу антрациту було здійснено на виконання договору постачання, укладеного між приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг». Договором на доставку вантажу є залізнична накладна № 51430098.

Договору перевезення (залізничної накладної), за яким мало місце перевезення антрациту у вагоні № 53425120, позивачем суду не подано, рівно як пояснень щодо підстав посилань у позовній заяві на перевезення вантажу даним вагоном. За таких обставин, враховуючи, що жодні документи у справі (крім позовної заяви) не містять інформації щодо перевезення антрациту у вагоні № 53425120, дані позивача про те, що це перевезення мало місце за залізничною накладною № 51430098 від 22.01.2016, не відповідають дійсності, а з матеріалів справи є незрозумілим, чи наявний зв’язок між перевезенням вантажу у вагоні № 53425120 з виявленою нестачею у вагоні № 60026614, суд вирішує спір не оцінюючи інформацію позивача про перевезення антрациту у вагоні № 53425120.

Розглянувши надані документи і матеріали, суд встановив:

30.12.2013 приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (постачальник) уклали договір № УПр14/28/162 (далі – Договір), за умовами якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію ціна і кількість якої вказані в специфікаціях до цього Договору, які є його невід’ємною частиною.

22.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» отримало від товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» вугільну продукцію (вугілля кам’яне, АС(6-13)) у залізничних вагонах, у тому числі і 70 тонн у вагоні № 60026614. Виходячи з відповідно акту приймання передачі, товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» зобов’язалось поставити дану продукцію приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке значиться вантажоотримувачем.

В зв’язку з цим товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» було укладено договір перевезення залізничним транспортом, підтвердженням чого є накладна № 51430098. За залізничною накладною № 51430098 зі станції відправлення Фащівка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 17.02.2016 прибув вагон № 60026614 з вантажем «антрацит».

Відповідно до зазначеної залізничної накладної вантажовідправником є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», вантаж прийнято залізницею до перевезення у вагоні № 60026614 вагою 70000 кг.

Вказаний вагон був виданий позивачу, як вантажоотримувачу, відповідно до статті 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акта БН № 724712/80 від 17.02.2016, у якому зафіксовано ознаки незбережного перевезення, такі як поглиблення та недостача.

Зокрема, у вказаному комерційному акті зазначається, що фактично у вище зазначеному вагоні виявився вантаж вагою нетто 65100 кг, що менше ваги вказаної в документах (70000 кг) на 4900 кг. Навантаження нижче рівня бортів на 200-300 мм, вирівняна. Поверхня вантажу маркова вапном і ущільнена. Над 1 люком є поглиблення розміром 2000 мм Х ширину вагону Х 300-400 мм, над 5-7 люками є поглиблення розміром 6000 мм Х ширину вагону Х 300-400 мм в глибину вагона. Маркування порушено. Вагон прибув у технічно справному стані.

Зазначені обставини підтверджуються залученими до справи оригіналами накладної № 51430098, комерційного акта БН № 724712/80 від 17.02.2016, акта б/н приймання продукції за кількістю від 22.01.2016.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов’язаний пересвідчиться, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов’язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно з ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), не спростовано відсутність його вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів. Згідно з вказаним розрахунком сума недостачі вантажу складає 9365,32 грн. (4900 (різниця між вагою нетто згідно з залізничною накладною і вагою нетто, визначеною під час перевантажування-700 (норма природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто)*2229,84 (з ПДВ).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо перевезення довіреного йому вантажу, позивачу спричинені збитки в розмірі 9365,32 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі з ПДВ.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вул. Левченка, 1, м. Маріуполь, Іллічівський район, Донецька область, 87504, код 00191129) 9365,32 грн. збитків, 1378,00 грн. судового збору.

Рішення підписано 16.09.2016.

Суддя С. А. Ковтун