Рішення № 61416652, 13.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Гриня Костянтина Андрійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року,

встановила:

13.05.2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 06 лютого 2006 року у розмірі 14 300,52 доларів США, що за курсом 25,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.02.2016 року складає 370 526,47 грн., та судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 06 лютого 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого банк зобов'язався надати останній кредит у розмірі 7356,93 доларів США на термін до 03.02.2011 року, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит в сумі 7356,93 доларів США.

В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, не здійснювала погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку з цим станом на 08.02.2016 р. заборгованість останньої становить 14 300,52 доларів США, яка складається з заборгованості: за кредитом - 2 013 доларів США; по процентам за користування кредитом - 2 130,75 доларів США; по комісії за користування кредитом -280,35 доларів США; пеня -9 876,42 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 06 лютого 2006 року були укладені договори поруки.

Відповідно до умов договорів поруки позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за кредитним договором, яка була залишена поручителями без задоволення.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 14 300, 52 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 370 526,47 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 838,65 грн., по 1 419,33 грн. з кожного.

В частині вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гринь К.А. просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не повно, не всебічно та не об'єктивно досліджено обставини справи, невірно витлумачено та застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зазначив, що відповідно до п.12 договору поруки порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту. Оскільки термін погашення кредиту за кредитним договором закінчився 03.02.2011 року, позивачем не було пропущено термін пред'явлення вимог до поручителя ОСОБА_2 по поверненню заборгованості за кредитним договором.

В запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 зазначив, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивач пред'явив до поручителя ОСОБА_2 вимогу про виконання порушеного боржником зобов'язання протягом шести місяців з часу закінчення дії кредитного договору в порядку п. 5 укладеного договору поруки, а звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості до поручителя лише у травні 2015 року, тобто з пропуском визначеного ч.4 ст.559 ЦК України строку, а тому порука є припиненою.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Передереєв В.Г. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 7356,93 доларів США, з яких 5 840 доларів США - на придбання автомобіля, 1516,96 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,04% на місяці на суму залишку заборгованості за кредитом, строк до 03 лютого 2011 року. Повернення кредитних коштів повинно відбуватись шляхом сплати щомісячного платежу у сумі 150,59 доларів США.

06 лютого 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки НОМЕР_1/1, за умови якого останній поручився за виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором НОМЕР_1 від 06.02.2006 року.

06 лютого 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки НОМЕР_1/2, за умови якого останній поручився за виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором НОМЕР_1 від 06.02.2006 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів в повному обсязі, станом на 08.02.2016 р. заборгованість останньої становить 14 300,52 доларів США, яка складається з заборгованості: за кредитом - 2 013 доларів США; по процентам за користування кредитом - 2 130,75 доларів США; по комісії за користування кредитом -280,35 доларів США; пеня -9 876,42 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що порука останнього припинилась згідно ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки кредитор не пред'явив вимоги до вказаного поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є визначений кредитним договором строк повернення кредиту - 03.02.2011 року. Зазначення в договорі поруки, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, надавало право звернення до суду за захистом порушеного права лише після дотримання положень ч.4 ст.559 ЦК України щодо пред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п. 12 договору поруки від 06 лютого 2006 року, укладеного із ОСОБА_2, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Аналогічний пункт міститься в договорі поруки, укладеному з ОСОБА_3

У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-170цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, зазначено, що за змістом другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги. Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на порушення ст. ст. 10, 212 ЦПК України зазначеного не врахував, не взяв до уваги вказаний вище пункт договору поруки, яким встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, тому дійшов помилкового висновку про припинення поруки відповідно до положень ч. 4 ст.559 ЦК України.

Враховуючи викладене, застосування судом першої інстанції шестимісячного строку припинення поруки є хибними, оскільки діє загальне правило, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, в даному випадку через 5 років із дня настання строку повернення кредиту.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16.

Отже враховуючи те, що банк, пред'явивши 13 травня 2015 року позов до поручителів, звернувся з вимогою в межах строку дії договору поруки, висновок суду першої інстанції про припинення поруки ОСОБА_2 відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України є необґрунтованим.

За таких підстав рішення суду першої інстанцій в частині відмови в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З урахуванням обставин справи та зібраних по справі доказів в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення також в частині задоволення позову до поручителя ОСОБА_3 з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань передбачені ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору сторони погодили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 21.04.2015 року, починаючи з 01.11.2008 року розмір процентної ставки було підвищено банком в односторонньому порядку з 12,50 % до 14,54 % річних ( а.с.4 ).

Обставину підвищення відсоткової ставки за кредитним договором підтвердив в судовому засіданні представник позивача, повідомивши про видання керівником банку відповідного наказу.

Відповідно до п. 1 договорів поруки від 06.02.2006 р., поручителі надали поруку за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредиту у розмірі 1,04% за місяць (12,48 % річних).

Відповідно до п. 13 договорів поруки, зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

За правилами ч.1 ст.559 ЦПК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення новий умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки. Він може бути таким же, як і обсяг відповідальності основного боржника. Поручитель може прийняти на себе поручительство за виконання основним боржником тих обов'язків, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобов'язання у бік збільшення обсягу його обов'язків в відповідальності. Поряд з цим відповідальність поручителя можу бути обмежена в будь-якій спосіб.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 17 лютого 2016 року у справі №6-3176 цс15, від 22 жовтня 2014 року у справі №6-101цс14, які відповідно є обов'язковими для всіх судів України, за положеннями ч.1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

З огляду на відсутність доказів того , що поручителі надавали свою згоду на збільшення відсоткової ставки з 12,48 % до 14,54 % річних, порука останніх є припиненою в силу ч.1 ст.559 ЦК України.

За таких підстав ухвалене по справі судове рішення в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судове рішення в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія судів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - ГриняКостянтина Андрійовича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/7536/2016

Головуючий у суді першої інстанції: ЧередніченкоН.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.