Ухвала суду № 61416453, 30.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"30" серпня 2016 р. № К/800/16406/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Приходько І.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1 на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 20.04.2016та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016у справі №810/1056/16 за позовомОСОБА_1 доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.04.2015р. №36-15.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2008 році ОСОБА_1 згідно з рішенням Великолександрівської сільської ради від 10.12.2008 №1443-35-V та на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.12.2008 набула у власність земельну ділянку площею 3,0292 га, яка розташована у межах в с. Безуглівка Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, з цільовим призначення - для будівництва складів та центру логістики.

Відповідно до рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 30.01.2015 № 2552-83-VІ «Про сплату земельного податку на території Великоолександрівської сільської ради з 2015» на території Великоолександрівської сільської ради сплата земельного податку з 2015 року проводиться із застосуванням ставок податку за земельні ділянки, що діяли у 2014 році з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно-грошової оцінки земель 1,249.

Великоолександрівська сільська рада листом від 30.04.2015 №2-16/09/369 надала Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6980171,82 грн.

Отже, ставка податку за земельну ділянку позивача станом на 15.04.2015 становила 6980171, 82 грн. х 1 % = 69801,70 грн.

15.04.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №36-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 69802,70 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №810/2443/15 визнано неправомірним застосування Управлінням державного Держзеагенства у Бориспільському районі коефіцієнта функціонального використання для земель комерційного призначення 2,5 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки належної позивачу та скасовано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942 на час здійснення спірного розрахунку був чинним тому відповідач правомірно використав для обчислення плати за землю інформацію надану Управлінням держкомзему у Бориспільському районі, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є законним.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Так, позивачем в обґрунтування неправомірності визначеної контролюючим органом спірної суми донарахування, окрім інших підтверджуючих доказів доданих до позовної заяви, були долучені витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942, Постанова Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №810/2443/15 та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.08.2015 №03-10/1814.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942 при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3,0292 га, що належить позивачу, застосовано коефіцієнт Кф у розмірі 2,50, відповідно визначено нормативну грошову оцінку під забудовою в розмірі 6980171,82 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №810/2443/15 визнано неправомірним застосування Управлінням державного Держзеагенства у Бориспільському районі коефіцієнта функціонального використання для земель комерційного призначення 2,50 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки належної позивачу з тих підстав, що наявні у справі докази доводять про призначення землі як землі, зайнятої та відведеної під майбутнє будівництво, а не як комерційної. Таким чином, застосування відповідачем коефіцієнту функціонального використання як для земель комерційного призначення при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за даних умов є протиправним, дії управління Держкомзему в частині застосування коефіцієнту функціонального використання для земель комерційного призначення - 2,5 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться у власності позивачки на підставі державного акту №688366, не відповідають діючому законодавству.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.08.2015 №03-10/1814 Управлінням державного Держземагенства у Бориспільському районі при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3,0292 га, що належить позивачу, застосовано коефіцієнт Кф у розмірі 0,50, відповідно визначено нормативну грошову оцінку під забудовою в розмірі 1117721,67 грн.

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду судовим рішенням було визнано неправомірним застосування Управлінням державного Держземагенства у Бориспільському районі коефіцієнта функціонального використання для земель комерційного призначення 2,50 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки належної позивачу, а в подальшому нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача була визначена в іншому розмірі.

Відповідно до пп. 271.1 п.1271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

З огляду на викладене та беручи до уваги пряму залежність бази оподаткування від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суди безпідставно відхилили докази, які мають істотне значення при визначенні дійсної бази оподаткування, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про правильність нарахування контролюючим органом податку на землю на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942, який скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №810/2443/15.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова І.В.Приходько