Ухвала суду № 61416254, 15.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/652/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

15 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бабій Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 29.06.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що наказом ДФС України № 2882-о від 07.09.2015 року позивача ОСОБА_4 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області (а.с. 13).

03.02.2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 03.02.2016 року "Про попередження щодо наступного вивільнення", у зв'язку із скороченням чисельності (штату) працівників Головного управління ДФС у Херсонській області, позивача ОСОБА_4 попереджено про наступне вивільнення (а.с. 37).

07.04.2016 року та 11.04.2016 року ОСОБА_4 запропоновано посади заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області, начальника Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області та начальника відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Херсонській області. З даними пропозиціями позивач не погодився (а.с. 38-39).

Наказом ДФС України № 1308-о від 11.04.2016 року "Про звільнення ОСОБА_4" позивача ОСОБА_4 з 11.04.2016 року звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 14).

Головним управлінням ДФС у Херсонській області наказом від 11.04.2016 року № 152-о оголошено наказ № 1308-о (а.с. 15).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КЗпП, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулюються відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ( далі - КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статтею 40 КЗпП України передбачені підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, згідно вказані статті трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, трудовим законодавством, передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця, зокрема у випадку коли установа на якій працює особа реорганізується або скорочується чисельність чи штат працівників.

Згідно з матеріалами справи, постановою Кабінету міністрів України № 840 від 21.10.2015 року "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85" затверджено гранична чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Отже, відповідно до вказаної постанови, відбулося скорочення територіальних органів державної податкової служби, внаслідок чого відбулися зміни в структурі та штатному розпису Головного управління ДФС у Херсонській області.

Як зазначено в роз'ясненні Міністерства юстиції України "Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації" від 25.01.2011 року, скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації (далі - підприємство) тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до ч.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спори" №9 від 06.11.1992 року (далі - Постанова №9), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, для перевірки законності дій відповідача, при звільненні з роботи позивача, необхідно встановити чи дійсно мали місце обставини, що дають підстави для звільнення позивача на підставі частини 1 статті 40 КЗпП.

Відповідно матеріалам справи, згідно штатного розпису Головного управління ДФС у Херсонській області від 29.01.2016 року станом на 03.02.2016 року (дата попередження позивача про вивільнення), кількість посад перших заступників начальника складала дві (а.с. 69).

В переліках змін № 1 від 18.03.2016 року, № 2 від 01.04.2016 року до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Херсонській області відсутні відомості про скорочення посад перших заступників начальника (а.с. 95-100).

Крім того, згідно переліку змін № 3 до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Херсонській області від 22.04.2016 року встановлено, що посада першого заступника начальника виводиться із штатного розпису та одночасно вводиться. При цьому, загальна кількість штатних посад не змінюється (а.с. 77).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача ГУ ДФС у Херсонській області скорочення посад перших заступників начальника не відбулось.

Отже, відповідно до зазначеного, посада першого заступника начальника ГУ ДФС у Херсонській області на якій працював позивач фактично скорочена не була, та наявна відповідно до нового штатного розпису.

Тобто, в даному випадку не мало місце зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників в розумінні ч.1 статті 40 КЗпП, що є підставою для звільнення відповідного працівника, така посада відповідно до штатного розпису існує, а тому підстави для звільнення ОСОБА_4 у зв'язку із скороченням штату відсутні.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 вересня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.