Ухвала суду № 61416238, 13.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/865/16

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

13 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Томашук А.В.,

за участю:

представника позивача: Дороніна Петра Михайловича

представника відповідача: Ткачук Марії Петрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Пейдж АП" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року даний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила суд вимоги викладені в ній задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Пейдж АП" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 25.05.2010 року, та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Хмельницькому.

Основними видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування відтворювання звуку й зображення, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

В березні 2016 року відповідно до направлень №000849 та №000850 від 23.02.2016 року та наказу №375 від 22.02.2016 року працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Купол Технолоджі" за липень - серпень 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідками перевірки складений акт №599/22-25-22-03/37098455 від 09.03.2016 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001052202/244 від 24.03.2016 року на суму 191543,00 грн. (податок на додану вартість: основний платіж 127695,00 грн., штрафні санкції 63848,00 грн.) та №0001052202/244 від 24.03.2016 року зменшено розмір від'ємного значення суми ГІДВ на 23673,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №599/22-25-22-03/37098455 від 09.03.2016 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за липень-серпень 2015р. на загальну суму ПДВ - 127695 грн. за серпень 2015р. на суму ПДВ 127695 грн. та на порушеннях п. п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У І зі змінами та доповненнями, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за серпень 2015р.) на 23673грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року даний адміністративний позов задоволено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст.201 ПК України, відповідно до п.201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Пейдж Ап" та ТОВ "Купол Технолоджі" був укладений договір поставки від 14.07.2015 року №КУП-14, відповідно до умов якого поставка товару здійснюється Постачальником на умовах "Інкотермс-2010". Місце знаходження Покупця: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 63/3.

На виконання зазначеної угоди ТОВ "Купол Технолоджі" за період з липня по серпень 2015 року позивачу поставлено товар на загальну суму 908206,68 грн., в тому числі ПДВ 151367,78 грн.

Поставка зазначеного товару підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності.

Суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача, його оплату та використання у господарській діяльності.

Також з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні зазначені в Акті підписані з боку Покупця директором ТОВ "Пейдж Ап" Фіщенко Тетяною Анатоліївною.

Відповідно до ч.5 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність, витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ "Купол Технолоджі" оскільки за наявних обставин законодавством не передбачено виписування довіреності директором самого на себе для отримання товару.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014р. № 987 скасовано інструкцію про порядок видачі та реєстрації виданих довіреностей на одержання цінностей.

Придбаний товар позивач оприбуткував в складському та бухгалтерському обліку, у журнал-ордері і відомості по рахунку 281 "товари на складі" та оплатив в повному обсязі відповідно до платіжних доручень.

Зазначений товар позивач використав у власній господарській діяльності, реалізувавши іншим господарюючим суб'єктам та відобразивши зазначені операції в бухгалтерському і податковому обліку. Зазначене підтверджується відомостями "Обороти по матеріалам" за відповідні звітні періоди, видатковими та податковими накладними на поставку товару, копіями довіреностей на отримання товару, деклараціями з ПДВ з додатками, реєстрами виданих і отриманих податкових накладних.

Отримавши від ТОВ "Купол Технолоджі" податкові накладні та оплативши придбаний товар, позивач відніс до податкового кредиту відповідних звідних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні цього товару, на загальну суму 151367,78грн.

Факт поставки товарів від ТОВ "Купол Технолоджі", їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначених товару в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні. Зазначені податкові накладні відображені позивачем та його контрагентом в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних постачальника.

Відтак, колегія суддів вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару ТОВ "Купол Технолоджі", які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає, що не заслуговує на увагу твердження представника відповідача щодо наявності помилок при оформленні товаро - транспортних накладних, які вказують на відсутність операції, оскільки помилки в оформленні документів не є підставою для таких висновків, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків були. До того ж, помилки в первинних документах не повинні бути підтвердженням безтоварності господарських операцій.

Посилання на п.44.1 ст.44 ПКУ щодо товаро - транспортних накладних (ТТН) може бути застосована в частині виконання договорів перевезення, зокрема щодо підтвердження витрат на перевезення. ТТН не міститься в переліку документів що визначають право на формування податкового кредиту. Крім того, усі товаро - транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця, а відтак відсутність ТТН не може бути доказом безтоварності господарських операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір поставки не є договором про перевезення, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджене товаро транспортними накладними.

Також, відповідачем не було надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідомо придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

При досліджені матеріалів справи, а саме податкових та видаткових накладних встановлено, що в оформлених первинних бухгалтерських документах відсутні будь - які порушення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні доказів по справі встановлено, що господарські операції з придбання від ТОВ "Купол Технолоджі" товару спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань.

Факт поставки товару від зазначеного контрагента, їх оплати, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, використання позивачем товарів в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції первинними документами та не спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено про те, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальниками товарів, які засвідчують факт їх придбання, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Тому, на думку суду позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ по операціях з поставки товарів від ТОВ "Купол Технолоджі" ПДВ, сплачений в ціні цих товарів.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі вказує на відсутності реальних наслідків господарських операцій з придбання товару від ТОВ "Купол Технолоджі".

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що такі твердження відповідача є необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів, що зазначені у видаткових накладних, відомості щодо поставки позивачеві товарів від ТОВ "Купол Технолоджі" є недостовірними, а зазначені товари на момент поставки належали іншому власнику. Натомість фактична наявність у позивача товару у обсягах, зазначених у видаткових накладних, не заперечується відповідачем.

З урахуванням приписів п.198.6 ст.198 ПК України за результатами перевірки платника податку податковий орган має право зменшити податковий кредит лише на суму, не підтверджену належним чином оформленою податковою накладною.

Інформація з АС "Податковий блок" стосовно взаємовідносин ТОВ "Купол Технолоджі" з іншими контрагентами не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання товару від цього контрагента.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та не мають безпосереднього впливу на дослідження факту ре господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником по та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічну позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Інтер сплав" проти України, "Булвест АД" проти Болгарії та "Бізнес супорт центр" проти Болгарії.

У зазначених справах ЄСПЛ дійшов до висновку, що держава маючи інформацію про зловживання у сфері оподаткування має всі законодавчі підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення.

Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язанням контрагента, оскільки в нього не має законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента.

При аналізі вищенаведених обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до твердження, що висновки відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання товару від ТОВ "Купол Технолоджі" є безпідставними .

Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.