Ухвала суду № 61416197, 13.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/455/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

13 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Зотової Л.П.

представника позивача: Скляр Г.А

представника відповідача: Захарової О.О.

представника відповідача: Зорі І.А.

представника відповідача: Хомича Р.О.

представника відповідача: Зюбанова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Могилів-Подільський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося дочірнє підприємство "Могилів-Подільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (далі - ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", позивач) з адміністративним позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 № 0000201702, рішення від 10.02.2016: № 0000741702, № 0000751702 та № 0000761702.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній просили суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що у період з 21.12.2015 по 04.01.2016 Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області провела документальну планову виїзну перевірку ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО за період з 01.07.2012 по 30.06.2015.

За результатами перевірки складений акт від 19.01.2016 № 4/1702/36187973. Відповідно до висновків акта перевірки під час перевірки встановлені такі порушення:

1. в. 176.2 ст. 176, Розділу ІV Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті недотримання ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку за ІІІ, ІV кв. 2012 року; І, ІІ, ІІІ, ІV кв. 2013 року; І, ІІ, ІІІ, ІV кв. 2014 року та І, ІІ, кв. 2015 року не відображено виплачені доходи фізичним особам (за ознакою доходу 157 та за ознакою 102);

2 п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: неперерахування ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" до бюджету ПДФО за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 в сумі 415229,45 грн.;

3.п.п. 168.1.4, п.п. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме недотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з ПДФО, самостійно визначеного платником податку за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 в суму 420781,87 грн.:

4. п. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 1 п. 4.1 розділу 4 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження сум винагород, нарахованих фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами з громадянами ОСОБА_8 (НОМЕР_1) та ОСОБА_9 (НОМЕР_2) за період з 01.04.2013 по 30.09.2015 на суму 143944,70 грн.;

5. п. 1 ст. 7, абз. 4 п. 5 ст. 8 та п. 8 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 4 п. 3.1 розділу 3 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження суми єдиного соціального внеску в розмірі 24.7 % на суму 49948,81 грн.;

6. п. 1 ст. 7, абз. 4 п. 5 ст. 8 та п. 8 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 4 п. 3.1 розділу 3 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження суми єдиного соціального внеску в розмірі 2,6 % на суму 3742,56 грн.;

7. п. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 5 п. 7.2 розділу 7 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині виплати заробітної плати в сумі 355810,05 грн., без пропорційної сплати єдиного соціального внеску (авансових платежів) на суму 132717,15 грн.

На підставі зазначених висновків Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 10.02.2016 прийняла рішення № 0000741702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, яким застосувала до ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" штрафні санкції в розмірі 268456,69 грн.

10.02.2016 відповідач прийняв рішення № 0000761702 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), яким до позивача застосовано штрафну санкцію у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 10 % таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум - 23271,71 грн.

Відповідно до рішення від 10.02.2016 № 0000751702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф у розмірі 91074,54 грн. за період з 20.01.2014 по 19.01.2016, в тому числі: в сумі 37375,67 грн. за період з 20.01.2014 по 19.02.2015 (10% до 01.01.2015); в сумі 53698,87 грн. за період з 20.02.2015 по 19.01.2016 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 01% від суми недоїмки в суму 37866,71 грн.

Крім того, на підставі висновків акта перевірки від 19.01.2016 № 4/1702/36187973 податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2016 № 0000201702 ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, і тому числі з ПДФО, пені, в розмір 738512,58 грн., а саме 415229,45 грн. основного зобов'язання, 255417,70 грн. штрафних санкцій та 67875,43 грн. пені.

Вважаючи, що зазначені рішення Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області є протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1 якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. В розумінні ст. 162 ПК України ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб та водночас платником податку на доходи фізичних осіб.

В силу пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з положеннями п.п. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тобто, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але невиплати доходу платнику податків) у межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (на наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Отже, посилання пункту 168.1.5 статті 168 ПК України на місячний податковий період слід розуміти так, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачено протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

У разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, податковий агент притягається до відповідальності, передбаченої за таке порушення.

Отже, ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб мало сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, а у випадку нарахування заробітної плати, але її невиплати, мало проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (строк сплати податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється, виходячи з положень п.п. 49.18.1 п 49.1 8 ст..49 та п. 57.1 ст. 57 ПК України).

З матеріалів справи встановлено, що за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 позивачем нараховано 353 605,25 грн. податку на доходи фізичних осіб, а саме: ІІІ квартал 2012 року в сумі 49770,89 грн.; ІV квартал 2012 року в сумі 27571,59 грн.; І квартал 2013 року в сумі 34807,33 грн.; ІІ квартал 2013 року в сумі 41117,89 грн.; ІІІ квартал 2013 року в сумі 38582,29 грн.; ІV квартал 2013 року в сумі 44291,46 грн.; І квартал 2014 року в сумі 15031,08 грн.; ІІ квартал 2014 року в сумі 17179,17 грн.; ІІІ квартал 2014 року в сумі 26597,53 грн.; ІV квартал 2014 року в сумі 21882,25 грн.; І квартал 2015 року в сумі 17044,80 грн.; ІІ квартал 2015 року в сумі 353 605,25 грн.

Нарахування податку на доходи фізичних осіб підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за вказані вище квартали (форми 1ДФ). Сплата зазначених сум податку підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. В обґрунтування правомірності нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем в сумі 415229,45 грн., представники відповідача в суді першої інстанції вказували, що зазначена сума вирахувана на підставі даних головної книги по рахунку 641/3 "ПДФО" за 2012, 2013, 2014, 2015 роки. Проте зазначена головна книга не є первинним документом відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на відміну від податкових розрахунків сум доходу форми 1ДФ.

Отже, відповідачем безпідставно не взято до уваги платіжні доручення про сплату податку на дохід фізичних осіб, що сплачується податковим агентом. Підстави нарахування грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем в сумі 415229,45 грн. не знайшли своє підтвердження як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і після апеляційного розгляду. Оскільки, відсутні підстави для донарахування грошового зобов'язання, відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Крім того, Могилів-Подільською ОДПІ безпідставно та неправомірно застосовано до платника за встановлене порушення штраф в розмірі, визначеному ст. 127 ПК України, з огляду на таке.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ст. 126 ПК України, а за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати ст. 127 ПК України.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначене правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.

В силу ст. 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника, податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету,

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу па користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25, 50, 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, під час перевірки встановлено порушення ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" податкового законодавства в частині несплати суми узгодженого грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у строки, що відповідає складу правопорушення, передбаченому ст. 126 ПК України.

Однак, відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено розмір штрафу па підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 №0000201702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо рішень відповідача від 10.02.2016 № 0000761702, № 0000751702, 0000741702, колегія суддів відзначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464-VI). Згідно з положеннями ст. 4 Закону позивач є платником єдиного внеску.

Частиною другою статті 6 Закону встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Починаючи з 11.08.2013 набрали чинності положення ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Рішенням від 10.02.2016 № 0000761702 за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), Могилів-Подільською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області до позивача застосовано штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум, а саме штраф у розмірі 13271,71 грн.

Підставою для застосування такої штрафної санкції був висновок контролюючого органу про те, що платником систематично проводилася виплата заробітної плати з каси ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", однак відсутня пропорційна сплата єдиного внеску (авансових платежів). На думку відповідача, позивачем здійснювалася виплата заробітної плати в сумі 355810,05 грн. без пропорційної сплати єдиного внеску (авансових платежів) на суму 132717,15 грн.

З підставами застосування зазначеної штрафної санкції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Крім того, відповідно до п. 5 п. 7.2 розділу VII "Фінансові санкції" Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція № 445) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій підставою для їх застосування зазначено виплати заробітної плати без перерахування єдиного внеску.

Водночас, з видаткових касових ордерів, які долучені до матеріалів справи, видно, що у періоді, який перевірявся, ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" виплата заробітної плати проводилась з затримкою, під час виплати заробітної плати. Єдиний внесок, нарахований на ці виплати, вже був сплачений у строки, встановлені ст. 9 Закону № 2464-VI, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових касових ордерів та платіжних доручень.

Крім того, відповідно до картки особового рахунку платника у ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" була переплата станом на 01.01.2014 року у розмірі 52792,24 грн., що також підтверджується актами звірки платника з Могилів-Подільською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Тобто на момент виплати заробітної плати позивач провів звірку розрахунків платника щодо сплати єдиного внеску, під час якої заборгованості зі сплати зазначеного внеску зі сторони контролюючого органу виявлено не було.

Однак вказані обставини не були взяті відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене суд вважає, що рішення Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 10.02.2016 № 0000761702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку, рішенню від 10.02.2016 №0000751702, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 91074,54 грн. за період з 20.01.2014 по 19.01.2016 та нараховано пеню за порушення строків сплати ЄСВ в розмірі 37866,71 грн., суд виходив з такого.

Частинами 10 та 13 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній до 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Аналогічна норма закріплена в Інструкції № 445. Так, відповідно до п. 7.2.2 Інструкції № 445 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Встановлено, що ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" сплачувало ЄСВ, вказане підтверджується картками особового рахунку.

Відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску підтверджується актами звірки платника з Могилів-Подільською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Колегія суддів погоджується з тим, що у з січня 2014 року у позивача були наявні випадки несвоєчасної сплати єдиного внеску. У той же час, у разі несвоєчасної сплати ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" самостійно нараховувало штрафні санкції, що підтверджується звітами по ЄСВ, які наявні в матеріалах справи.

Так, у жовтні 2014 року позивачем самостійно нараховано 25945,84 грн., у травні 2015 року - 37064,8 грн., у червні 2015 року - 27993,69 грн. Зазначене підтверджується актом перевірки від 19.01.2016 № 4/1702/36787973 (ст. 26-27 акта перевірки).

Контролюючим органом штраф у розмірі 20 відсотків застосовано до всієї заборгованості, яка існувала на момент набрання чинності змін до ст. 25 Закону № 2464-VI, тоді як з аналізу цієї статті випливає, що для розрахунку береться заборгованість, яка виникла після 01 січня 2015 року, а не вся заборгованість, що існувала на 01 січня 2015 року та була погашена пізніше.

Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, відповідальність, яка встановлена Законом № 2464-VI (розмір штрафних санкцій), пізніше, не може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, зазначеним оскаржуваним рішенням застосовані штрафні санкції та пеня нарахована за період з 20.01.2014 по 19.01.2016, в той час як період перевірки охоплювався з 01.07.2012 по 30.06.2016. Тобто, пеня та штрафні санкції нараховані за межами періоду перевірки.

Щодо рішення від 10.02.2016 № 0000741702, колегія суддів звертає увагу на таке.

Названим рішенням до ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" застосовано штрафні санкції в розмірі 268456,69 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, у період з 01.07.2012 по 30.06.2016 позивачем нараховувався та сплачувався ЄСВ в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, рішення від 10.02.2016 № 0000741702 є протиправним.

Посилання апелянта на помилковість твердження суду першої інстанції про те, що "…відповідачем протиправно визначено суму грошового зобов'язання, нараховано пеню та застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб з 02.07.2012 року, тобто поза межами встановленого п. 102.1. ст. 102 ПК України…" спростовується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.

Згідно п. 102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення вручене ДП "Могилів-Подільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" 22.03.2016 року, а тому будь-який податковий борг, нарахований до 22.03.2013 року включно є безнадійним. Зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2013 року по 30.06.2015 року складають 241 455,44 грн. Проте, як вбачається з акту перевірки відповідачем визначено суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням по податку на доходи фізичних осіб, не лише поза межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку, але й поза межами перевіряємого періоду.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що перевіркою встановлено, не дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб самостійно визначеного платником податку за період з 01.07.2012р. по 30.06.2015р. в сумі 420781,87 грн.

Так, у разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановлені податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і застосовуються наслідки непогашення податкового боргу, а тому визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 415229,45 грн. за період з 01.07.2012р. по 30.06.2015р є подвійним оподаткуванням.

Стосовно посилання апелянта на те, що ДП "Могилів-Подільский райагроліс" ВОКЛСП "Віноблагроліс" зобов'язаний сплачувати податок на доходи фізичних осіб за своїм місцезнаходженням на відповідні рахунки згідно з Бюджетним кодексом України, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 168.4.4. ст. 168 ПК України, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Так, фактичне місцезнаходження ДП "Могилів-Подільский райагроліс" ВОКЛСП "Віноблагроліс" є Могилів-Подільский р-н, смт. Вендичани, вул. Привокзальна 81. Проте, відповідачем неправомірно не враховано, що вказаним Підприємством було сплачено податок на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

В силу частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позов (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Під час розгляду справи відповідач не довів, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 вересня 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.