Ухвала суду № 61415804, 19.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5466/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Петрика І.Й.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.

Кобаля М.І.,

За участю секретаря: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А., Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М., треті особи - Міністерство юстиції України, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ «Дідков», про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 пред'явила позов до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марчука О.А., державного реєстратора Управління державної реєстрації Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М., треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ТОВ "Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ «Дідков» про визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2015№20921232 про державну реєстрацію права власності; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9115720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України: справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що такі справи належить розглядати в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п. 1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Предметом вирішення даної справи є правомірність рішення від 18.03.2015 №20921232 про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9115720 внесеному на підставі вказаного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, з метою забезпечення виконання якого також укладено Іпотечний договір №2706/0708/71-457-Z-1 посвідчений 18.07.2008, за умовами якого на забезпечення виконання зобов'язання позивачем передано в іпотеку квартиру .

В подальшому, 28.11.2012 між ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договори факторингу та відступлення права вимоги за іпотечними договорами, в тому числі договором №2706/0708/71-457-Z-1 посвідченим 18.07.2008.

Пунктом 8 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо посилань на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№21-41а16) апеляційний суд звертає увагу на таке.

У вказаному рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Поряд із цим, у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

На думку позивача, таке рішення є протиправним у зв'язку із порушенням відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а позовні вимоги не обґрунтовуються наявністю спору між позивачем та третіми особами щодо визначеного, оскаржуваним рішенням, нерухомого майна.

Основні доводи позивача ґрунтуються на: протиправності дій відповідача, як суб'єкта наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; відсутності в матеріалах реєстраційної справи та судової справи доказів направлення позивачу та отримання вимог про відступлення права вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами; відсутності в матеріалах реєстраційної справи документів, що підтверджують перехід до ТОВ «ФК Вектор Плюс» прав вимог за Кредитним та Іпотечним договорами.

Отже, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

За таких обставин, підстави для закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС відсутні.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що таку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 196, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Кобаль М.І.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Кобаль М.І.