Рішення № 61411756, 08.08.2016, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1824/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"08" серпня 2016 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого - судді Кравціва В.І.,

з участю секретаря Добрянського І.І.,

представника позивача Захарко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 18.07.2016 року пред'явила позов до Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, була її, позивача, матір'ю та визнання за нею, позивачем, права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3.

У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що після смерті її матері відкрилася спадщина, до складу якої входить вказаний будинок, і вона, позивач, як єдиний спадкоємець за законом, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено через те, що із поданих нею документів не вбачається, що ОСОБА_2 була дочкою ОСОБА_3, так як прізвище її, позивача, матері у свідоцтві про народження записано ОСОБА_3.

Крім того, свідоцтво про право особистої власності на вказаний житловий будинок було видано 10 грудня 1997 року на ім'я її батька, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, і у свідоцтві про смерть його прізвище записано ОСОБА_4, хоча в інших документах, в тому числі у свідоцтві про шлюб та про народження її, позивача, прізвище батька записано ОСОБА_4.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 побудували її батьки в 1969 році, так як одружилися вони в 1956 році і на час смерті батька її мати ОСОБА_3 проживала у цьому будинку спільно зі своїм чоловіком та після його смерті прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном.

Під час судового розгляду представник позивача адвокат Захарко Ю.Ю. у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві.

Від відповідача - Дублянської селищної ради Самбірського району надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та про визнання позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Із свідоцтв про народження та укладення шлюбу, свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що матір'ю ОСОБА_2 записана ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка сел. Дубляни Самбірського району, а батьком - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с.Тисово, Польща і батькам позивача після реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище ОСОБА_4 та ОСОБА_6. (а.с. 11, 14).

Із будинкової книги та свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Тисово, Польща та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка сел. Дубляни Самбірського району, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року у віці 87 років, проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 17-18).

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Дублянської селищної ради, відомо, що за вказаною адресою також проживала ОСОБА_2.

Однак, у свідоцтві про смерть записано, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року в сел. Дубляни Самбірського району у віці 67 років помер ОСОБА_6 (а.с. 12).

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, була матір'ю ОСОБА_2, а ОСОБА_6, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, був її батьком та відповідно - чоловіком ОСОБА_3

Установлення факту родинних відносин має юридичне значення, оскільки дає підстави ОСОБА_2 реалізувати своє право на спадщину після смерті матері.

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Дублянської селищної ради, та технічного паспорта вбачається, вбачається ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_1, 1969 року побудови, і на час його смерті у будинку також проживала його дружина ОСОБА_3 (а.с. 23).

Правилами статтей 548 та 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час відкриття спадщини, встановлено, що для набуття права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Отже, внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входило його право власності на вказаний житловий будинок і ОСОБА_3 прийняла її, вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. ст. 1220, 1216 та 1218 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу і у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.

Приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу відмовив спадкоємцю за законом ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, зокрема з посиланням на те, що свідоцтво про право власності на будинок виданий ОСОБА_6 вже після його смерті (а. с. 33).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Ураховуючи наведене, право позивача на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на це майно.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, була матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, та може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя