Рішення № 61411213, 16.09.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

16.09.2016

Справа № 337/1473/16-ц

Провадження № 2/337/942/2016р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Гончар В.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ІІРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 20.06.2014 року у загальному розмірі 53416,22 грн., також просить стягнути з відповідача сплачені судові витрати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ІІРИВАТБАНК» мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.06.2014 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 14000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався відповідними Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідним пунктом Умов та правил надання банківських послуг, передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Відповідач ОСОБА_3 надав письмові заперечення на позов в яких вказав, що з позовними вимогами не згоден в повному обсязі у зв'язку з тим, що договір без номеру від 20.06.2014 року він не підписував особисто, тобто договору між ним та позивачем, який би був підписаний у двосторонньому порядку не існує. Відповідачем в особі ОСОБА_4, у «Анкеті-заяві», яка є підробкою, і яку підписала, вважає, вона особисто - як у двосторонньому порядку, взагалі - без його відома - ще не вірно зазначено номер квартири, та не зазначено, яку саме з карток було б запропоновано отримати, тобто на яку він, як клієнт згоден. Заперечуючи проти позову, він посилається на ту обставину, що його належним чином не було проінформовано про Умови та Правила надання банківських послуг, копію договору (анкети-заяви) не надано, а долучена до матеріалів справи копія анкети-заяви без надання суду оригіналу не може слугувати належним та допустимим доказом того, що між ним та ПАТ КБ «Приват Банк» існують договірні правовідносини. Умови та правила надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору не містять його підпису, що в свою чергу не дає можливості встановити чи діяли такі Умови і Правила при укладенні договору № б/н від 20.06.2014 року. ПАТ КБ «Приват Банк» зазначає, що він 20.06.2014 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Як доказ позивач посилається на копію анкети-заяви позичальника від 20.06.2014 року, однак безпідставно. Сама анкета-заява позичальника не містить даних щодо кредитного ліміту, що в свою чергу позбавляє можливості перевірити правильність нарахованої заборгованості, відсотків за кредитом, пені, комісії та штрафних санкцій. Вважає, що надана позивачем анкета-заява позичальника, повинна розцінюються критично, оскільки позивачем не подано до суду оригінал такої заяви, та як вбачається, сам оригінал договору б/н від 20.06.2014 року в ПАТ КБ «Приват Банк» відсутній, ксерокопія завірена паспорту з підписом - має дату не 20.06.2014 року, а 13.03.2012 року, в клієнтом банку він був з 2008 року. Витяг з програмного комплексу з його фотографією з банківською карткою - наданий за 1999 рік. що суперечить взагалі дійсності, та доказом бути не може.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що заявку на кредит не підписував.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду копії документів, ОСОБА_3 20.06.2014 року у ПАТ КБ «ІІРИВАТБАНК», оформив анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг на кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_3 підписав заяву, та тим самим виявив свою згоду з усіма її пунктами та зобов'язувалася їх виконувати.

Відповідно до тексту заяви, ОСОБА_3 виявив згоду з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та банком договір на надання банківських послуг.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, та правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, договір, що укладений між сторонами, складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 СП-2010-256.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідач ОСОБА_3 висловив свою згоду на укладання договору саме в такій формі та зазначив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому виді. Відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання з автоматичною пролонгацією на той же строк.

Суд вважає, що сторони уклали договір кредиту, суть якого полягає у наданні грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується наданими суду письмовими фактичними даними.

Про добровільність дій відповідача, та його обізнаність про умови кредитування свідчить його підпис в графі заяви, в якій він від першої особи констатує те, що ознайомлений і погоджується з умовами надання кредитних коштів.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 «Умов та Правил надання банківських послуг», відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктами 1.1.3.2.2 та 2.1.1.12.11, «Умов та Правил надання банківських послуг» передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у разі невиконання боржником договірних зобов'язань.

ОСОБА_3 не виконував свої обов'язки за договором належним чином та станом на 29.02.2016 року, відповідно до розрахунку наданого суду, сума заборгованості за кредитом становить 53416,22 грн., яка складається: заборгованість за кредитом 19750,23 грн.; заборгованість за процентами користування кредитом 29126,04 грн., заборгованість за пенею та комісією 1520,13 грн., а також штрафи: фіксована частина 500 грн., процентна складова 2519,82 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Виходячи з презумпції свободи правочину та паритету сторін у визначенні умов договору, суд вважає, що сторони, які уклали договір, прийняли на себе тягар виконання зобов'язань за ним, тому не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Пунктом 2.1.1.7.6. «Умов та Правил надання банківських послуг» передбачено, що при порушення позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

Умовами договору, а саме пункту 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що з моменту прострочення відповідачу за кожне з порушень: несвоєчасну сплату процентів, тіла кредиту вже почала нараховуватись пеня, нарахування позичальнику штрафів, дає підстави вважати, що в даному випадку має місце подвійна відповідальність.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року по справі №6-2003 цс 15.

Суд вважає, що в даному випадку штраф у вигляді штрафів і пені, нараховані в один і той же період є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим не підлягає стягненню штраф, оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню.

Таким чином суд вважає, що заборгованість за договором від 20.06.2014 року становить суму в 50396 грн. 40 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом 19750,23 грн.; заборгованість за процентами користування кредитом 29126,04 грн., пеня та комісія 1520,13 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що договір він не підписував особисто, тобто договору між ним та позивачем, який би був підписаний у двосторонньому порядку не існує, «Анкета-заява» є підробкою, посилання на ст. 215 ЦК України, у зв'язку з якою вважає правочин не дійсним.

В силу ст. 58 ЦПК України докази мають бути належними. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доводи відповідача про те, що договір (заява позичальника) ним не підписувалася, можуть бути підставою для визнання його судом недійсним.

Однак, позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому порядку відповідачем не заявлявся і предметом судового розгляду не був.

У суду відсутні підстави для з'ясування обставин, за яких можливе визнання правочину недійсним у зв'язку із не підписанням договору та встановлення будь-яких висновків з приводу їх існування при вирішенні спору про стягнення заборгованості.

Отже питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відносяться до предмету заявленого позову(про стягнення заборгованості за договором), а позичальником позов про визнання цього договору недійсним з зазначених підстав не заявлявся.

Згідно до письмових пояснень наданих суду позивачем, надати оригінали договору про приєднання до умов та правил банківських послуг від 20.06.2014 р. укладеного з відповідачем ОСОБА_3 неможливо так як даний кредитний договір було загублено в архівах банку.

У зв'язку з тим, що оригінал кредитного договору, як основний доказ по справі Банком не надається, позивач направив фото клієнта з карткою.

Також позивач вказав, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітнім, дієздатним особою, яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

З виписки за період з 01.01.1999 року по 10.08.2016 року, наданої сулу позивачем, вбачається, що за час дії договору, відповідач користувався банківською карткою із встановленим кредитним лімітом та вносив кошти на погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого суду вбачається, що протягом 2014-2015 років, відповідач періодично вносив кошти на погашення кредиту, останній платіж 30.06.2015 року.

Відповідач суду про втрату картки не заявляв.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги доведені на суму 50396 грн. 40 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 88 ЦПК України, ст. 204, 509, 526, 625, 627, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК» (р\р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 20.06.2014 року у розмірі 50396 (п'ятдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 40 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом 19750,23 грн.; заборгованість за процентами користування кредитом 29126,04 грн., пеня та комісія 1520,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять)грн. 45 коп.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, протягом 10 днів.

Суддя: