Постанова № 61409709, 19.09.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/1952/16-а

Провадження № 2-а/235/143/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 у м. Покровську Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Покровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно розпорядження Красноармійського міського голови № 87 від 27 серпня 2003 року він був прийнятий на роботу на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Згідно рішення Красноармійської міської ради № 5/25-25 від 05 березня 2008 року він був звільнений з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, однак вважаючи зазначене рішення незаконним він подав відповідний позов до суду.

Позивач зазначає, що згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 2а-10891/11/0529 задоволено його, а саме: скасовано рішення Красноармійської міської ради № 5/25-25 від 05 березня 2008 року та його було поновлено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 05 березня 2008 року.

Позивач вказує, що згідно рішення Красноармійської міської ради № 6/24-10 від 05 грудня 2012 року він був поновлений на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів.

Однак, в подальшому, у зв'язку із скасуванням Постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 2а-10891/11/0529, були прийняті наступні судові рішення:

Постанова Красноармійського міськрайонного суду від 19 червня 2013 року по справі № 235/2828/13-а, якою суд:

-визнав не чинним та скасував рішення Красноармійської міської ради «Про вивільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 05 березня 2008 року № 5/25-25;

-визнав протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 20 квітня 2008 року за згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпПУ;

-поновив ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради з 20 квітня 2008 року.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 р. у справі № 235/2828/13-а, якою суд:

-скасував Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 р. у справі №235/2828/13-а;

-відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноармійської міської ради про скасування рішення Красноармійської ради від 05 березня 2008 р. № 5/25-25, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року по справі № К/800/49583/13, якою суд:

-постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року по справі № 235/2828/13 скасував;

-постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року по справі № 235/2828/13-а залишив в силі.

Таким чином, було скасовано рішення Красноармійської міської ради від 05 березня 2008 року № 5/25-25; визнано протиправним його звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 20 квітня 2008 року; його було поновлено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради з 20 квітня 2008 року та остаточне рішення з цих питань було прийнято ВАСУ 16 грудня 2015 року

Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з його вини, то він я має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто з 21 квітня 2008 року по 04 грудня 2012 року включно, який становить 1161 робочих днів.

Відповідно до довідки про відпрацьовані дні заступника міського голови він за два останніх місяці роботи (лютий-березень) працював в лютому 1 день. Відповідно до довідки про доходи, виданої Красноармійською міською радою 15 березня 2013 року, у лютому 2008 року за 1 день роботи заробітна плата за відпрацьований час за вирахуванням відпускних та лікарняних склала 155,32 грн. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 180 326,52 грн. (155,32 грн. x 1161 дні).

З огляду на вищенаведене, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2008 року по 04 грудня 2012 рокувключно у сумі 180 326,52 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі, надав суду письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи. Просить справу розглянути у його відсутність, у задоволені позову відмовити, та окремо зазначив, що на його думку, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду із позовом.

Відповідно до ч. 6. ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе та доцільне провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дана справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Судом встановлено, що згідно розпорядженням міського голови № 87 від 27.08.2003 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Згідно рішення Красноармійської міської ради № 5/25-25 від 05.03.2008р. ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади, яке вважав незаконним і оскаржив в судовому порядку.

Згідно постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Красноармійської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішення Красноармійської міської ради, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково: визнано не чинним та скасовано рішення Красноармійської міської ради Донецької області «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 05.03.2008р. № 5/25-25, визнано протиправним його звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 20.04.2008р. за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради Донецької області з 20.04.2008р., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року апеляційну скаргу Красноармійської міської ради задоволено: скасовано постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року і в задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноармійської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про скасування рішення Красноармійської міської ради від 05.03.2013р. № 5/25-25, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час затримки прогулу відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року скасовано, постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року залишено в силі.

В подальшому, у зв'язку із залишенням в силі постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року, якою ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради Донецької області з 20.04.2008р. було ухвалено наступні судові рішення:

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2016 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2008 року по 7 грудня 2012 року, у зв'язку з тим, що є така, що набрала законної сили, постанова суду з того самого спору і між тими самим сторонами.

Згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2016 року у справі № 235/1952/16-а скасовано і справу направлено до суду 1 інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, Донецькій апеляційний адміністративний суд вказав, що у постанові від 19 червня 2013 року у справі № 235/2828/13а Красноармійським міськрайонним судом Донецької області стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначено, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки згідно довідки канцелярії Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року в провадженні суду знаходиться адміністративна справа ОСОБА_1 до Красноармійської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і рішення по даній справі на теперішній час не прийнято.

Зокрема, колегія суддів, вважає, що приймаючи постанову від 19 червня 2013 року у справі № 235/2828/13а, суд не відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з причин необґрунтованості.

Також, апеляційної суд звернув увагу на те, що у справі № 235/1188/13-а на яку посилався Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у постанові від 19.06.2013 року по справі № 235/2828/13а, також було прийняте процесуальне рішення. А саме, позивачем була подана заява про залишення позову без розгляду, на підставі якої Красноармійський міськрайонний суд Донецької області прийняв ухвалу від 11 липня 2013 року у справі № 235/1188/13-а, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Красноармійської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишив без розгляду.

З огляд на вищенаведене, ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2016 року у справі № 235/1952/16-а про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і справу направлено до суду 1 інстанції для продовження розгляду.

Такими чином, на теперішній час предметом розгляду даної справи є не розглянута судами першої інстанції вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2008 року по 4 грудня 2012 року в сумі 180326,52 грн., на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України.

З записів №№ 27-28 з трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 20 квітня 2008 року був звільнений з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади та 05 грудня 2012 року був поновлений на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, згідно постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року, позивача було поновлено на роботі.

Також, з матеріалів справ вбачається, що заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі розглядалася більше одного року, не з вини позивача.

Відтак, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідно до абз.3 п.2 якого, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 15 березня 2015 року вбачається , що позивач у Лютому відпрацював 1 день, і його заробітна плата за відпрацьований час за вирахуванням відпускних та лікарняних становить 155, 32 грн.

З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що вимушений прогул позивача за період з 21 квітня 2008 року по 04 грудня 2012 року становить 1161 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 180 326, 52 грн. ( 155,32 грн. Х 1161 дн.).

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що сторони перебували у трудових правовідносинах; те, що позивач був поновлений на посаді за рішенням суду, однак при поновленні на роботі не було вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що у позивача виникло право на компенсацію у сумі 80 326, 52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення з роботи по день поновлення на роботі, відтак, позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача на пропущення позивачем строку на звернення до суду із зазначеним позовом, суд вважає що таке твердження не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Таким чином, оскільки заробітна плата є однією із складових, яка включаються при обчисленні середньої заробітної плати, відтак заявлена позивачем позовна вимога про середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не обмежується будь-яким строком.

Також, не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що позивач у період з 15.06.2010 року по 31.10.2010 року та з 01.11. 2010 року по 31.12.2010 року працював у Родинській міській раді та отримав заробітну плату сумі 12147, 37 грн., оскільки записи у трудові книжці позивача про зазначений період праці відсутні, а обов'язок доказування протилежного, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не приймає суд до уваги і доводи відповідача, про те, що оскільки позивачу у період з 15.04.2008 року по 14.11.2008 року була виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок міської ради 5281,60 та за рахунок коштів з ТВП 20899,47 грн., відтак зазначені вимоги позивача мають бути зменшені на виплачені йому суми, оскільки чинним трудовим законодавством України не передбачено зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої допомоги по тимчасовій втраті працездатності та отриманої заробітної плати.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 122, 128, 158-163, 167,183-2 185, 186 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Покровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2008 року по 04 грудня 2012 року у сумі 180 326 (сто вісімдесят тисяч триста двадцять шість) гривень 52 копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову суду першої інстанції у письмовому провадженні може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: С.В. Данилів