Постанова № 61408316, 19.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/12481/16-а

Провадження № 2-а/760/1050/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року, 12 годин 00 хвилин, м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії, прийняв таку постанову.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

18.07.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та провести виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у зв'язку з досягненням ним 60-ти річного віку йому було призначено пенсію за віком. Разом із заявою про призначення пенсії за віком він подав заяву про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом від 08.02.2016 за № 1616/01/В/-78 відповідач відмовив йому в зарахуванні до стажу роботи за спеціальністю (медичного стажу) час проходження ним військової служби, оскільки з наданих документів не випливає, що він проходив військову службу в закладах охорони здоров'я МОУ.

Враховуючи вищезазначені обставини, він звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з відповідним адміністративним позовом.

Проте, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 у задоволенні його адміністративного позову до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії було відмовлено, оскільки на момент розгляду справи було відсутнє рішення відповідача про відмову у виплаті йому зазначеної грошової допомоги.

У зв'язку з вищезазначеним, 19.05.2016 він повторно звернувся до відповідача із письмовою заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом від 30.06.2016 за № 493/02 відповідач відмовив йому виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки він немає 35 років стажу роботи на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

ОСОБА_1 вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки з відомостей про роботу, які містяться в трудовій книжці, випливає, що він працював в закладах та установах охорони здоров'я, які є установами державної та комунальної форми власності, на посадах середнього медичного персоналу та лікаря, та його спеціальний трудовий стаж, з урахуванням строку проходження військової служби в в/ч 96436 на посаді фельдшера, складає 38 років 10 місяців 29 днів, а тому є всі правові підстави для отримання виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищезазначеного позивач стверджував, що відмова відповідача щодо виплати грошової допомоги є незаконною та протиправною, а тому він звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02.08.2016 відкрито скорочене провадження у даній справі.

09.09.2016 відповідач отримав копію ухвали від 02.08.2016 та копію адміністративного позову з доданими до нього документами, однак заперечень проти позову у строк, передбачений частиною третьою статтею 183-2 КАС, до суду не надав.

На підставі вищезазначеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу у скороченому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Проте з матеріалів справи випливає, що відповідач направив до суду клопотання, у якому просив закрити провадження у справі, оскільки у цій справі є постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016, які ухвалені (постановлені) з того самого спору і між тими самими сторонами та набрали законної сили.

Суд, дослідивши норми чинного законодавства, прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Суд звертає увагу, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

На підставі вищезазначеного, суд не погоджується з його аргументом відповідача, що спір у цій справі вже був розглянутий у судовому порядку та було прийнято рішення, яке вже набрало законної сили, оскільки позови не є тотожними.

Так, предметом розгляду цієї справи є оскарження рішення відповідача № 493/02 від 30.06.2016 щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, а предметом розгляду адміністративної справи за номером справи № 760/4096/16-а (№2-а/760/464/16) було оскарження рішення відповідача № 1616/01/В-78 від 08.02.2016, яким позивачу не було відмовлено у виплаті зазначеної грошової допомоги, проте він звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

На підставі вищезазначеного, суд констатує, що адміністративний позов № 760/4096/16-а (2-а/760/464/16) та адміністративний позов № 760/12481/16-а (2-а/760/1050/16) не є тотожними, оскільки в них різні підстави звернення з позовом, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у цій справі.

З'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Відповідно до відомостей про роботу, які зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 трудовий стаж позивача розпочався з 01.04.1976 року (а.с. 21-28).

Позивач з 30.04.1976 до 10.07.1980 проходив військову службу у в/ч 96436. Цей факт встановлений на підставі військового квитка серії НОМЕР_1, виданий Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Києва 30.04.1976 (а.с. 29-33).

19.05.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення (а.с. 12-16).

Відповідно до листа заступника начальника управління Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 493/02 від 30.06.2016 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки він не має 35 років стажу на роботах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с. 19-20).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

Згідно з положеннями Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.

Преамбула Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що всім непрацездатним громадянам України гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Держава гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 71 розділу XV Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З матеріалів справи випливає, що при призначені пенсії за віком позивачу не була призначена виплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з чим він 19.05.2016 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату зазначеної грошової допомоги.

Однак, відповідач у своєму листі № 493/02 від 30.06.2016 відмовив позивачу у виплаті у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки він немає 35 років стажу на роботах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд не погоджується з вищезазначеним рішенням відповідача, з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який передбачає, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Так, відповідно до положень вищезазначеної постанови до закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на отримання пенсії за вислугу років належать посада лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічному закладі, закладі швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладі переливання крові, закладі охорони материнства і дитинства, санаторно-курортному закладі, установі з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

За правилами статті 8 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно статті 24 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Законом СРСР від 12.07.1967 № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Суд на підставі відомостей про роботу позивача, які зазначені в трудовій книжці позивача, встановив, що ОСОБА_1 з 01.04.1976 до 28.04.1976 працював на посаді медичної сестри очного відділення Клінічної лікарні № 6 «Медмістечко», з 30.04.1976 до 10.07.1980 проходив військову службу у в/ч 96436, з 12.11.1980 до 01.05.1981 на посаді медсестри терапевтичного відділення № 2 Лікарні № 4 м. Києва, з 01.07.1981 до 26.08.1981 на посаді інструктора з ЛФК в Бориспільській центральній районній лікарні, з 19.01.1982 до 30.07.1984 на посаді медсестри терапевтичного відділення Київського міського відділу охорони здоров'я, з 01.08.1984 до теперішнього часу працює на посаді судово-медичного експерта в Головному бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» (Республіканського бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я УРСР).

З вищезазначеного випливає, що позивач працював в лікарняних закладах на посаді, робота на якій дає право на пенсію, та зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до графи «Найменування посад» позиції «Лікарняні заклади, лікувально- лікарі та середній медичний профілактичні заклади особливого персонал (незалежно від найме- типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагнос- тичні центри» розділу 2 «Охорони здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 № 909.

Суд встановив, що загальний трудовий стаж на момент призначення пенсії позивача складав 41 рік 3 місяці 17 днів, а спеціальний стаж на посадах в вищезазначених закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років становила 38 років 11 місяців 8 днів. (Спеціальний стаж розрахований за допомогою програми для підрахунку трудового стажу).

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відмова управління Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною, а тому вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 72 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Суд, констатує, що відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись статтею 19 Конституції України, Законом «Про пенсійне забезпечення», Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» № 1191 від 23.11.2011, постановою Кабінету Міністрів України «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993, статтями 2, 18, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254 КАС, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 03061, АДРЕСА_1) 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. В. Шевченко