Ухвала суду № 61407541, 13.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/528/16 Справа № 703/4343/13-к Категорія: ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 7,13 ч. 2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника - адвоката ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у приміщенні апеляційного суду Черкаської області кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, а також прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, не одружений, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4), раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, п.7, 13 ч.2 ст.115 КК України на10 років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - 13 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу вирішено залишити попередній тримання під вартою.

Вирішено задовольнити цивільні позови потерпілої ОСОБА_11 і прокурора.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди - 50000 грн, а на користь Смілянської міської лікарні - 2528 грн. витрат на лікування потерпілих

Також вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз - 3374,10 грн.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 13 лютого 2013 року близько 21 години в м. Сміла Черкаської області, за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 з метою її вбивства умисно наніс їй кухонним ножем удар в область лівої підключичної ділянки, внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді сліпого проникаючого поранення грудей зліва з ушкодженням легені, судин основи серця та нисхідної частини дуги аорти, масивного крововиливу у ліву грудну порожнину, крововиливів у м'які тканини по ходу раневого каналу, ОСОБА_12 потерпіла померла на місці.

Крім того він, 13 лютого 2013 року, близько 21 год. 20 хв. в м. Сміла, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_12, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись на перехресті вулиць Косіора та Свердлова, де він ліг на проїзну частину вул. Свердлова, а біля нього зупинився для надання допомоги водій автомобіля «Таврія» ОСОБА_13, з метою вбивства останнього з хуліганських мотивів намагався через відчинене вікно нанести удар кухонним ножем в область шиї ОСОБА_13, від якого останній ухилився, а тому лезом ножа потерпілому було пошкоджено лише його куртку в області лівого плеча, після чого ОСОБА_13 на автомобілі негайно покинув місце події, у звязку з чим злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13, не не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його обвинуваченого.

Також він тоді ж - 13 лютого 2013 року близько 21 год. 30 хв. в м. Сміла, після вчинення умисного вбивства своєї співмешканки ОСОБА_12 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_13, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись поблизу будинку № 46 по вул. Косіора, з метою умисного вбивства з хуліганських мотивів умисно завдав перехожому ОСОБА_14 три удари ножем в область черевної порожнини, заподіявши потерпілому проникаюче поранення живота з ушкодженням паранефральної (навколо нирки) клітковини зліва з явищами гемоперитонеуму (кровотеча у черевну порожнину), які утворилися від дії травмуючого предмета, що мав ознаки колюче-ріжучого предмету і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, рани лівої кисті та лівого передпліччя, які утворилися від дії травматичного предмета, що мав ознаки колюче-ріжучого предмету і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Проте, свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисного вбивство ОСОБА_14, не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки останньому була своєчасно надана кваліфікована медична допомога.

У поданих апеляційних скаргах та відповідних доповненнях:

- прокурор у кримінальному провадженні, не заперечуючи доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, порушує питання про скасування вироку районного суду через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, згідно ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі, мотивуючи тим, що судом при призначенні покарання, не враховано наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а саме: вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, не визнання вини у вчиненому, відсутність каяття та не відшкодування потерпілим, які наполягали на максимально суворому покаранні для засудженого, завданої шкоди;

- адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, мотивуючи про недоведеність умислу в ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_12, що обвинувачений лише захищався від нападу потерпілої, яка намагалася вдарити його ножем в груди, вважає, що по цьому епізоду дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 118 КК, як умисне вбивство ОСОБА_12 при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того, також вважає недоведеним умисел обвинуваченого на заподіяння будь-якої шкоди як потерпілому ОСОБА_13, так і потерпілому ОСОБА_14, і, що по цих епізодах обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, п.п. 7, 13 ст. 115 КК України, останнього належить виправдати за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. З наведених підстав через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати оскаржений вирок Смілянського міськрайонного суду та ухвалити новий вирок;

- адвокат ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду, змінити правову кваліфікацію діяння щодо вбивства ОСОБА_12 та визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, а в частині обвинувачення у закінченому замаху на вбивство і ОСОБА_13 та ОСОБА_14 закрити кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю достатніх належних і допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 та вичерпаністю можливості їх отримати в законний спосіб.

Звертає увагу на недоліки обвинувального акту, письмового роз'яснення права на суд присяжних та журналу судового засідання у кримінальному провадженні. Вважає недопустимими докази: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03 липня 2015 року, протокол огляду предметів від 03 липня 2015 року, постанову про визнання речовими доказами від 03 липня 2015 року, постанову про призначення судово-медичної експертизи із речами, що були вилучені внаслідок тимчасового доступу, та проведена на її підставі експертиза, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06 листопада 2015 року та протоколи слідчого експерименту від 09.07.2013 року та 03.07. 2015 року, а також висновки експертиз від 16.07.2013 року, 11.08.2015 року, та від 25 січня 2016 року, як такі, що отримані поза межами процесуального закону, без дотримання вимог КПК щодо їх збирання, надання сторонам і дослідження судом.

Крім того, захисник звертає увагу, що ОСОБА_8 у даному провадженні вже був засуджений вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2014 року за ст. 118 (по епізоду щодо ОСОБА_12 А.) та ч. 1 ст. 121 КК України (по епізоду щодо ОСОБА_14 М.), та виправданий по епізоду щодо ОСОБА_13, з призначенням покарання за ч. 1 ст. 121 КК України - 6 років позбавлення волі, за ст. 118 КК України - 2 роки позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - 7 років позбавлення волі, який (вирок) ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 березня 2015 року було скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження, а тому вважає, що при новому судовому розгляді було порушено положення ч. 2 ст. 416 КПК України, безпідставно застосовано закон про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилено покарання, оскільки вирок не було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а тому допущене судом першої інстанції погіршення становища ОСОБА_8 є неприпустимим і є грубим порушенням кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвокатів ОСОБА_9, які підтримали подані стороною захисту апеляційні скарги та внесені до них доповнення і зміни, та заперечили апеляційні вимоги прокурора у кримінальному провадженні, - пояснення прокурора та представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 в підтримку поданої прокурором апеляційної скарги та заперечення на апеляційні скарги сторони захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8П підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, незважаючи на невизнання ним своєї вини обвинуваченим, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні та наведеними у вироку сукупністю доказів, яким суд дав правильну оцінку.

Сам обвинувачений ОСОБА_8 щодо фактичних обставин вбивства ОСОБА_12 не заперечує свою причетність до цієї події, пояснюючи, що він в ході сварки з ОСОБА_12 із-за зловживання спиртним випадково кухонним ножем попав ОСОБА_12 в ліву верхню частину грудей від чого остання померла.

Потерпіла ОСОБА_11 показала, що її дочка ОСОБА_12 з 2010 року проживала в цивільному шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_8 в однокімнатній квартирі по вул. Леніна в м. Сміла. На грунті зловживання алкоголем між ними склалися неприязні стосунки і виникали сварки, в ході яких ОСОБА_8 неодноразово бив і ображав її дочку, а 13.02.2013 року близько 19 год. Тамара повідомила їй по телефону, що ОСОБА_8 прийшов додому п'яний і поводиться дуже агресивно, але відмовилася перечекати у неї, поки ОСОБА_8 заспокоїться. Пізніше, близько 22 год. працівники міліції повідомили їй, що ОСОБА_12 вбито.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_15 (батька обвинуваченого) його син ОСОБА_8 кілька років проживав з ОСОБА_12 на квартирі, яку їм винаймала мати останньої. Останнім часом син скаржився на те, що ОСОБА_12 зловживає спиртними напоями і він має намір припинити спільне проживання. 13 лютого 2013 року ОСОБА_8 прийшов до них в квартиру спочатку близько 18 години, ходив до своєї баби, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_6 та близько 21 год. телефонував їм про щось незрозуміле, а коли, через деякий час, знову прийшов до них, був дуже схвильований, трусився, плакав і говорив: «Я таке наробив, таке наробив». Але толком нічого говорити не хотів. Одягнутий він був лише в якусь кофту, без верхнього одягу і без головного убору. Казав, що іде на вулицю покурити, а коли він (свідок) намагався його затримати на сходовій площадці 4 поверху, вирвався і пішов вниз. При цьому, коли взяв ОСОБА_8 за праву кисть, то порізав собі руку не зрозуміло чим. Матері ОСОБА_16 повідомив, що вбив свою сожительку. Також працівники міліції говорили, що ОСОБА_8 заарештований за те, що ножем поранив якогось чоловіка та попросили для нього інший одяг, оскільки той що на Вадимові був у крові.

Свідок ОСОБА_17 (мати обвинуваченого) підтвердила, що коли син ОСОБА_8 ввечері 13 лютого 2013 року прийшов до них додому, він їй повідомив, що вбив свою співмешканку.

Крім того, свідок ОСОБА_18 показав, що обвинувачений ОСОБА_8, який працює у його матері вантажником, 13 лютого 2013 року близько 21 години зайшов до нього квартири, був одягнутий не по зимовому, лише в якомусь светрі, без головного убору, стояв невпевнено і зовнішньому вигляду певно був пяний, тримався однією рукою за поручень, а в іншій руці тримав великого кухонного ножа сірого кольору, і попросив видати заробітну плату за поточний тиждень, пояснюючи, що йому дуже потрібні гроші, оскільки він вбив свою дружину. На відмову видати гроші ОСОБА_8 обурився, але пішов, щось голосно викрикуючи, на східця та на подвірї будинку.

Потерпілий ОСОБА_13 показав, що ввечері 13 лютого 2013 року він з дружиною та малолітньою дитиною їхав по вул. Свердлова в м. Сміла на легковому автомобілі «Таврія» з центру міста в напрямку радіоприладного заводу. Проїжджаючи перехрестя з вул. Косіора побачив лежачого впоперек дорожнього полотна на смузі зустрічного руху чоловіка. Вважаючи, що останній потребує допомоги він зупинився і запитав що трапилось. Проте, чоловік піднявся з проїзної частини і голосно лаючись нецензурними словами підійшов до водійських дверцят та діставши з-під кофти великого ножа, зробив спробу через відкрите вікно вдарити його в шию. Проте, він зміг ухились і лезо ножа лише зачепило та пошкодило куртку в області лівого плеча. Усвідомлюючи небезпеку для себе, він негайно привів автомобіль в рух і покинув місце події та по телефону повідомив про те, що сталося в міліцію. При цьому підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_8 і є тим чоловіком, який скоїв напад на нього.

Показання потерпілого ОСОБА_13 підтвердила його дружина свідок ОСОБА_19, яка знаходилася в автомобілі і була очевидцем цієї події.

Потерпілий ОСОБА_14 показав, що ввечері 13 лютого 2013 року близько 21 години 30 хвилин він йшов по вулиці Косіора в м. Сміла в напрямку перехрестя з вулицею Свердлова. Не доходячи метрів 50 до вказаного перехрестя в районі їдальні військторгу побачив, що назустріч йому йде чоловік високого зросту без верхнього одягу одягнутий чи то в светр, чи в куртку в світлу клітинку. Детальніше роздивитись його він не зміг, бо на вулиці було темно. Коли цей хлопець проходив мимо -то відчув сильний біль в області живота. Йому відразу стало погано і він, вийшовши на проїзну частину дороги, - впав. Як саме і чим йому було нанесено тілесні ушкодження не помітив. В цей час мимо проїжджав легковий автомобіль, що зупинився і водій якого викликав швидку допомогу, яка швидко приїхала і забрала його в лікарню. Пояснив, що обвинувачений ОСОБА_20 як зростом, так і тілобудовою дуже схожий на чоловіка, який спричинив йому тілесні ушкодження. Він підтвердив , що в кишені його одягу були дрібні монети.

З показань свідка ОСОБА_21 також вбачається, що ввечері 13.02.2013 року коли він прийшов на вулиці Косіора в м. Сміла в районі їдальні військторгу, де він та ОСОБА_14 домовились зустрітись, він побачив ОСОБА_14, який лежав на дорозі, і, що від останнього відбігає якийсь хлопець, що був одягнутий не по зимовому, лише в якійсь легкій одежі світлого кольору, який добіг до перехрестя вулиць Косіора і Свердлова, повернув направо, в сторону центра міста, і зник. ОСОБА_14 був у крові і повідомив, що його щойно підрізав якийсь хлопець. Лікарі швидкої медичної допомоги забрали ОСОБА_14 в лікарню.

Свідок ОСОБА_22 (працівник міліції) суду показав, що ввечері 13.02.2013 року він знаходився в приміщенні Смілянського міськрайвідділу міліції, коли поступило повідомлення про ножове поранення пішохода на вул. Косіора в м. Сміла. Були також отримані прикмети зловмисника: це був чоловік високого зросту в легкому одязі. Після цього він вийшов в центр міста і навпроти Будинку культури побачив молодого високого чоловіка з вказаними прикметами, який з пляшкою, схоже пива, в руках переходив вулицю Свердлова і направлявся в бік будинку № 3 по вул. Тельмана (нині бульвар Бобринського). На середині вулиці Свердлова він зупинився і, розставивши руки в сторони, постояв якийсь час, а потім пішов далі. Було видно, що цей чоловік перебуває в нетверезому стані. Він зателефонував черговому і повідомив про побачене, а сам прослідкував за ним і помітив, що той зайшов в перший підїзд будинку № 3 по вул. Тельмана. Після цього заблокував двері вказаного під'їзду і знову повідомив про це чергового по райвідділу. Через кілька хвилин під'їхали інші працівники міліції і коли підозрюваний зробив спробу вийти з під'їзду на вулицю, то вони його затримали. Затриманим виявився ОСОБА_8, у якого був поранений палець на руці з якого текла кров. Біля ОСОБА_8 на підлозі в під'їзді було також виявлено кухонний ніж. Після цього вони доставили його у відділ міліції. ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння, поводив себе вкрай агресивно.

Свідок ОСОБА_23, (оперуповноваженого СКР Смілянського МВ), також показав, що 13 лютого 2013 року в складі слідчо-оперативної групи виїхав за повідомленням про поранення чоловіка в районі перехресті вулиць Свердлова та Косіора в м. Сміла. На місці пригоди потерпілий дав короткий опис підозрюваного, після чого його забрав автомобіль швидкої допомоги. Через деякий час в чергову частину райвідділу надійшло телефонне повідомлення від колеги ОСОБА_22 про те, що в центрі міста він виявив чоловіка, який за прикметами схожий на злочинця і який зайшов в підїзд будинку на вулиці Тельмана, 3. Разом зі своїми колегами він виїхав за вказаною адресою і в під'їзді будинку вони затримали ОСОБА_8, який там же викинув ніж. ОСОБА_8 був дуже збуджений, поводив себе вкрай агресивно, знаходився в стані алкогольного спяніння. У нього був порізаний палець, з якого текла кров. В райвідділі в ході бесіди він зізнався в нанесенні ножового поранення перехожому, який виявився ОСОБА_14, а також сказав, що у нього вдома був серйозний конфлікт з дружиною. Виїхавши за місцем проживання ОСОБА_8 вони виявили в квартирі труп молодої жінки з ножовим пораненням грудей. Вона лежала чи то на ліжку, чи на дивані. Під трупом була кров.

З показань свідка ОСОБА_24 (працівника міліції) вбачається, що ввечері 13.02.2013 року він виїжджав до будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла для надання допомоги своїм колегам в затриманні обвинуваченого. Проте, коли він прибув за вказаною адресою, то його колеги якраз вивели ОСОБА_8 з під'їзду будинку і посадили в службовий автомобіль. Оскільки він був знайомий з ОСОБА_8, то запитав його за що його затримали і що він накоїв. ОСОБА_8 відповів, що підрізав незнайомого чоловіка та зарізав чи підрізав свою сожительку. Вияснивши місце проживання обвинуваченого, квартира якого знаходиться в одному з будинків по вул. Леніна в центрі м. Сміла, він з кимось зі своїх колег прибули до вказаної квартири. Вхідні двері були причинені, але не замкнені. Оскільки на дзвінок ніхто не відгукнувся, то він відчинив вхідні двері, зайшов в квартиру і на ліжку в кімнаті побачив молоду жінку, яка була мертва. В зв'язку з цим він викликав швидку медичну допомогу і оперативну групу міліції, до прибуття якої знаходився біля вхідних дверей квартири і охороняв місце події. Оглянувши фототаблиці додані до протоколу місця події, підтвердив, що загибла лежала саме в такому положенні, в якому він її тоді виявив;

Свідок ОСОБА_25 (тоді слідчий) показав, що він оглядав місце затримання ОСОБА_8 - під'їзд багатоквартирного будинку по вул. Тельмана в м. Сміла і при вході в підїзд на підлозі, де були численні плями схожі на кров, було виявлено і вилучено великий кухонний ніж з білого металу зі слідами бурого кольору на ньому схожими на кров. Самого ОСОБА_8, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння і поводив себе вкрай агресивно, перед початком огляду вивели з під'їзду і доставили у відділ міліції. Того ж вечора він затримав ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою в нанесенні ножових поранень незнайомому чоловіку, при цьому затримання ОСОБА_8 повідомив йому, що дійсно наніс ножові поранення випадковому перехожому на вулиці Косіора в м. Сміла. Також ОСОБА_8 повідомляв, що дома серйозно конфліктував з дружиною, але про вбивство останньої не повідомив. У ОСОБА_8 був поріз пальця чи кисті руки. Будь якого насилля щодо ОСОБА_8 ніхто з працівників міліції не вчиняв.

Свідок ОСОБА_26 (слідчої Смілянського МВ) показала, що ввечері 13.02.2013 року вона в складі оперативно-слідчої групи виїжджала на огляд місця нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14. Подія мала місце на вулиці Косіора навпроти будинку № 46 метрах в 50-60 від перехрестя з вулицею Свердлова. Місце скоєння злочину вона встановила по виявлених там слідах крові та наявності розсипаних дрібних монет;

Крім того у вироку суду висновки суду про винуватість ОСОБА_8 обгрунтовуються:

- даними протоколу огляду місця події з фототаблицями від 14.02.2013 року, згідно якого в квартирі АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_12 з раною в лівій верхній частині грудей. В квартирі було також виявлено і вилучено кухонний ніж з полімерною ручкою чорного кольору на лезі якого мали місце плями бурого кольору схожі на кров;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 048 від 11.07.2013 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_12 є проникаюче поранення грудей зліва з ушкодженням легені, судин основи серця та нисхідної частини дуги аорти, масивного крововиливу в ліву грудну порожнину, крововилив у м'які тканини по ходу ранового каналу. Дані ушкодження виникли від дії травматичного предмета, що має ознаки колюче-ріжучого, можливо типу ножа, мають ознаки прижиттєвості, спричинені незадовго до смерті, несуть в собі ознаку, примінюючи яку до живих людей, тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_12 стоїть в прямому причинному зв'язку з даними ушкодженнями. На момент смерті загибла знаходилась в стані алкогольного сп'яніння тяжкого ступеня;-

даними висновку судово-медичної експертизи № 79 від 11.06.2013 року з якого вбачається, що на ручці та на клинку ножа, виявленого в ході огляду місця виявлення трупа ОСОБА_12, виявлено кров людини, що належить особі жіночої генетичної статі, а на клинку ножа також виявлено скупчення клітин жирової тканини походження яких та слідів крові від потерпілої ОСОБА_12 не виключається;

- даними висновку судово-трасологічної експертизи № 82 від 6.03.2013 року, згідно якого сліди низу взуття розмірами 80х60 мм та 60х43 мм, які були виявлені і вилучені при огляді місця події в квартирі АДРЕСА_1 14.02.2013 року, співпадають з рельєфним малюнком низу підошви черевиків вилучених у ОСОБА_8;

- даними висновку судово-трасологічної експертизи № 79 від 7.03.2013 року, згідно якого сліди пальців рук розмірами 9х35мм, 15х35мм, 10х25мм, 12х13мм, 14х22мм, 14х11мм, 25х27 мм, які були виявлені і вилучені при огляді місця події в квартирі АДРЕСА_1 14.02.2013 року, залишені ОСОБА_8, а сліди пальців рук розмірами 10х20 мм залишені ОСОБА_12; - даними висновку судово-медичної експертизи № 125 від 7.05.2013 року де вказано, що на кросівках, кофті та на спортивних штанях ОСОБА_8 виявлено кров людини, походження якої від загиблої ОСОБА_12 не виключається; - даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 03-01/48/1 від 25.01.2016 року про те, що не виключається можливість перебування тіла ОСОБА_12 у вертикальному або наближеному до нього положенні (можливо сидячи) під час заподіяння їй тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаного ушкодження грудної клітки та послідуючим падінням спиною на ліжко, яке це вказано в протоколі огляду місця події від 14.02.2013 року.

- даними протоколу впізнання особи від 12.06.2013 року про те, що потерпілий ОСОБА_13 серед пред'явлених йому фотознімків впізнав ОСОБА_8 як особу, яка намагалась вдарити його ножем;

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20.03.2013 року в ході якого потерпілий ОСОБА_13 на місці події показав як саме ОСОБА_8 здійснив напад на нього та намагався заподіяти удар ножем в шию;

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 3.07.2015 року про те, що ОСОБА_19 добровільно видала куртку сірого кольору належну її чоловіку ОСОБА_13 в яку останній був одягнений ввечері 13.02.2013 року;

- даними протоколу огляду вказаної куртки в якості речового доказу, в ході якого встановлено, що у верхній частині лівого рукава має місце пошкодження тканини; висновку медико-криміналістичної експертизи № 72 МК від 14.08.2015 року про те, що на наданій для експертного дослідження куртці ОСОБА_13 виявлено пошкодження в ділянці лівого плеча, яке має наскрізний характер, за механізмом виникнення є колото-різаним і виникло від дії якогось знаряддя, що володіє властивостями плаского колюче-ріжучого і має гостру ріжучу кромку (лезо) та обух завтовшки близько 1.5-2.0 мм з добре вираженими ребрами. Ширина травмуючого знаряддя на рівні погруженої частини є близько 22 мм. Можливість виникнення вищевказаного пошкодження від дії клинка ножа наданого на експертизу, за обставин вказаних потерпілим ОСОБА_13 під час слідчого експерименту з ним20.03.2013 року, не виключається;

- даними протоколу огляду місця події від 13 лютого 2013 року з фототаблицями до нього, про те, що місцем події, в результаті якої постраждав ОСОБА_14, є вулиця Косіора біля будинку № 46 в м. Сміла неподалік перехрестя з вулицею Свердлова, де виявлені плями бурого кольору схожі на кров та кілька дрібних монети;

- даними протоколу огляду місця події від 13.02.2013 року з фототаблицями про те, що в тамбурі першого під'їзду пятиповерхового будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла на першому поверсі на підлозі виявлено кухонний ніж з металу світлого кольору на якому виднілись множинні сліди схожі на кров;

- даними протоколу огляду місця події від 13.02.2013 року в ході якого син потерпілого ОСОБА_14 видав працівникам міліції належний його батькові одяг - куртку, 2 светри та футболку в якому потерпілий був одягнений ввечері 13.02.2013 року. На вказаному одязі мають місце сліди бурого кольору схожі на кров та механічні пошкодження у вигляді розрізів;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 094 від 27 травня 2013 року про те, що ОСОБА_14 спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: А) проникаючого поранення живота з ушкодженням паранефральної (навколо нирки) клітковини зліва із явищами гемоперитонеуму (кровотеча у черевну порожнину); Б) рани лівої кисті та лівого передпліччя, які лікарем діагностовано як різані. Дані ушкодження виникли від неодноразової дії травмуючого предмета, що мав ознаки колюче-ріжучого, можливо типу ножа, могли бути спричиненні за механізмом, який потерпілий повідомив в обставинах випадку, за давністю спричинення можуть відповідати часу події і за ознакою - ушкодження пункту «А» - небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких; - ушкодження пункту «Б» - короткотривалого розладу здоров'я відносяться до категорії легких, спричинивши короткотривалий розлад здоров'я;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 77 від 07 червня 2013 року з якого вбачається, що група крові потерпілого ОСОБА_14 АВ(ІV) ізосерологічної системи АВО. При судово-медичній експертизі змивів з ножа виявлено кров людини. При серологічному дослідженні даної крові виявлено антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати, групу крові потерпілого, можна прийти до висновку, що антигени А і В виявлені в слідах крові на ножі можуть походити від особи (осіб) з групою крові АВ (ІV) ізосерологічної системи АВО, або за рахунок змішування крові осіб з групами А(ІІ) та В(ІІІ). Походження крові від потерпілого ОСОБА_14 не виключається;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 35 МК від 03 липня 2013 року про те, що пошкодження на куртці, светрі та футболці є колото-різаними і виникли від дії знаряддя, що володіє властивостями плаского колюче-ріжучого і має гостру ріжучу кромку (лезо) та обух завтовшки близько 1,5-2 мм з добре вираженими ребрами, ширина травмуючого знаряддя на рівні погруженої частини є близько 27 мм. Можливість спричинення пошкоджень на куртці, светрі та футболці потерпілого ОСОБА_14 клинком ножа, наданого на експертизу не виключається;

- протоколу огляду речових доказів, в тому числі кухонного ножа, вилученого в під'їзді будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла, який має гостре лезо довжиною 155 мм, шириною 30 мм та товщиною обуха 1.5-2 мм з добре вираженими ребрами (а.с.59, 120, т. 1);

- даними висновку молекулярно-генетичної експертизи № 154 мб від 14.03.2014 року з якого вбачається, що генетичні ознаки крові людини на змиві з ручки ножа (обєкт № 1) збігаються з генетичними ознаками встановленими у зразку крові обвинуваченого ОСОБА_8 Походження крові людини на змиві з ручки вказаного ножа від потерпілого ОСОБА_14 виключається. Генетичні ознаки крові людини на змиві з клинка даного ножа (обєкт № 2) збігаються з генетичними ознаками встановленими в зразку крові потерпілого ОСОБА_14 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого ОСОБА_14 та в обєкті № 2 складає 1.15х10-22. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному обєкті, зустрічається не частіше ніж у 1 з 8.70х10-21 осіб. Походження крові людини в змиві з клинка ножа (обєкт № 2) від обвинуваченого ОСОБА_8 виключається

За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 80 від 27.02.2013 року ОСОБА_8 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому діянь, а виявляє розлади особистості емоційно-нестійкого типу в стані компенсації, що при відсутності психотичних симптомів, збереження процесів мислення, пам'яті, інтелекту, вольового контролю, критичних і прогностичних функцій, свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_8 інкримінованих йому діянь, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, у нього відмічалася психопатоподібна (не психотична) форма алкогольного сп'яніння, що також не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації, що при відсутності психотичних симптомів, проявів декомпенсації, збереженні процесів мислення, пам'яті, інтелекту свідчить про здатність підекспертного усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і в судовому процесі. За своїм психічним станом ОСОБА_8 на теперішній час примусових заходів медичного характеру передбачених ст. 94 КК України не потребує.

При зясування психічного стану підекспертний ОСОБА_8 експертам пояснив, що 13.02.2013р., коли повернувся з роботи, побачив пусті коробки з-під вина. Був роздратований тим, що ОСОБА_12 знову вживала алкогольні напої. ОСОБА_27, щоб поставила на «зарядку» телефон, але вона десь поклала його і потім не могла знайти. У нього з'явилося бажання «випити», він пішов у бар «Юг» по вул..Свердлова, недалеко від районної лікарні. Близько 20 год. випив приблизно 150г горілки і трохи пива, після чого не пам'ятав що з ним сталося, «мозок відключився,а тіло пішло». Все, що відбувалося потім, пам'ятав уривками. Не пам'ятак як протягом 20 хв. ішов додому. Потім пригадував, що зайшов в кімнату однокімнатної квартиру, у якій проживав із ОСОБА_12, в руках у нього вже був ніж. Вони з ОСОБА_12 стояли один навпроти одного, але як саме наносив їй удар ножем, не пам'ятав. Говорив, що «може д'явол шепнув йому на вушко... попав точно, професійно в груди». При цьому пояснював, що ніяких розладів сприйняття, галюцинацій на той момент у нього не було. Коли, після нанесеного ним удару ножем ОСОБА_12 падала, притримав її лівою рукою і поклав на підлогу. Збирався телефонувати у швидку медичну допомогу і міліцію, але не знайшов телефон. З ножем в правій руці вийшов із квартири і пішов до батьків, але чомусь пішов у протилежну сторону і опинився на пішохідному переході. Можливо збирався зупинити автомашину і попросити про допомогу. Також не пам'ятав як причинив ножове поранення потерпілому на вулиці. Потроху почав приходити до свідомості. Фрагментами пригадував, що водій автомашини, яка зупинилася, грубо зилаяв його за те, що він стояв на перехресті, і він вирішив налякати його ножем. Не пам'ятав якою дорогою ішов на вулицю ОСОБА_11 до батьків, яким повідомив, що вбив дружину. Внизу почув звук сирени і вирішив, що за ним приїхали. Відмічав повну втрату орієнтації в часі і повідомляв, що прийшов в себе вже у відділі міліції, вважав, що втратив пам'ять і здатність орієнтуватися через те, що випив «пальонної», тобто неякісної горілки, після чого його мозок «відключився».

Колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції належно перевірив і обґрунтовано відкинув показанням обвинуваченого щодо обставин вбивства ОСОБА_12, а саме, що потерпіла намагалась вдарити його ножем і, що він перехопив її руку так, що вона не змогла погасити силу удару і сама нанесла собі смертельне поранення в груди, після чого він підхопив її і поклав на підлогу на спину, ногами до ліжка, як невідповідні встановленим фактичним обставнам за даними протоколу огляду місця події від 14.02.2013 року з фототаблицями, з яких вбачається, що труп ОСОБА_12 знаходиться не на підлозі, як про це вказує обвинувачений, а на ліжку, а також пр. те, що самостійно переміститись з підлоги на ліжко ОСОБА_12 після отримання смертельного удару ножем не могла, оскільки була вже мертва, що підтверджуються, як показаннями самого обвинуваченого про те, що після того як він поклав поранену ОСОБА_12 на підлогу, то вона вже не подавала ознак життя, так і даними протоколу огляду місця події та фототаблиць до нього, на яких відсутні будь-які сліди переміщення трупа з підлоги на ліжко. Також відсутні і сліди крові в тому місці де, зі слів обвинуваченого, ОСОБА_12 лежала на підлозі. Вказані обставини підтвердили допитані судом свідки, зокрема слідча ОСОБА_28, яка проводила огляд місця події і яка пояснила, що сліди крові з рани загиблої знаходились під трупом на ліжку в районі шиї, а на підлозі жодних слідів крові не було. Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_24, який першим виявив труп ОСОБА_12

Так, з показань свідка ОСОБА_28 (слідчої міліції) вбачається, що оглядом місця події 14.02.2013 року - виявлення трупа ОСОБА_12 було встановлено, що труп знаходився в однокімнатній квартирі в одному з багатоквартирних будинків по вул. Леніна в м. Сміла та лежав поперек ліжка на спині. В лівій верхній частині грудей було видно рану нанесену, вірогідно, ножем. Біля ліжка на підлозі було виявлено і вилучено кухонний ніж з чорною ручкою, на лезі якого виднілись сліди схожі на кров. Під трупом, в області шиї та голови, була кров. На підлозі слідів крові не було. Будь-які ознаки переміщення трупа були відсутні. Судячи з положення трупа та обстановки в квартирі вважає, що в моменту отримання удару потерпіла знаходилась на ліжку.

Суд дав належну оцінку зазначеним обставинам і обґрунтовано дійшов висновку, що положення трупа, лівої ноги, яке зафіксоване в протоколі огляду місця події від 14.02.2013 року наступним чином: «Ліве стегно випрямлене, згин в колінному суглобі максимальний, внутрішня поверхня ступні впираючись лежить на подушці» (а.с. 43 зв., т.1) та на фото (а.с. 51, т.1, а.с. 54, т.3) свідчить про те, що в момент отримання удару ножем ОСОБА_12 сиділа на краю ліжка підібгавши під себе ліву ногу і після удару відразу впала на спину впоперек ліжка з видимим поворотом нижньої частини тіла вправо саме через таке розташування її лівої ноги. В такому положенні її труп і було виявлено оперативною групою Смілянського міськрайвідділу міліції та зафіксовано в протоколі огляду місця події.

Зазначені обставини підтверджуються і висновком додаткової судово-медичної експертизи № 03-01-48/1 від 25.01.2016 року про те, що можливість перебування ОСОБА_12 у вертикальному або наближеному до нього положенні (можливо сидячи) під час заподіяння їй тілесних ушкоджень та послідуючим падінням спиною на ліжко, як це вказано в протоколі огляду місця події від 14.02.2013 року не виключається.

Крім цього, згідно висновку судово-медичної експертизи № 048 від 11.07.2013 року (а.с. 54, т.1) основна маса крові з рани зібралась всередині грудної клітки загиблої, (понад 1000 мл). Тому в разі спроби ОСОБА_12 самостійно переміститись з підлоги на ліжко вона мала б перевернутись зі спини обличчям вниз, що неодмінно б спричинило витік вказаної крові з грудної клітини назовні. Проте, сліди крові як на підлозі, так і на ліжку відсутні, що свідчить про те, що загибла, в момент отримання удару ножем, сиділа на краю ліжка та після удару відразу впала впоперек нього на спину і в такому положенні наступила її смерть. При цьому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 048 від 11.07.2013 року, раневий канал направлений, враховуючи вертикальне або близьке до цього положення тулубу, зверху вниз і дещо спереду назад та практично паралельно повздовжній вісі тулуба (а.с. 54, т.1). Вказані обставини повністю узгоджуються з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 03-01-48/1 від 25.01.2016 року проведеної Черкаським обласним бюро судово-медичної експертизи на підставі ухвали суду від 12.11.2015 року (а.с.70 т.3).

З цих же підстав колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що ніякого нападу з боку потерпілої ОСОБА_12 на обвинуваченого не було і така версія обвинуваченим була висунута з метою уникнення відповідальності за скоєне та захисту від пред'явленого йому обвинувачення і, що агресивна та неадекватна поведінка обвинуваченого як по відношенню до ОСОБА_12, так і по відношенню до ОСОБА_14 і ОСОБА_13свідчить, що ОСОБА_8 наніс ОСОБА_12 умисний удар кухонним ножем в груди, коли ОСОБА_12 сиділа на ліжку і ніякої загрози для нього не представляла, що також спростовує твердження обвинуваченого про вчинення на нього нападу з боку потерпілої. ї\

При цьому суд обґрунтовано звернув увагу і на те, що обвинувачений молодий чоловік міцної статури, добре розвинений фізично, а тому мав значну фізичну перевагу над потерпілою, яка була невисокого зросту, худорлява, що обєктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа і того вечора перебувала в стані важкого алкогольного спяніння, а тому була обмежена в можливості вчиняти активні фізичні дії та реально загрожувати обвинуваченому.

Суд також обґрунтовано звернув увагу на те, що ОСОБА_8 в ході судового розгляду давав суперечливі і нелогічні показання, заперечував очевидні факти. Спочатку стверджував, що лише відбив руку ОСОБА_12 з ножем вправо від себе внаслідок чого вона себе поранила. Потім став стверджувати, що перехопив її руку своєю лівою рукою та скерував її вправо вниз. Проте, куди саме попало лезо ножа в тіло ОСОБА_12 і куди потім дівся ніж він не бачив, так і не зміг пояснити, яким чином ніж, яким ОСОБА_12 ніби то намагалась його вдарити, попав в тіло останньої та хто його витягнув з рани. Не зміг обвинувачений пояснити і причину того чому він, переконавшись в тому що ОСОБА_12 отримала серйозне поранення, не викликав швидку медичну допомогу та міліцію, а відразу ж покинув квартиру.

Крім цього, наявність у обвинуваченого особистої неприязні до потерпілої підтверджують і показання допитаних судом свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які пояснили, що обвинувачений та загибла зловживали спиртними напоями і на цьому грунті конфліктували та сварились.

Враховуючи сукупність зібраних доказів суд обґрунтовано критично оцінив показання обвинуваченого, які він давав як в судовому засіданні, так і під час слідчих експериментів з його участю проведених 9.07.2013 року та 3.07.2015 року (а.с. 93, т.1; а.с. 22 т.2) про те, що ОСОБА_12, намагаючись вдарити його ножем, сама заподіяла собі удар в груди. Тому і наявні в справі висновки судово-медичних експертиз № 241 від 16.07.2013 року (а.с. 97, т.1) та № 48/4 від 11.08.2015 року (а.с. 28, т.2), з яких вбачається можливість спричинення ОСОБА_12 смертельного поранення за обставин вказаних обвинуваченим, та результати яких є похідними від результатів вказаних слідчих експериментів, суд оцінює критично, оскільки вони ґрунтуються на недостовірних вихідних даних, а тому не можуть бути обєктивними та достовірними доказами.

Судом також належно досліджені та оцінені критично висновки судово-медичної експертизи № 48/4 від 11.08.2015 року та показання судово-медичних експертів ОСОБА_31 та ОСОБА_32, які її проводили і не змогли логічно обґрунтувати свої висновки відповідними аргументами. При цьому ОСОБА_31 пояснив, що при складанні даного висновку він керувався лише аналогічним висновком № 241 від 16.07.2013 року складеним судово-медичним експертом Смілянського бюро СМЕ ОСОБА_33, тобто без врахуванням конкретних обставин слідчого експерименту проведеного з його участю, зокрема зауважень зроблених статистом ОСОБА_34, як свідок показала, що при проведенні слідчого експерименту 3 липня 2015 року з участю обвинуваченого в якості статиста та за вказівкою слідчої імітувала удар макетом ножа. В ході вказаної слідчої дії обвинувачений не зміг відтворити траєкторію удару посилаючись на те, що її рука напружена і міцно стискає макет ножа. Лише на його вимогу, коли вона геть розслабила як передпліччя, так і кисть своєї руки, він зміг показати за якою траєкторією було нанесено удар потерпілій. Вважає, що розслабленою рукою, зокрема розслабленою кистю, вона не змогла б нанести удар ножем за обставин вказаних обвинуваченим, оскільки він просто випав би з її руки. Що також вбачається і з даних відеозапису слідчого експерименту проведеного 3.07.2015 року за участі ОСОБА_8, який визнав, що не знає, як відбулась дана подія і лише після того, як на його вимогу статист повністю розслабила руку, він здійснив імітацію траєкторії руху руки статиста ОСОБА_34, яка, як під час проведення даної процесуальної дії, так і в суді стверджувала, що розслабленою рукою реальний удар вона нанести не змогла б, оскільки макет ножа випав би з її руки. При цьому експерти не навели жодних аргументів на спростування цих показань свідка ОСОБА_34 щодо можливості нанесення реального удару ножем за умови, що рука статиста, зокрема його кисть, в якій він тримає ножа, буде як розслабленою, так і такою, що міцно утримує ніж, пояснивши, що для відповіді на це запитання необхідно проведення додаткового слідчого експерименту. При цьому обидва експерти все ж визнали, що заподіяти ефективний удар, тримаючи ніж розслабленою рукою, малоймовірно. Разом з тим, на пропозицію суду обвинувачений від проведення такого слідчого експерименту відмовився, пояснивши це можливим негативним емоційним навантаженням на нього.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання сторони захисту на недопустимість як доказ вилученої у ОСОБА_13 на підставі ухвали суду куртки з ушкодженнями, які медико-криміналістичною експертизою № 72 МК, визнані такими, що могли бути заподіяні ножем, вилученим у обвинуваченого, оскільки вказаний речовий доказ вилучений відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Зазначена куртка з наявними на ній пошкодженнями є належним і допустимим доказом вини обвинуваченого в скоєнні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_13

Вказані докази також були належним чином відкриті стороні захисту у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Крім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні цього замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_13, підтверджується показаннями самого потерпілого, так і показаннями свідка ОСОБА_19, зокрема проте, що ОСОБА_8 ввечері 13.02.2013 року в районі перехрестя вулиць Свердлова та Косіора намагався вдарити ОСОБА_13 ножем в шию і лише завдяки його миттєвій реакції лезо ножа розрізало тканину його куртки в області лівого плеча.

В ході огляду в судовому засіданні речових доказів, зокрема куртки потерпілого, виявлено пошкодження тканини, яке могло бути спричинено ножем вилученим у обвинуваченого.

Про те, що дане пошкодження куртки могло бути спричинено саме ножем обвинуваченого підтверджується висновком медико-криміналістичної експертизи № 72 МК від 14.08.2015 року (а.с. 18, т. 2).

Виходячи з наведених обставин, суд обгрунтговано дійшов висновку що нанесення удару ножем в область шиї потерпілого ОСОБА_13, як в життєво важливий орган людини, за обставин, які передували такій поведінці обвинуваченого вчинення умисного вбивства ножем та обставин поведінки і дій обвинуваченого після цієї події є закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_13, який не було доведено до кінця по незалежним від обвинуваченого причинам, оскільки потерпілий ухилився від удару і лезом ножа було пошкоджено лише його куртку в області лівого плеча, а потім зумів негайно на автомобілі покинути місце події.

Судом першої інстанції також належно перевірено і доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_8 до замаху на умисне вбивство ОСОБА_14, які спростовано сукупністю зібраних доказів, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_14, який пояснив, що за зростом, тілобудовою та одягом (светром чи кофтою в світлу клітинку) ОСОБА_8 дуже схожий на чоловіка, який ввечері 13.02.2013 року спричинив йому ножові поранення, а також показаннями свідка ОСОБА_21 який бачив ОСОБА_14, який лежав на дорозі, і, що від останнього відбігає хлопець, що був одягнутий не по зимовому, лише в якійсь легкій одежі світлого кольору, який добіг до перехрестя вулиць Косіора і Свердлова, повернув направо, в сторону центра міста, і зник, та показаннями свідка ОСОБА_25 (тоді слідчий) який оглядав місце затримання ОСОБА_8 - під'їзд багатоквартирного будинку по вул. Тельмана в м. Сміла і при вході в підїзд на підлозі, де були численні плями схожі на кров, виявив і вилучив кухонний ніж зі слідами бурого кольору на ньому схожими на кров, а ОСОБА_8, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння і поводив себе вкрай агресивно, якого доставили у відділ міліції і був ним затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою в нанесенні ножових поранень незнайомому чоловіку, сам повідомив йому, що дійсно наніс ножові поранення випадковому перехожому на вулиці Косіора в м. Сміла.

Колегія суддів знаходить суд належно перевірив доводи сторони захисту про фальсифікацію протоколу огляду місця події від 13.02.2013 року - під'їзду № 1 будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла, в ході проведення якого було виявлено і вилучено кухонний ніж зі слідами бурого кольору, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки допитаний в якості свідка понятий ОСОБА_35 суду пояснив, що вказаний протокол було складено з його участю та участю його дружини ОСОБА_36 як понятих.

Характер тілесних ушкоджень та порізи виявлені на одязі ОСОБА_14 вказують на те, що поранення могли бути спричинені вилученим ножем. А дані висновку молекулярно-генетичної експертизи № 154 мб від 14.03.2014 року підтверджують наявність на лезі вказаного ножа саме крові потерпілого ОСОБА_14

Крім цього, допитаний судом в якості свідка слідчий Смілянського відділу поліції ОСОБА_25, який проводив огляд під'їзду будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла, пояснив, що зазначена слідча дія була проведена з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства за участю понятих ОСОБА_35 та ОСОБА_36 В ході її проведення на першому поверсі в під'їзді будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла він виявив і вилучив кухонний ніж про що склав протокол, який і підписали поняті.

Посилання обвинуваченого на застосування до нього насилля з боку працівників міліції були предметом відповідної перевірки, яка проводилась як судом, так і Смілянською міжрайонною прокуратурою в ході якої жодних даних про застосування незаконних методів впливу на ОСОБА_8 під час досудового розслідування не встановлено. Наявний у нього поріз пальця на руці він спричинив собі сам, коли чинив опір своєму батькові ОСОБА_15 в під'їзді будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла ще до приїзду працівників міліції. При цьому наявним у нього ножем наніс поранення і йому. Тому постановою слідчого Смілянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_37 від 30.05.2013 року кримінальне провадження щодо працівників Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_38, ОСОБА_22 та ОСОБА_39 закрите за відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (а.с. 161, т.1). Зазначена постанова ОСОБА_8 оскаржена не була.

Колегія суддів вважає, що невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 та замахів на умисне вбивство ОСОБА_13 і ОСОБА_14 обґрунтовано визнано судом як спосіб захисту своїх інтересів.

У вироку судом зазначається, про вбивство ОСОБА_12 вчинено обвинуваченим під час сварки між ними, і як це вбачається з показань самого обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_11, а також свідка ОСОБА_17, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, на грунті зловживання ними спиртними напоями конфліктували та сварились на побутовому рівні, що і визнано судом в межах предявленого обвинувачення мотивом вбивства потерпілої.

Таким чином колегія суддів знаходить, що дії ОСОБА_8 судом правильно кваліфіковано по епізоду вбивства ОСОБА_12 - за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, та по епізодам замаху на вбивство ОСОБА_13 та замаху на вбивство ОСОБА_14 - за ч. 2 ст. 15, п.п.7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, вчинений з хуліганських мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Колегія суддів вважає, що посилання у апеляційній скарзі захисника про неприпустимість після скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції при новому розгляді застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання є невідповідними фактичним обставинам та вимогам кримінального процесуального закону.

Статтею 416 КПК України (особливості нового розгляду судом першої інстанції) дійсно передбачено, що після скасування судом апеляційної інстанції вироку суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV згаданого Кодексу в іншому складі суду і при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

У даному провадженні ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 березня 2015 року вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.05.2014, яким ОСОБА_40 був засуджений за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі (по епізоду вбивства ОСОБА_12 А.), за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі (по епізоду заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_14 М.) і остаточно на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - на 7 років позбавлення волі, та був виправданий по епізоду замаху на вбивство ОСОБА_13 було скасовано за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої ОСОБА_11, з призначенням нового судового цього ж розгляду провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, мотивуючи, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК, що в свою чергу порушує право обвинуваченого на захист, належним чином не дослідив обставини вчинення кожного із епізодів правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_8, і без належного обґрунтування та оцінки доказів, передчасного дійшов висновку стосовно доведеності вини обвинуваченого в цих правопорушеннях та не зазначив підстави його виправдання за окремим епізодом, вказавши на необхідність при новому судовому розгляді в суді першої інстанції ретельного дослідження всіх обставини кожного із епізодів обвинувачення і їх правильної юридичної оцінки, а також перевірки і оцінки викладених в апеляційних скаргах доводів прокурора і потерпілої ОСОБА_11 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, та стосовно доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Отже очевидно у даному провадженні фактично вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора та потерпілої, у тому числі у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання, а також у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що давало суду підстави застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення в межах предявленого обвинувачення та призначення відповідного покарання в межах, передбачених кримінальним законом.

При цьому колегія суддів ураховує і те, що відповідно до положення ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. А згідно частини третьої згаданої норми закону - висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_8., суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України, достатньо врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, а також дані про встановлені обставини, що обтяжують та помякшують покарання винного, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції кримінального закону, що є необхідним для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворого за строком покарання та не наведено і не доведено наявність обставин, які не були враховані судом при вирішенні цього питання та доводили б невідповідність такого покарання зазначеним обставинам внаслідок його мякості. У звязку з чим колегія суддів відхиляє доводи прокурора про необхідність призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання за цим законом. При цьому колегія суддів ураховується і те, що потерпілі у кримінальному провадженні такий вирок суду першої інстанції не оскаржували.

Більш того, у відповідності до положення, передбаченого ч.2 ст. 404 КПК України, колегія суддів знаходить наявними підстави для прийняття рішення на користь обвинуваченого з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі обєктивно зясованих обставин з наведенням належним і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

На думку колегії суддів суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання не в повній мірі дотримався згаданих вимог закону, а певні висновки суду не відповідають встановленим фактичним обставинам провадження.

Колегія суддів знаходить помилковим висновки суду про відсутність обставин, що помякшують покарання винуватого, зокрема - не визнання такими часткового відшкодування заподіяних збитків потерпілій ОСОБА_11 та повного відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_14 з посиланням на те, що збитки відшкодовані родичами обвинуваченого з власної ініціативи, а сам обвинувачений своєї провини і причетності до цих злочинів не визнав

.Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції у даному провадженні такими, що не узгоджується з положеннями ст. 66 КК України, про те, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються зокрема щире каяття добровільне і відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Колегія суддів вважає, що про щире каяття може свідчити не лише факт визнання обвинуваченим своєї вини, а й інші обставини, у тому числі прилюдне вибачення у потерпілих за скоєне та висловлювання співчуття, фактичне добровільне відшкодування шкоди, а останнє прямо передбачено згаданим кримінальним законом обставиною, яка визнається пом'якшуючою покарання.

З пояснення обвинуваченого та його останнього слова в засіданні апеляційної інстанції, вбачається, що останній в цілому у вчиненому щиро кається, просив вибачення у потерпілих.

Крім того він вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, фактично стороною захисту (зокрема родичами обвинуваченого) добровільно часткового відшкодовано збитки потерпілій ОСОБА_11 та повністю відшкодовано збитки потерпілому ОСОБА_14, що у відповідності до вимог ст. 66 КК України колегія суддів визнає пом'якшуючою покарання обставиною

У звязку з чим, колегія суддів вважає необхідним виправити зазначені неправильність застосування кримінального закону в інтересах обвинуваченого шляхом помякшення призначеного йому покарання, призначеного судом першої інстанції за ч. 1 ст. 115 КК України, ураховуючи також і те, що за більш тяжкий злочин (ч. 2 ст. 115 КК) судом першої інстанції призначено менш суворе покарання

.Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про визначення винному покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України судом першої інстанції обґрунтовано застосовано принцип частково складання призначених покарання за сукупністю злочинів.

Керуючись ст.404, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року щодо ОСОБА_8 змінити.

Помякшити призначене ОСОБА_8 покарання і вважати його засудженим за ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі, за ч.2 ст.15, п.7, 13 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - 11 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього увязнення з 13 лютого 2013 року по 13 вересня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання її копії.

Головуючий :

Судді :