Постанова № 6140568, 27.04.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р. Справа № 07/182-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - Ірицян С.О., Спіцин В.Н.

3-тя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 82Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2008 року по справі № 07/182-08

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Харківського обласного благодійного фонду соціальної допомоги інвалідам війни та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС "Всесвіт", м. Харків

3-тя особа ПП "Торговельна група "ТФК", м. Харків

про стягнення 55635,08 грн.

та за зустрічним позовом Харківського обласного благодійного фонду соціальної допомоги інвалідам війни та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС "Всесвіт", м. Харків

до ФОП - ОСОБА_2, м. Харків

про визнання договору недійсним -

встановила:

Позивач за первісним позовом ФОП ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом - Харківського обласного благодійного фонду соціальної допомоги інвалідам війни та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС "Всесвіт", м. Харків (далі за текстом відповідач), заборгованості у сумі 50601 грн., пені у розмірі 5034,08 грн. державного мита у сумі 556,36 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати переданого позивачем товару.

В процесі розгляду справи відповідач звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару від 01.12.2007 р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Фондом “Всесвіт”, з посиланням на те, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, а також просив всі судові витрати покласти на ФОП - ОСОБА_2

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2008 року по справі № 07/182-08 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49609,02 грн. заборгованості, 496,09 грн. державного мита та 112,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 2483,65 грн. пені відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що при дослідженні змісту оспорюваного за зустрічним позовом договору, судом не встановлено будь-яких невідповідностей його умов актам цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства, а наявність підписаного обома сторонами договору свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєктів правочину, в звязку з чим, зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару від 01.12.2007 р. між ФОП ОСОБА_2 та Фондом “Всесвіт” задоволенню не підлягає; що надані відповідачем акти про неякісність отриманого товару не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю від 25.04.66 р. № П-7, а борг відповідача за отриманий товар підтверджений наданими до справи доказами, в звязку з чим, первісний позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню; що позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки наданий позивачем, в підтвердження повідомлення відповідача про банківські реквізити лист від 16.05.08 р. № 1 (а.с.13 т.1) не може бути прийнятий судом як належний доказ предявлення вимоги, у розумінні ст. 530 ЦК України, бо позивачем не надано підтвердження терміну направлення його відповідачу, що унеможливлює визначити дату, з якої можна було б визнати відповідача таким, що прострочив виконання зобовязання, і що було б підставою для притягнення його до майнової відповідальності, відповідно до п. 7.3 договору, тобто стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає рішення незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм Господарського процесуального кодексу України та не в повному обсязі зясовано фактичні обставини справи, які мають важливе значення по справі.

При цьому, відповідач зазначає, що правочин від 01.12.2007 р. між Фондом „Всесвіт" та ФОП ОСОБА_2 суперечить ст. 203 ч. 1, ст. 666, ст. 678, ст. 684 Цивільного Кодексу України, ст. 207 ч. 1 Господарського Кодексу України та укладений внаслідок обману збоку продавця товару ФОП ОСОБА_2 покупцю - Фонду „Всесвіт".

В даному випадку, судом, на думку відповідача не було враховано та досліджено докази, які подавались до суду стосовно того, що спірне обладнання, а саме: агрегат макаронний АМВ -100 (прес макаронний вакуумний з автоматичним дозуванням борошна і води, модель АМВ-100.01, заводський № 173) виробництва ООО ПКП “БИД”, м. Дніпропетровськ, в кількості 1 шт., сушильний шаф ШС 160\2, укомплектований касетницями з лотками, контролером, в кількості 2 шт., яке передавалося за актом приймання-передачі від 01.12.2007 р. не відповідає законам України, а саме ЗУ „Про стандартизацію" від 17.05.2001 р. № 2403, Декрету КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.1993 р. № 46-93, ЗУ „Про захист прав споживачів" від 15.12.1993 р. № 3682.

Крім того, на думку відповідача, судом не вірно було відхилено важливі докази, які доводять факт, що обладнання, яке було передано Фонду „Всесвіт" 01.12.2007 р. ФОП ОСОБА_2, було виготовлено кустарним засобом, без додержання пожежної та електробезпеки, а використання цього обладнання небезпечно для життя людини.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним, обґрунтованим, та прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вважає, що товар був переданий відповідно до умов договору та специфікації, а відповідач в порушення умов договору не здійснив відповідну оплату, при цьому, після подання позову відповідач почав стверджувати про придбання неякісного та некомплектного товару, акти складені більш ніж через 9 місяців після реалізації обладнання.

Представником 3-ї особи до початку судового засідання надано через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ПП «Торгівельна група «ТФК»не може надати жодних пояснень стосовно правовідносин та спору між ФОП ОСОБА_2 та Фондом «Всесвіт»за первісним позовом. До того ж, ПП «Торгівельна група «ТФК»була залучена у якості 3-ї особи за зустрічним позовом, з огляду на те, що сушильну шафу ШС 160/2 нібито ФОП ОСОБА_2 придбав на підприємстві ПП «Торгівельна група «ТФК». В рішенні суду першої інстанції зазначено, що Фонду «Всесвіт»разом з обладнанням ФОП ОСОБА_2 були передані технічна документація та сертифікат відповідності № 558621 від 27.08.97 р. (а.с.118, т.1), який належить ПП «Торгівельна група «ТФК». Також в рішенні зазначено, що представник третьої особи ПП «Торгівельна група «ТФК»у судовому засіданні надав усі пояснення щодо передачі у 2001 році ФОП ОСОБА_2 комплекту деталей на сушильні шафи моделі ШС 160/2. Згідно із видатковими накладними від 20.11.2001 р. № РН-0000308, від 11.09.2001 р. № РН-0000206, від 02.04.2001 р. № РН- 0000069 ПП «Торгівельна група «ТФК»дійсно у 2001 році було продано ФОП ОСОБА_2 деталі, які були використані під час зборки сушильної шафи. Проте, жодних сертифікатів на сушильну шафу ШС 160/2, як на готову продукцію, ПП «Торгівельна група «ТФК»ФОП ОСОБА_2 не передавало.

Крім того, 3-я особа вказує на те, що у вересні 2008 р. до ПП «Торгівельна група «ТФК»звернувся Фонд «Всесвіт»з проханням оглянути сушильні шафи моделі ШС 160/2, які придбані у ФОП ОСОБА_2 та нібито виготовлені ПП «Торгівельна група «ТФК». Фонд «Всесвіт»прохав оглянути дані агрегати з метою встановлення походження цих агрегатів та якості і комплектності даного обладнання, яке було зазначене маркою моделі ШС 160/2. Було прийнято рішення створити комісію та оглянути сушильні шафи, які зазначені маркою моделі ШС 160/2. 18.09.2008 р. комісією в складі Генерального директора ПП «Торгівельна група «ТФК»ОСОБА_5, президента Фонду «Всесвіт»ОСОБА_6, інженера по наладці та випробуванню обладнання ПП «Торгівельна група «ТФК»ОСОБА_8 на було проведено огляд двох сушильних агрегатів, придбаних Фондом «Всесвіт»у ФОП ОСОБА_2 за адресою: м. Харків, вул. Заводу «Комсомолець», 36.

При цьому, фахівцем ПП «Торгівельна група «ТФК»інженером по наладці та випробуванню обладнання ОСОБА_8 було ретельно оглянуто сушильні шафи та виявлено, що дослідженні об'єкти не є обладнанням, виробленим на ПП «Торгівельна група ТФК»і взагалі, на думку цього фахівця даний об'єкт було зібрано кустарним способом. Оскільки жодних сертифікатів на шафи Фондом «Всесвіт»надано не було, ПП «Торгівельна група «ТФК» було рекомендовано Фонду «Всесвіт»звернутися до органів стандартизації, метрології та сертифікації для проведення експертизи відповідності ДСТУ даних сушильних шаф. Також, було зроблено застереження стосовно невикористання даних агрегатів до отримання дозвільної документації на експлуатацію даного обладнання.

Стосовно позовних вимог Фонду «Всесвіт»до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 01.12.2007 р., 3-я особа вважає що в рішенні суду помилково стверджується, що при передачі від продавця ФОП ОСОБА_2 покупцю Фонду «Всесвіт»за договором купівлі - продажу від 01.12.2007 р. було передано агрегати, які належать нібито ПП «Торгівельна група «ТФК», оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження у матеріалах справи. Представником ПП «Торгівельна група «ТФК»у судовому засіданні першої інстанції було надано пояснення, що ФОП ОСОБА_2 у 2001 році придбав невелику кількість деталей для сушильних шаф моделей ШС 160/2 та НІС 160, проте таких деталей було не достатньо для того, щоб зібрати агрегати у повному обсязі.

Разом з тим, договірних відносин щодо придбання, зборки, технічного забезпечення на виготовлення агрегатів, які визначені в договорі маркою моделі ШС 160/2 та які оглядалися комісією, ПП «Торгівельна група «ТФК»з ФОП ОСОБА_2 не укладало. Також, ПП «Торгівельна група «ТФК»вказує на те, що вони ніколи не надавали сертифікату відповідності № 558621 на спірне обладнання. До того ж, 3-я особа зазначає, що не відповідає дійсності те, що ФОП ОСОБА_2 виконав перед Фондом «Всесвіт»свої зобов'язання щодо передачі технічної документації та документів про відповідність проданого за договором купівлі - продажу від 01.12.2007р. обладнання. Сертифікат відповідності № 558621 не може бути доказом якості придбаної Фондом «Всесвіт»продукції у ФОП ОСОБА_2, оскільки він не підтверджує якості спірних сушильних шаф.

3-тя особа в судове засідання свого представника не направила.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу від 01.12.07 р. (а.с. 8 т.1), продавець (ФОП ОСОБА_2Г.) зобовязався передати майно у власність покупця (Фонд „Всесвіт"), а останній зобовязується прийняти та оплатити товар, визначений у п. 1.2 договору, сплативши за нього еквівалент 10020 доларів США (п. 3.1 договору) за офіційним курсом НБУ на день платежу (п. 3.4 договору).

Продажу підлягали: агрегат макаронний АМВ-100 (прес макаронний вакуумний з автоматичним дозуванням борошна і води, модель АМВ-100.01, заводський № 173) виробництва ТОВ ПКП „БІД", м. Дніпропетровськ, сушильна шафа ШС 160/2, укомплектована касетницями з лотками, контролером, матриці (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору, продавець зобовязався, разом з товаром передати покупцю технічні паспорта/документи на нього.

Порядок оплати товару, відповідно до п. 3.2, 3.3 договору, сторони визначили наступний:

30.03.08 р., після передачі товару за актом приймання-передачі, покупець здійснює оплату у розмірі 50% від вартості товару та 30.05.08 р. здійснює оплату останніх 50% вартості.

Якість товару, згідно з п. 6.1 договору, повинна відповідати нормативно-правовим актам, що регулюють питання якості.

Згідно з п. 6.2 договору, комплектність товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, технічним паспортам.

Приймаючі оскаржуване рішення суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу за первісним позовом в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним укладеного між сторонами договору, оскільки укладений договір містить всі необхідні істотні умови для даного виду договору, тобто договору купівлі-продажу, а сам договір був підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки правовідносинам щодо відмови відповідача від сплати отриманого товару за актом приймання обладнання та причин такої відмови.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Свою відмову від сплати отриманого товару відповідач обґрунтовує тим, що жодних сертифікатів на сушильну шафу ШС 160/2, як на готову продукцію, ПП «Торгівельна група «ТФК»ФОП ОСОБА_2 не передавало. Також, йому не був переданий сертифікат і на агрегат макаронний АМВ-100 (прес макаронний вакуумний з автоматичним дозуванням борошна і води, модель АМВ-100.01, заводський № 173) виробництва ТОВ ПКП „БІД", м. Дніпропетровськ. Крім того, відповідачем до матеріалів справи надані висновки спеціалістів, що переданий товар під маркою сушильна шафа ШС 160/2 зібрана некомпетентною особою і не відповідає технічним умовам та стандартам, а також те, що використання зазначеного обладнання є небезпечним.

Тобто в порушення умов укладеного договору, а саме п. 2.3., 6.1.,6.2., договору йому не було надано технічних паспортів на отримане обладнання для виготовлення макаронних виробів, сертифікатів якості обладнання.

Зазначені докази були підтверджені залученою до справи третьою особою в засіданнях суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, розяснень, що містяться в пунктах 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 «Про судове рішення», з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини , вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, прийняте на підставі повного зясування та дослідження всіх обставин справи, що мають значення для даної справи, висновки суду при встановленні обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, що подані сторонами та при необхідності витребувані від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обовязки сторін у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобовязаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Посилання суду першої інстанції в рішенні про те, що за твердженням позивача, разом з товаром відповідачу було передано всю технічну документацію, в тому числі технічний паспорт на обладнання та сертифікат відповідності, але про це помилково не було зазначено в акті приймання - передачі від 01.12.07 р., безпідставне і не підтверджено будь-якими доказами.

Саме суд першої інстанції повинен був при розгляді справи та винесенні відповідного рішення перевірити заперечення та надані сторонами докази, а при їх недостатності витребувати такі докази, а також надати правову оцінку наданим до справи висновкам спеціалістів, а при необхідності призначити судову експертизу.

Як встановлено судовою колегією і це не заперечувалось представниками позивача за первісним позовом, товар під маркою сушильна шафа ШС 160/2 зібрано ФОП ОСОБА_2 самотужки. Тому, ніякого технічного паспорту, а тим більше сертифікату якості на це обладнання ФОП ОСОБА_2 (позивач) передати відповідачу не міг.

Зазначене також підтверджено третьою особою та її представником, оскільки згідно з наданими до справи доказами, ФОП ОСОБА_2 придбав у третьої особи лише деякі деталі, а відповідно до пояснень представника третьої особи, сертифікат якості на сушильну шафу ШС 160/2, виробником котрої є він, отримується на продукцію в цілому, а не на окремі запчастини.

Як вбачається з спірного договору та додатку до нього, позивач зобовязався передати відповідачу комплект обладнання для виготовлення макаронних виробів. Якість товару, згідно п. 6.1 договору, повинна відповідати нормативно-правовим актам, що регулюють питання якості. Згідно умовам п. 6.2 договору, комплектність товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, технічним паспортам.

Згідно з вимогами ст.ст. 671 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами у договорі.

Згідно з вимогами ст.ст. 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитись від його оплати.

На підставі викладеного відповідач за первісним позовом має право відмовитись від оплати отриманого за договором товару, а позивач має право повернути собі товар, що знаходиться у відповідача на відповідальному зберіганні відповідно до залученого до справи договору зберігання.

Зазначеним обставинам, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення належна правова оцінка не була надана, в звязку з чим, вказане рішення в частині стягнення 49609,02 грн. заборгованості, 496,09 грн. державного мита та 112,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню, а первісний позов не підлягає задоволенню.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 671, 672 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2008 року по справі №07/182-08 в частині стягнення з Харківського обласного благодійного фонду соціальної допомоги інвалідам війни та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС „Всесвіт" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 49609,02 грн. заборгованості, 496,09 грн. державного мита та 112,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати і прийняти нове, яким в позові в цій частині відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 61068, ідент. № НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в філії "Комінтернівське відділення Промінвестбанк" в місті Харкові, МФО 351362) на користь Харківського обласного благодійного фонду соціальної допомоги інвалідам війни та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС „Всесвіт" (вул. Римарська, 19, к.4, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 26203290) 248,05 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 27.04.09 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.