Ухвала суду № 61405306, 12.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/989/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2479/16Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О.О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Пікуля В.П.

При секретарі : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції, треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ про неправомірні дії заступника начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції, треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ про неправомірні дії заступника начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М., та в поновленні строків на оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 35207885 від 15 листопада 2012 року і арешт майна від 06.02.2013 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволенні вимог заявників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.03.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Кременчуцького районного суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила визнати неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 35207885 від 15.11.2012 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 35207885 від 06.02.2013 року.

25.03.2013 року ОСОБА_2 подала доповнення до вказаної скарги та просила визнати дії заступника начальника державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Бороденко В.М., які виявилися у винесенні постанови від 15.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження №35207885 незаконними , в зв'язку з чим просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №35207885 від 15.11.2012 року.

До зазначеного доповнення від 25.03.2013 року, скаржник додала копію постанови про відкриття виконавчого провадження №35207885 від 15.11.2012 року.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.04.2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.05.2013 року відмовлено в задоволенні зазначеної скарги в частині визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №35207885 від 15.11.2012 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35207885 від 06.02.2013 року, які були винесені заступником начальника державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Бороденко В.М.

В подальшому, 27.05.2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою до Відділу ДВС Кременчуцького РУЮ, про неправомірні дії заступника начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М., мотивуючи тим, що 12.06.2012 року Кременчуцьким районним судом відповідно до рішень Кременчуцького районного суду від 17 травня 2011 року та Апеляційного суду Полтавської області від 28.09.2011 року було видано чотири виконавчі листи: два - на ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 111873,45 грн. і судового збору в сумі 666,98 грн. і два - на ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 111873,45 грн. і судового збору в сумі 666,98 грн., як солідарних боржників.

При цьому, в ухвалі від 14 квітня 2014 року Апеляційний суд Полтавської області встановив, що постанова заступника начальника відділу ДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М. від 15 листопада 2012 року про відкриття виконавчого провадження була винесена з порушенням норм чинного законодавства, тому всі подальші дії державного виконавця в ході виконавчого провадження по виконавчим листам були неправомірними.

Вважають, що дії заступника начальника відділу ДВС Кременчуцького районного управління юстиції Бороденко В.М. не тільки по відношенню до ОСОБА_2 при відкритті виконавчого провадження від 15.11.2012 року, а й у відношенні ОСОБА_3 по передачі двох зазначених виконавчих листів за місцем його реєстрації в Автозаводський відділ ДВС Кременчуцького МУЮ, є неправомірними, не зазначаючи при цьому , що термін для подачі скарги пропущений в поважних причин.

За результатами розгляду даної скарги, Кременчуцький районний суд Полтавської області 22.07.2015 року по справі №536/1260/15-ц виніс ухвалу, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27.10.2015, якою скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дії заступника начальника Відділу ДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М. задовольнив частково.

Визнав неправомірними постанови заступника начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М. про відкриття виконавчого провадження №35207885 від 15.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу в сумі 111873,45 грн. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.02.2013 року по виконавчому провадженню № 35207885 від 15.11.2012 року. В іншій частині скарги відмовив.

18.05.2016 р. зазначені судові рішення попередніх інстанцій були скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції

Скасовуючи судові рішення, касаційний суд зазначив, що жоден із судів не вирішив питання про поновлення строку для подачі заяви, сама заява від заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поновлення строку не надходила та відповідно поважність причин пропуску такого строку останніми не обґрунтовувались, а судами не досліджувалась.

Після повернення справи до суду першої інстанції, скаржники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.06.2016 р. подали спільну заяву, в якій просили суд поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35207885 від 15.11.2012 року та про накладення арешту на майно від 06.02.2013 року, а також визнати неправомірними постанови заступника начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденка В.М. про відкриття виконавчого провадження ВП №35207885 від 15.11.2012 року та про накладення арешту на майно від 06.02.2013 року

Розглядаючи зазначені скарги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ще в березні 2013 року ОСОБА_2 була обізнана із оспорюваною постановою про відкриття виконавчого провадження № 35207885 від 15.11.2012 року та з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35207885 від 06.02.2013 року, при цьому скаржниками не обґрунтовувалась поважність причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.

З вказаним висновком не може в повній мірі погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 385 ЦПК України визначено строки для звернення із скаргою на дії державного виконавця: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Згідно із ч.1 ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Частиною 2 ст.72 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" строки подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. (п.16).

По справі встановлено та не заперечується самими скаржниками те, що вони дійсно пропустили визначений законом процесуальний строк для оскарження дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в листопаді 2012 року та щодо постанови про арешт майна боржників в лютому 2013 року.

При цьому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що навіть подавши в червні 2016 року заяву про поновлення строку, самі скаржники не зазначили поважність причин пропуску строку на оскарження дій та відповідно не надали жодних доказів на підтвердження такої обставини.

Вірно встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції мав діяти у відповідності до приписів ч.2 ст.72 ЦПК України, тобто залишити скаргу боржників на неправомірні дії заступника начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М. щодо оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно - без розгляду.

Натомість суд за результатами розгляду справи постановив ухвалу як про відмову в задоволенні самої скарги, так і в поновленні строків на оскарження постанов, що суперечить положенням ст. 72 ЦПК України, оскільки право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Таким чином, прийшовши до висновку про відсутність підстав для поновлення строку, визначеного ст.385 ЦПК України, суд повинен був вирішити питання про залишення скарги без розгляду і не вирішувати її по суті.

Зазначені процесуальні порушення є підставою для скасування ухвали місцевого суду та постановлення нової ухвали з цього питання.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 не заслуговують на увагу.

Зокрема, апелянт зазначає, що їй як скаржнику суди різних інстанцій неодноразово вже поновлювали строк на оскарження дій заступника начальника ВДВС Бороденка В.М., а відтак висновок суду щодо відсутності поважних причин є невірним.

Відхиляючи вказаний довід, колегія суддів зазначає, що таке твердження є хибним, обґрунтовано власним баченням скаржника та не ґрунтується на зібраних по справі доказах, оскільки предметом попередніх судових розглядів, на які посилається скаржник, були зовсім інші постанови державного виконавця, позаяк і подача скарг боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зумовлені іншими діями державного виконавця.

Оскільки апелянтом при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, останній підлягає стягненню за результатами розгляду скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2016 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поновлення строків на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35207885 від 15.11.2012 року та про накладення арешту на майно від 06.02.2013 року відмовити.

Скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3до Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції про неправомірні дії заступника начальника ВДВСМ Кременчуцького РУЮ Бороденко В.М. про оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №35207885 від 15.11.2012 року та про накладення арешту на майно від 06.02.2013 року залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі - 275 грн. 60 коп. за реквізитами: отримувач УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача (МФО): 831019, розрахунковий рахунок: 31217206780002, код класифікації доходів бюджету: 22030101, код ЄДРПОУ суду: 02893077.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

З оригіналом згідно.

Судді: