Ухвала суду № 61405079, 14.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/912/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2131/16Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л. Г. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Гальонкіна С.А.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування про надання кредиту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування про надання кредиту.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № BlaЖГА00071995 від 08.09.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 9000,00 грн. на поточні потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік з кінцевим терміном повернення до 08.09.2014 року.

В зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань, станом на 10 серпня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 100254,01 грн., яка складається з наступного: 9000 грн. - заборгованість за кредитом; 5290,08 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 5670 грн. - комісія за РО; 80293,93 грн. - плата за пропуск платежів.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 100254,01 грн.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за договором банківського обслуговування № BlaЖГА00071995 від 08 вересня 2011 року в сумі 17380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень 82 копійок, в тому числі:

-кредит - 6663,08 грн.,

-відсотки - 4054,66 грн.,

-пеня за прострочення сплати платежів - 6663,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 26 копійок.

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмовлених в задоволенні вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх фактичних обставин у справі, надання неналежної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Вважає, що Банк не пропустив строку позовної давності, а суд безпідставно застосував позовну давність щодо кожного щомісячного платежу, що суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом в договорі визначено щомісячними платежами, а тому, подана відповідачем заява про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню. Окрім того, місцевий суд зменшив розмір нарахованої Банком пені, оскільки її розмір значно перевищує розмір збитків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 укладено договір банківського обслуговування про надання кредиту№ BLaЖГА00071995 (а.с.3-10).

Відповідно до п. 1.2, 1.5, 1.6 Загальної частини цього Договору Банк надає Позичальнику грошові кошти (Кредит) в національній валюті України в сумі, зазначеній у п. 1 Спеціальної частини Договору, у формі відкличної невідновлюваної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції в порядку і на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і що становитимуть невід'ємну частину цього Договору.

За користування Кредитом встановлюється плата у вигляді процентів, які нараховуються за процентною ставкою у розмірі, визначеному в п. 3 Спеціальної частини Договору, за обслуговування Кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за управління Кредитом, розмір якої визначається в п. 4 Спеціальної частини Договору (а.с.4). Із умов Договору вбачається, що за управління кредитом встановлено нульовий відсоток.

Згідно з п.п. 1-4 Спеціальної частини Договору № BLaЖГА00071995 від 08 вересня 2011 року, сума Кредиту становить 9000 грн. 00 коп., термін повернення - 08 вересня 2014 року, процентна ставка 15,00% річних, комісія за управління Кредитом 0,00% від суми кредиту (нуль відсотків) (а.с.3).

В п. 2.4.1. Загальної частини Договору № BLaЖГА00071995 від 08 вересня 2011 року, встановлено, що проценти за користування кредитними коштами розраховуються у валюті Кредиту, виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і строку кредитування, із розрахунку: рік рівний 360 дням, місяць рівний 30 дням, та сплачуються Позичальником в порядку, передбаченому п.2.5. Загальної частини Договору. При розрахунку процентів враховується день видачі кредитних коштів (день збільшення доступного залишку коштів на ПР Позичальника) та виключається останній день строку останнього повернення всіх кредитних коштів.

Щомісячний платіж, передбачений Графіком, складається із строкової частини Кредиту та строкових процентів, є ануїтетним: регулярні рівні щомісячні платежі, що направляються на погашення Кредиту, а саме: основного боргу та процентів, що розраховується таким чином, що в кінці строку договору за умови належного виконання зобов'язання Позичальником заборгованість повністю погашається. Позичальник зобов'язується не пізніше дати, встановленої в Графіку, поповнювати рахунок Банку, вказаний в п. 6 Спеціальної частини Договору, у валюті Кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковими перерахуваннями, у сумах, не менших за суми платежів, встановлених у Графіку, а також в сумах комісії за управління Кредитом (п.п. 2.5.1, 2.5.2 Договору) (а.с.6).

Пунктами 8, 9 Спеціальної частини договору, встановлено розмір штрафу, передбаченого п. 4.2 Загальної частини Договору, двадцять п'ять відсотків, від суми Кредиту, про що зазначено у дужках словами; пені, передбаченої п. 4.3 Загальної частини Договору, - нуль цілих п'ять десятих відсотка, про що також зазначено у дужках словами, яка розраховується за методом "факт/360" (а.с.3).

За умовами п. 9 розділу І спеціальної частини кредитного договору сторони домовились про можливість стягнення пені, передбаченої у п. 4.3 загальної частини договору за ставкою 0,5 % за кожний день прострочення позичальником сплати або сплати не у повному обсязі чергового платежу за графіком, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань, а саме: неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за управлінням кредитом, строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Із встановлених по справі обставин вбачається, що по кредитному договору було встановлено конкретний розмір мінімальних щомісячних платежів, а тому порядок здійснення погашення заборгованості в даному випадку регулюється п.п. 2.5.1., 2.5.2. Договору та Графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами, який являється невід'ємною частиною договору, відповідно до якого строки і порядок погашення по Кредиту визначено щомісячними платежами, які повинні проводитися до 8-го числа кожного місяця. Щомісячний платіж включає в себе плату частини тіла кредиту та проценти за користування кредитними коштами. (а.с.6,11).

Колегія суддів, проаналізувавши умови спірного кредитного договору та враховуючи норми матеріального права, прийшла до висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу та обраховуватися по кожному черговому платежу окремо.

Дані висновки не суперечать правовим позиціям, сформульованим в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20 цс14, від 19 листопада 2014 року в справі № 6-160цс14, від 03 червня 2015 року в справі № 6-31цс15).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про те, що Банк не пропустив строку позовної давності, а суд безпідставно застосував позовну давність щодо кожного щомісячного платежу, виходячи з наступного.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, починаючи з 8-го числа кожного місяця (а.с.8).

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число місяця.

Із умов договору вбачається, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору та графіком погашення кредиту встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічні висновки, висловлені в правових позиціях Верховного Суду України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині суперечать як нормам матеріального права, так і правовим позиціям ВСУ, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що, враховуючи момент звернення Банку до суду з позовом (серпень 2015 року), підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту, нарахованих і не сплачених процентах та комісії за період з серпня 2012 року по серпень 2015 року.

Також, вірними є висновки місцевого суду, що згідно розрахунку пені, вона нарахована в межах річного строку, а тому спеціальний строк позовної давності не підлягає застосуванню.

Нормами статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, яке висловив в запереченнях проти позову (а.с. 48-59).

Місцевий суд, застосовуючи наслідки спливу позовної давності, врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо зменшення розміру пені згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, які , враховуючи встановлені по справі фактичні обставини, відповідають правовій позиції ВСУ від 03.09.2014р. у справі № 6-100цс14.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалене судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог спричинить штучне зменшення ліквідаційної маси, що порушить права держави в особі Фонду та інших кредиторів, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулася до суду від імені Банку з позовом, який витікає із цивільно-правових відносин зобов'язального права щодо виконання умов кредитного договору. Всі особи в цивільному судочинстві мають рівні права і можливості щодо захисту своїх прав та інтересів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, заявивши клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодоокремих самостійних зобов'язань, які деталізують його обов'язок, як боржника повернути весь борг частинами, діяв в межах норм матеріального та процесуального права. А суд першої інстанції, надавши оцінку умовам кредитного договору, встановленим у справі фактичним обставинам не допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка з врахуванням правових позицій Верховного Суду України. Розгляд справи проведений з дотриманням принципузмагальності та диспозитивності. Оцінка доказів здійснена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) О.Ю.Кузнєцова (підпис) Л.М.Хіль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін