Рішення № 61404501, 14.09.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Колядов В.Ю.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 431/4698/15-ц

Провадження № 22ц/782/559/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Дронської І.О.

суддів: Єрмакова Ю.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року представник ОСОБА_5, що діє в інтересах позивача ОСОБА_3, звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що протягом осені-зими 2012 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_6 велися перемовини щодо придбання частини належних відповідачеві корпоративних прав ПП «Юран». У грудні 2012 року сторони в усній формі попередньо домовились про те, що у майбутньому, у строк до лютого 2014 року, після підготовки необхідного пакету документів між ними буде укладено відповідний договір купівлі-продажу корпоративних прав, який за своєю формою буде у повній мірі відповідати вимогам діючого законодавства. На підтвердження наміру щодо укладання договору ОСОБА_3, через свого представника за довіреністю - ОСОБА_5, в рахунок подальшої оплати частини вартості корпоративних прав ПП «Юран» передано відповідачу аванс в розмірі 70000 доларів США, про що було складено відповідну письмову розписку від 28.12.2012 року. До теперішнього часу договір не укладено, грошові кошти позивача, передані його представником ОСОБА_5 за розпискою 28.12.2012 року, до цього часу відповідачем не повернуті. Станом на 12.11.2015 року підстава для набуття відповідачем отриманих ним грошових коштів в розмірі 70000 доларів відпала. Позивач зазначає, що викладені у позовній заяві обставини були встановлені апеляційним судом Луганської області і відображені у рішенні від 02.07.2015 року у цивільній справі №4312502/14-ц, яке набрало законної сили. Також зазначене рішення містить висновок про те, що відповідач ОСОБА_2 набув вищезазначену суму коштів за відсутності достатніх для цього правових підстав, оскільки представник ОСОБА_5 не мав прав та повноважень на придбання від імені ОСОБА_3 корпоративних прав ПП «Юран» та передавати відповідачу за це 70000 доларів США. Позивач, посилаючись на положення ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України вважає, що відповідач, який без достатньої правової підстави отримав належні позивачу грошові кошти в сумі 70000 доларів США та у подальшому утримує ці грошові кошти, зобов'язаний повернути їх виключно ОСОБА_3 З урахуванням ч.1 ст.192 ЦК України та офіційного курсу НБУ гривні по відношенню до долара США, борг відповідача, станом на 11.11.2015року складає 1592500,00грн. Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 70000,00 доларів США, які були ним отримані за відсутності достатньої правової підстави, в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 22.06.2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 кошти, отримані без достатньої правової підстави у сумі 1742479,20грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6090грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення було постановлено на користь особи, яка не є позивачем по справі та не заявляла позовних вимог, суд першої інстанції відступив як від обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги так і від заперечень відповідача, та мотивоване правочином, який взагалі не був предметом дослідження і оцінювання - попереднім договором, з неправильним визначенням правової природи заявлених позовних вимог, належності та допустимості наданих стороною позивача доказів, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також апеляційна скарга на зазначене рішення подана й представником позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ухвалення рішення на користь особи- представника позивача, яка не заявляла позовних вимог та відсутність рішення стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_3, при цьому, зазначаючи вирішення судом справи згідно із законом, просив змінити рішення суду першої інстанції та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти, отримані без достатньої правової підстави у сумі 1742479,20грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6900грн.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає зазначені скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, в описовій частині рішення суду першої інстанції узагальнений виклад позовних вимог не співпадає з обґрунтуванням позову позивачем, замінена зазначена останнім правова природа грошових коштів в сумі 70000доларів США, які позивач вважає авансом, а суд першої інстанції зазначає як завдаток. Також судом першої інстанції замінені вимоги позовної заяви - стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 коштів, отриманих без достатньої правової підстави, а також понесених позивачем судових витрат на стягнення з відповідача на користь представника позивача ОСОБА_5 суми завдатку та судових витрат.

Зазначене порушення норм процесуального права потягло за собою невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_5 отриману від останнього суму у розмірі 70000доларів США у національній валюті за курсом НБУ станом на 22.06.2016року, що складає 1742479,20грн., а також судовий збір в сумі 6090грн.

Між тим, ОСОБА_5 не є позивачем у справі та не заявляв вимог щодо стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_7 грошових коштів та судових витрат, а тому, у порушення положень п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України, висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_5 , стягнення з відповідача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 грошових коштів та судових витрат, зазначені у резолютивній частині рішення не може бути оцінені як висновок по суті позовних вимог позивача ОСОБА_3 та відповідному розподілу судових витрат.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо ухвалення рішення не на користь особи, яка не є позивачем у справі та не заявляла позовних вимог.

Колегія суддів не вважає доцільним давати оцінку іншим доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо суті позовних вимог ОСОБА_3, оскільки по суті ці позовні вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції, а тому колегія суддів не має підстав своїм рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, а тому апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Щодо апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що підстави, передбачені ст..309 ЦПК України щодо можливості зміни, а не скасування рішення суду першої інстанції, за доводами апеляційної скарги, відсутні, оскільки судом першої інстанції не тільки допущено порушення норм процесуального права щодо правильного зазначення особи, на користь якої рішенням стягнуті з відповідача грошові кошти, що при наявності відповідних обставин можливо було оцінити як описку, яка може бути у встановленому порядку виправлена, а також невірно визначено предмети як позову так і доказування, про що свідчить зміст описової та мотивувальної частин рішення, що потягло за собою неправильне визначення правовідносин сторін та закону, який підлягає застосуванню до цих правовідносин, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3. до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.3 ст.208 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках передбачених ст..ст.389-6,389-11 цього Кодексу,- постановленням ухвали.

Жодним із зазначених процесуальних документів судовий розгляд по суті позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави не закінчено та у встановленому порядку позовна заява ОСОБА_3 судом першої інстанції не розглянута та рішення по суті позовних вимог не ухвалене.

З огляду на положення ст..303 ЦПК України, які уповноважують апеляційний суд переглядати правильність вирішення лише позовних вимог, щодо яких суд першої інстанції ухвалив рішення, повноважень на самостійний розгляд позовної заяви ОСОБА_8 апеляційний суд не має.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає за потрібне рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене не по суті позовних вимог ОСОБА_3, не стосується предмету позову та ухвалене на користь особи, яка не заявляла позовних вимог до відповідача, що не позбавляє права позивача на розгляд заявлених останнім позовних вимог судом першої інстанції та їх вирішення по суті у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, скасувати.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: