Вирок № 61399589, 20.09.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/200/405/16

Справа № 200/9737/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.,

при секретарі судового засідання - Плевако Ю.Д.,

за участю:

прокурора - Пономарчука В.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12016040030000263, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2016 року близько 14 години 30 хвилини ОСОБА_2, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул.С.Петлюри з боку вул.Короленка в напрямку вул. Січових стрільців в м. Дніпро.

На шляху руху ОСОБА_2, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та її змінам, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг вул.М.Грушевського із другорядної дороги, не надав дорогу мотоциклу НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, що наближався до даного перехрестя по головній дорозі вул. М. Грушевського, з права наліво по ходу його руху проти руху транспортних засобів, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин голови, закритого перелому зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки з задовільним стоянням відламків, гемартрозу лівого колінного суглобу, тупої травми калитки, травматичного розриву правого яєчка, забою та підшкірної гематоми калитки, статевого члену у зв'язку з чим було проведено оперативне втручання з приводу орхектомії праворуч, дренування калитки; забою та підшкірної гематоми лівої кисті, численних саднин тулубу та кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1 порушив вимоги п. 16.11 та вимоги д.з. 2.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

п.16.11» «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»,

д.з 2.1. «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»,

невиконання яких згідно висновку судово-автотехнічної експертизи знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Вищезазначені дії ОСОБА_2, що виразилися в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив про те, що 17 квітня 2016 року він керував мотоциклом НОМЕР_2, рухався в м.Дніпро по вул.М.Грушевського, по трамвайним коліям, ближче до бордюрного каменю, зі швидкістю 60 км/год. На шляху руху, наближаючись до перехрестя з вул. С.Петлюри, перед собою в 8-ми метрах побачив автомобіль марки «ВАЗ-2104» під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався «накатом», він прийняв заходи гальмування, однак зіткненню з даним автомобілем запобігти не вдалося. Після ДТП до нього підійшли люди та надали допомогу.

Просив суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 4326,4 грн., 800 грн. - витрати на юридичну допомогу, й 75 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Показами свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що до подій дорожньо-транспортної пригоди обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 вона не знала, ніяких стосунків не підтримувала.

Дати вона вже не пам'ятає, десь о 15.00-16.00 год. вона перебувала біля свого будинку по АДРЕСА_2, почула характерний звук дорожньо-транспортної пригоди. Вибігши одразу на вулицю побачила, що сталася аварія між автомобілем та мотоциклом, механізм зіткнення цих транспортних засобів, не бачила. Вона одразу підбігла до водія мотоциклу, надала йому першу необхідну допомогу, після чого приїхали співробітники поліції та швидка допомога.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 17 квітня 2016 року з фототаблицею до нього, яким зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди на перехресті вул.Карла Лібкнехта в м.Дніпро, вказані елементи вулиці та дороги, вид, тип та стан покриття, дорожня розмітка, спосіб регулювання руху на даній ділянці, дорожні знаки, умови освітленості, відстань видимості з робочого місця водія, локалізація та характер пошкоджень транспортних засобів, їх гальмові системи, рульове керування, колеса і шини, сліди шин та інші сліди на дорожньому покритті не виявлені, зазначено щодо виявленні пластин від транспортного засобу ( а.с.3-9, а.с.10-12).

Схемою дорожньо-транспортної пригоди, якою встановлений напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення ( а.с.9).

Довідкою №97 Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» ДОР, згідно до якої 17.04.2016 року до відділу політравми госпіталізований ОСОБА_1 ( а.с.14).

Висновком судово-медичної експертизи №2024е від 24 травня 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин голови, саднин голови, закритого перелому зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки з задовільним стоянням відламків, гемартрозу лівого колінного суглобу, тупої травми калитки, травматичного розриву правого яєчка, забою та підшкірної гематоми калитки, статевого члену у зв'язку із чим було проведено оперативне втручання з приводу орхектомії праворуч, дренування калитки, забою та підшкірної гематоми лівої кисті, численних саднин тулубу та кінцівок.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що виявлені у ОСОБА_1 ушкодження, могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося мото-або автозасобу, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи дані медичної документації, дані рентгенологічних досліджень, можливо вказати, що вони могли утворитися незадовго до надходження його до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) ( а.с.35-38).

Протоколом слідчого експерименту від 12.05.2016 року з фототаблицею, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1, який на місці дорожньо-транспортної пригоди показав механізм ДТП ( а.с.76-83).

Даними судової автотехнічної експертизи №5/10.1-432 від 20.05.2016 року, відповідно до висновків якої в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху.

Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху і для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.

В даній дорожній обстановці водій мотоцикла «VENOM-200» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.

В умовах місця події, водій мотоцикла «VENOM-200» ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21043».

При заданому механізмові події, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, однак дані невідповідності не знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП ( а.с.90-92).

Суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_2, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Так, будучи допитаним в суді, обвинувачений ОСОБА_2 провину визнав частково та пояснив, що 17 квітня 2016 року о 14.30 год. він керував автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул.Петлюри (вул.Шпіндяка), й зупинившись на перехресті з вул.Карла Лібкнехта ( вул.М.Грушевського), подивився по сторонам. Під'їжджаючи до даного перехрестя, був знак «дати дорогу». Він знав, що по вул.М.Грушевського має односторонній рух транспортних засобів. Його увага була направлена вліво, оскільки транспортні засоби рухалися зліва. Далі він переконався у відсутності транспортних засобів, став рухатися через перехрестя, після чого сталося зіткнення з мотоциклом, під керуванням потерпілого. Він не бачив, щоб рухався мотоцикл, оскільки по цій дорозі автомобілі рухаються зліва. Вважав, що аварійну ситуацію створив потерпілий, так як рухався проти руху на даній ділянці дороги.

Позовні вимоги потерпілого визнав частково, розмір заявленої матеріальної шкоди визнав повністю, наявність у потерпілого моральної шкоди визнав, однак не згоден із розміром.

Дані покази обвинуваченого з приводу обставин ДТП судом не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і спростовуються, з наступних підстав.

Так, під час судового розгляду встановлено, що саме ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, які призвели до даної дорожньо-транспортної пригоди.

Ці обставини підтверджується висновками автотехнічної експертизи № 5/10.1-432 від 20.05.2016 року, яким встановлено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.11 та дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, що є причиною дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, експертами зазначено, що водій автомобіля «ВАЗ-21043»ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, і в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 при в'їзді на перехрестя нерівнозначних доріг, із другорядної дороги, не надав дорогу мотоциклу «VENOM-200", що наближався до перехрестя по головній дорозі, у результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів.

У суда немає сумнівів у достовірності даного висновку експертизи, яка проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку в експертній установі, особою, що володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ним питань і має тривалий стаж експертної роботи, для їх виконання експерту був наданий необхідний і достатній матеріал.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він переконався у безпечності проїзду перехрестя, оскільки по вул.М.Грушевського односторонній рух, і тому він не бачив мотоцикла під управлінням ОСОБА_1, котрий рухався по даній вулиці проти руху транспортних засобів, судом не приймаються, розцінюються судом як спосіб уникнути від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Так, потерпілий ОСОБА_1 як в ході досудового розслідування так і в судовому засіданні стверджував, що рухався на мотоциклі по вул.М.Грушевського в м.Дніпро, й наближаючись до перехрестя з вул. С.Петлюри, раптово перед собою в 8-ми м побачив автомобіль марки «ВАЗ-21043», як потім дізнався під керуванням водія ОСОБА_2, який виїхав на дане перехрестя, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів.

Дані покази не викликають у суду сумнівів у їх достовірності, оскільки узгоджуються з іншими доказами, зокрема протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та висновком автотехнічної експертизи.

Крім того, суд також приходить до висновку про те, що саме діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, що об»єктивно підтверджується проведеними по справі експертними дослідженнями, узгоджуються з показами потерпілого щодо механізму, локалізації та обставин отримання ним тілесних ушкоджень.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно того, що причиною даного ДТП стали дії потерпілого ОСОБА_1, які не відповідали Правилам дорожнього руху України, судом не приймаються як доказ його невинуватості, з наступних підстав.

Відповідно до діючого законодавства, у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв»язку між діянням ( порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з»ясування ступені участі ( внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку, про що також вказано і в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14.

Так, пунктом 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи, у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.11 ПДР України й дорожнього знаку п.2.1. Також зазначено, що дії водія ОСОБА_1 ( потерпілого) не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, однак дані невідповідності не знаходяться в причинному зв'язку з даної ДТП.

Суд вважає, що саме дії обвинуваченого ОСОБА_2 перебувають у причинному зв»язку з суспільно- небезпечними наслідками ( заподіяння потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень).

Так, в даній ситуації потерпілий ОСОБА_1, керуючи мотоциклом марки «VENOM-200» й рухаючись по вул.М.Грушевського в м.Дніпро, наближаючись до перехрестя, маючи перевагу в русі, був вправі розраховувати, що водій автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_2 виконає вимоги ПДР і дасть йому дорогу, оскільки водій «ВАЗ-21043» ОСОБА_2 виїжджав на перехрестя із другорядної дороги, а тому потерпілий ОСОБА_1 не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 виїде на перехрестя із другорядної дороги на головну, по якій рухався потерпілий, не надавши йому перевагу в русі, створюючи таким чином перешкоду для його руху, не зупиниться і не пропустить його транспортний засіб, оскільки відповідно до п.1.4 Правил дорожнього руху України, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

При цьому, водій ОСОБА_2, при в'їзді на перехрестя, оскільки його обзору не заважала ніяка перешкода, не міг не побачити мотоцикла під керуванням потерпілого, який рухався по головній дорозі, й повинен був переконатися у відсутності транспортних засобів як зліва, так й справа, але цього не зробив.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, наслідків, характеру порушень ПДР України водіями, причиною даного ДТП стали саме неправомірні дії водія ОСОБА_2, який при в'їзді на перехрестя нерівнозначних доріг, із другорядної дороги, не надав дорогу мотоциклу«VENOM-200», під керуванням потерпілого ОСОБА_1, що наближався до перехрестя по головній дорозі, у результаті чого і відбулася дорожньо-транспортна пригода, й дії водія ОСОБА_2 при цьому не відповідали вимогам п.16.11 та знаку 2.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв'язку з суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує, що злочин скоєний ОСОБА_2 віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, вчинених з необережності, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на перебуває, за місцем мешкання характеризується виключно позитивно, думку потерпілого, який вважав за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу без позбавлення прав керування транспортним засобом.

Суд враховує виключно позитивні характеристики обвинуваченого, те що робота водія є єдиним джерелом його доходу і саме цей дохід буде ним використовуватись для утримання житла та відшкодування завданих збитків потерпілому ОСОБА_1

Наведене дозволяє суду призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання по цивільному позову потерпілого ОСОБА_1 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Так, статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Вирішуючи питання по цивільному позову потерпілого ОСОБА_1 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 4326,4 грн., суд вважає за необхідне задовольнити його в повному обсязі, оскільки такий розмір шкоди підтверджено наданими суду податковою накладною та товарним чеком, які потерпілий витратив на лікування, а отже суд вважає дані вимоги обґрунтованими та такими, що повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат на юридичну допомогу в розмірі 800 грн., суд вважає за необхідне задовольнити дані вимоги, оскільки це підтверджено наданою копією квитанції №19 від 08 червня 2016 року, виданою адвокатом ОСОБА_8

Доводи викладені в цивільному позові щодо відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1, суд вважає обґрунтованими та доведеними з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.

Зокрема, при визначенні розміру грошового відшкодуванням моральної шкоди, судом враховуються тяжкість завданих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, які віднесені до середнього ступеню тяжкості, вимушені зміни в життєвих і виробничих відносинах потерпілого ОСОБА_1, а також його моральні та фізичні страждання, пов'язані із самими обставинами дорожньо-транспортної пригоди, її наслідків для здоров'я.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 45 000 грн. заподіяної моральної шкоди, що буде відповідати ступеню моральних та фізичних страждань потерпілого.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 373-376 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі двухсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Речові докази - автомобіль НОМЕР_1 - вважати повернутим власнику ОСОБА_2 ( а.с.25,49), мотоцикл НОМЕР_2 - вважати повернутим власнику ОСОБА_9 ( а.с.26).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 суму завданих матеріальних збитків в розмірі 5 126 гривень 40 копійок, а також 45 000 гривень завданих моральних збитків, а всього 50 126 гривен 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області при проведенні експертизи у сумі 879 гривень 60 копійок, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, отримувач - УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, призначення платежу - на експертизу № 5/10.1-432 від 20.05.2016 року.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук