Ухвала суду № 61392639, 09.09.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12331/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/943/16 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю: відповідачки ОСОБА_1, представника позивача Панченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.01.2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 р. ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що 15.10.2007 р. між сторонами укладено кредитний договір № 1901/1007/88-270, згідно якого позивачка отримала кредит у розмірі 15000 дол. США, на строк з 15.10.2007 р. по 14.10.2017 р., зі сплатою відсотків 14 % річних.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов договору, станом на 26.06.2015 р. утворилася заборгованість в розмірі 775939,34 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26.01.2016 р. позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 1901/1007/88-270 від 15.10.2007 р. на загальну суму 775939,34 грн., яка складається із боргу за кредитом в сумі 288796,44 грн., відсотках - 279407,22 грн., пені 207735,68 грн., та 3654 грн. в повернення сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального права.

ОСОБА_1 зазначила, що судом не враховано того, що кредитні кошти у неї були викрадені, тому вона домовилася з банком про звільнення її від сплати відсотків за кредитом та пені, передавши банку право продати належну земельну ділянку, відтак нарахування відсотків у розмірі 279407,22 грн. та пені у розмірі 207735,68 грн. є безпідставними.

Крім того, відповідачка вказала про те, що її не було ознайомлено із договорами факторингу, згідно яких відбулася зміна кредитора, та згоди на таку зміну вона не надавала.

Також апелянт зазначила про те, що на погашення кредиту нею було сплачену банку 3400 дол. США, тому фактична сума заборгованості за кредитом повинна становити 11600 дол. США.

ОСОБА_1 вказала, що ТОВ "Кредитні ініціативи" пропустило строк позовної давності, оскільки з моменту прострочення повернення чергової частини позики пройшло більше восьми років.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору № 1901/1007/88-270 від 15.10.2007 р., внаслідок чого утворилася сума заборгованості у розмірі 775939,34 грн., яка складається із боргу за кредитом в сумі 288796,44 грн., відсотків - 279407,22 грн., пені 207735,68 грн.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 15.10.2007 р. між АКБ "ТАС - Комерцбанк", правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк»), та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1901/1007/88-270, з подальшим внесення змін та доповнень.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, Банк зобов'язується надати боржнику (позичальнику) кредит у сумі 15000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % на рік у валюті кредиту з кінцевим терміном повернення 14.10.2017 року. Відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 15000,00 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 26.06.2015 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13625,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить - 288796,44 грн., заборгованості за відсотками - 13182,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить - 279407,22 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, боржник зобов'язаний сплатити кредитору неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати, кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналіз норми ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

У зв'язку з порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та кредитного договору, банком була нарахована неустойка - 207735,68 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 1901/1007/88-270 від 15.10.2007 р. виникла сума заборгованості за вказаним кредитом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Докази, які б свідчили про належне виконання ОСОБА_1 взятого на себе обов'язку за кредитом в матеріалах справи відсутні.

28 листопада 2012 р. між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс») укладено Договір факторингу.

Відповідно до п. 2.1, 2.2. Договору факторингу, банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом із тим, 23.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 15.10.2007р. № 1901/1007/88-270, позичальником згідно якого є ОСОБА_1

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Договору відступлення прав вимоги, покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Згідно вищезазначеного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1901/1007/88-270 від 15 жовтня 2007 року, що був укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та фізичною особою - ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Доводи апелянта про безпідставність нарахованих відсотків в розмірі 279407,22 грн. та пені в розмірі 207735,68 грн., а також неврахування банком внесених нею 3400 дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, в письмових запереченнях представник ТОВ "Кредитні ініціативи" пояснив, що сплачена ОСОБА_1 сума коштів у розмірі 3400 дол. США була врахована банком, однак спрямована не лише на погашення суми заборгованості за тілом кредиту, а й на погашення суми боргу за відсотками та пені, тобто у розрахунку заборгованості за кредитом від 26.06.2015 р., враховано вказану суму коштів, сплачену відповідачкою.

Зазначене підтверджується також розрахунком заборгованості, із змісту якого видно, що заборгованість за тілом кредиту становить 13625 дол. США, що еквівалентно 288796,44 грн. (а.с. 55).

Решта оплачених ОСОБА_1 коштів зараховано в погашення заборгованості за відсотками та пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1, оспорюючи суму нарахованих відсотків та пені за кредитним договором, не подала жодного іншого розрахунку суми боргу, або будь - яких інших доказів на підтвердження своїх доводів.

Також, безпідставним є посилання на існування домовленості між нею та банком про звільнення її від сплати відсотків та пені за кредитним договором, а також про передання банку земельної ділянки в рахунок погашення залишку за кредитним договором № 1901/1007/88-270 від 15.10.2007 р., оскільки вказані доводи ОСОБА_1 не підтверджені жодними доказами.

Доводи апелянта про те, що вона не була ознайомлена із договором факторингу та не надавала згоди на зміну кредитора, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із наступного.

З матеріалів справи видно, що на адресу ОСОБА_1 25.06.2015р. від ТОВ «Кредитні ініціативи» була направлена вимоги про дострокове повернення кредиту в зв'язку із неналежним його виконанням та повідомлено про заміну кредитора по кредитному договору на ТОВ «Кредитні ініціативи». Однак, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення (а.с. 56).

При цьому, слід вказати, що вказана вимога була надіслана ОСОБА_1 на адресу, обумовлену в п. 10.8 кредитного договору № 1901/1007/88-270 від 15.10.2007 р.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених вимог закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не сплачувала заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі№ 6-979цс15.

Крім того, із змісту апеляційної скарги видно, що ОСОБА_1 вказує на пропущення позивачем загального строку позовної давності, оскільки з моменту прострочення повернення чергової частини позики пройшло більше восьми років.

Відповідно до ч.1 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Тобто, суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На стадії апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності, щодо вимог позивача однак, із матеріалів справи видно, що в суді першої інстанції, позивачка не подавала вказаної заяви тому, враховуючи вказане положення ч. 1 ст. 303 ЦПК України, на даній стадії розгляду справи колегія суддів не наділена процесуальним правом розгляду заяви позивачки про застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищевказане, а також те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 1901/1007/88-270 від 15.10.2007р. права позивача є порушеними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення суми заборгованості за вказаним кредитним договром.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.01.2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій