Постанова № 61390426, 13.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р.Справа № 916/981/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Кіртока Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Одеської області від 29 червня 2016р.

по справі № 916/981/16

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКУР'ЄР»

про стягнення 5550 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКУРЄР про стягнення 5550 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані простроченням відповідачем терміну сплати штрафу, встановленого вимогами ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 червня 2016року по справі № 916/981/16 (суддя Бездоля Ю.С.) в задоволенні позову відмовлено.

В прийнятому рішенні суд першої інстанції встановив, що позивач жодним іншим способом не доводив до відома відповідача зміст рішення Антимонопольного комітету України, в т.ч. не оприлюднював інформацію про прийняте рішення та не розпоряджував його в офіційному друкованому органі, окрім надсилання вказаного рішення у поштовому відправленні, врученому фізичній особі, яку сторони у наданих до суду обома сторонами письмових пояснення визначили як Торгоп.

Виходячи з наявних матеріалів справи, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано до суду належних у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказів вручення відповідачу рішення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р., що є передумовою для нарахування пені за порушені строки сплати накладеного штрафу з огляду на необхідність суду чітко визначити строк початку прострочення виконання зобовязань зі сплати штрафу та перебіг цього прострочення.

За таких обставин у суду відсутня можливість встановити факт прострочення відповідачем сплати накладеного штрафу та, у випадку його прострочення, точну кількість днів прострочення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом не враховано те, що копія рішення про стягнення з відповідача штрафу надіслана із супровідним листом Комітету від 13.05.2015 року та отримана уповноваженою особою відповідача 18.05.2015 року за довіреністю, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказом отримання відповідачем рішення підтверджується також тим, що відповідач листом від 16.01.2015 року надав інформацію на вимогу Комітету, зокрема про те, що уповноваженою особою на отримання кореспонденції від імені відповідача є ОСОБА_2

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, лист Комітету отримав курєр відповідача ОСОБА_2 тобто уповноважена особа відповідача.

Скаржник вважає, що обовязок щодо перевірки повноважень представника відповідача на отримання поштового відправлення покладений на працівників УДППЗ «Укрпошта» і лише після цього представнику відповідача було видано зазначений вище лист Комітету.

В судовому засіданні 16.08.2016 року оголошувалась перерва по справі до 13.09.2016 року.

В судове засідання 13.09.2016 року не зявився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКУР'ЄР», хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Враховуючи належне повідомлення сторін, відсутність будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, відсутність обґрунтування відповідача щодо неявки свого представника, та те, що явка сторін не визнавалась обовязковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКУР'ЄР».

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України, 13.09.2016 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 07.05.2015р. Антимонопольний комітет України (Комітет, позивач) прийняв рішення №185-р у справі №127-26.13/265-14 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким:

- визнав, що Товариство з обмеженою відповідальністю УКРКУРЄР (відповідач) вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 04.11.2014р. №127-26/05-9938 у встановлений ним строк;

- за порушення, визначене у пункті 1 цього рішення, наклав на Товариство з обмеженою відповідальністю УКРКУРЄР штраф у розмірі 10000 грн.

Відповідно до вказаного рішення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р.:

- штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення;

- відповідно до статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом пяти днів з дня сплати штрафу субєкт господарювання зобовязаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу;

- рішення може бути оскаржене до господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

На засіданні Антимонопольного комітету України був присутній представник відповідача, що також вбачається і з Витягу з протоколу засідання Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р.

26.08.2015р. відповідач повністю сплатив штраф, нарахований йому за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, та накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р. №185-р, що підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2015р. №1155 на суму 10000 грн.

Звертаючись до суду із відповідним позовом, Антимонопольний комітет України зазначав, що копія рішення про стягнення штрафу надіслана разом із супровідним листом Комітету від 13.05.2015 року №127-26/05-4983 та отримана ТОВ «Укркурєр» 18.05.2015 року, що, на його думку, підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303508811953.

Отже, двомісячний строк оплати штрафу, накладеного комітетом за рішенням, закінчився 20.07.2015 року. Натомість, штраф сплачено лише 26.08.2015 року, тобто з простроченням, на яке позивачем нараховано пеню у розмірі 5550 грн. за період з 21.07.2015 року по 26.08.2015 року.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції, Про захист від недобросовісної конкуренції, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 3 ч.2 ст. 52 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) субєкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно з ч.1 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників субєкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України Голос України, газета Кабінету Міністрів України Урядовий курєр, Офіційний вісник України, друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

За матеріалами справи, позивач не доводив іншими способами до відома відповідача зміст рішення Антимонопольного комітету України, в т.ч. не оприлюднював інформацію про прийняте рішення та не розпоряджував його в офіційному друкованому органі, окрім надсилання вказаного рішення у поштовому відправленні.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з п.1 ч.5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, судом встановлено, що кінцевий строк на оплату штрафу законодавчо відраховується з дня одержання рішення Антимонопольного комітету України боржником.

Разом з тим, відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції заперечив факт отримання ним рішення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р. 18.05.2015р. із посиланням на три основних факти:

- те, що відповідач не уповноважував фізичну особу Торгоп (за даними поштового повідомлення) на отримання рішень Антимонопольного комітету України та іншої поштової кореспонденції;

- те, що у поштовому відправленні, врученому 18.05.2015р. фізичній особі, на яку позивач вказує як на уповноважену особу відповідача, не направлялось рішення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р.;

- неправильне оформлення поштового відправлення.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що в даній справі є спірним питання щодо моменту отримання відповідачем рішення АКУ від 07.05.2015 року, що є основоположним для нарахування пені за прострочення оплати штрафу.

В підтвердження надсилання рішення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015р. та його отримання відповідачем, позивач посилався на супровідний лист Антимонопольного комітету України від 13.05.2015р. за вих.№127-26/05-4983 «Про надсилання копій рішень Комітету», за змістом якого позивач надіслав копії рішень АКУ від 07.05.20015 року на адресу ТОВ «Укркурєр» м.Одеса, вул.Ніжинська, 44, каб.9, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з відмітками в якому 13.05.2015 року поштове відправлення було направлено ТОВ «Укркурєр», а 18.05.2015 року вручено особисто фізичній особі Торгоп.

Порядок поштового відправлення кореспонденції встановлений Правилами надання послуг поштового звязку (Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового звязку.

Пунктом 11 Правил встановлено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п.42 Правил, на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається найменування адресата: для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата,

поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.

Відповідно до п.п. 89, 90 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови предявлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ.

Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.105 Правил для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних предявленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем факту вручення поштового відправлення, оскільки судом першої інстанції необґрунтовано відхилено в якості доказів вручення рішення АКУ від 07.05.2015 року повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.05.2015 року.

Так, зі спірного поштового повідомлення вбачається, що поштове відправлення, надіслане Антимонопольним комітетом України 13.05.2015 року за адресою ТОВ «Укркурєр», отримане 18.05.2015 року особою, прізвище якої виглядає як «Торгоп».

На бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначені в т.ч. номер вихідного документа № 127-26/05-4983, що співпадає з номером супровідного листа, яким відповідачу надіслано Рішення №185-р від 07.05.2015р., на бланку наявний підпис працівника поштового звязку та зазначено про вручення повідомлення адресату 18.05.2015р.

У відповідності до п. 34 Типової Інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 30.11.2011р. № 1242 індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час їх реєстрації. Реєстраційний індекс складається з порядкового номера документа у межах групи документів, що реєструються, який доповнюється індексами, що застосовуються в установі, зокрема індексами за номенклатурою справ, структурного підрозділу,

кореспондентів, посадових осіб, які розглядають або підписують документ, виконавців, питань діяльності яких стосується документ, тощо.

Згідно з п. 216, 220 Інструкції опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Отже, службою діловодства позивача було присвоєно індекс вихідного документа № 127-26/05-4983 супровідному листу від 13.05.2015р., разом з яким відповідачу було надіслано рішення № 185-р від 07.05.2015р.

Водночас, як вбачається з поштового повідомлення, позивачем було дубльовано індекс вихідного документу (супровідного листа) у бланку повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303508811953 в частині „найменування відправника.

При цьому, в матеріалах справи наявні інші повідомлення, які надсилались Антимонопольним комітетом України на адресу ТОВ «Укркурєр», зокрема, від 05.11.2014 року, за яким направлено вимогу про надання інформації (а.с.78), від 16.12.2014 р., за яким направлено розпорядження про початок розгляду справи (а.с.80), від 16.03.2015 року, за яким направлено розпорядження про виправлення описки (а.с.82), від 20.03.2015 року, за яким направлено подання з попередніми висновками (а.с.84), від 30.04.2015 року, за яким направлено розпорядження про дату засідання комітету (а.с.86).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши зазначені повідомлення, судова колегія зазначає, що на всіх наведених поштових повідомленнях в якості отримувача зазначено «Торчак» чи «Торгоп». При цьому, відповідач був обізнаний про початок розгляду справи, дату засідання комітету, оскільки уповноважений представник відповідача був присутнім на засіданні АКУ 07.05.2015 року, тощо.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач отримував вищевказані поштові відправлення.

Більш того, поштові відправлення, а саме ухвали суду, які направлялись господарським судом Одеської області на адресу ТОВ «Укркурєр», також отримані тією ж особою (а.с.27, 43, 100, 130, 137). З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача зявлявся в судові засідання при розгляді справи в суді першої інстанції, отже був обізнаний про розгляд справи.

Листом ТОВ «Укркурєр» №2 від 16.12.2015 року на вимогу АКУ від 12.12.14р. повідомлено, що ОСОБА_2 є курєром вказаного товариства, що також вбачається з довіреності №01/12/145-УК від 01.12.2014 року (а.с.105-108).

Відповідно до вказаної довіреності, ТОВ «Укркурєр» в особі директора ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 вчиняти від імені ТОВ «Укркурєр» наступні дії, а саме, зокрема, одержувати через філіали УДППЗ «Укрпошта» внутрішні поштові відправлення, а також міжнародні поштові відправлення, відправлення «EMS», згруповані поштові відправлення з позначкою «Консигнація». Довіреність видана без права передоручення третім особам. Видана 01.12.2014 року та дійсна по 31.12.2015 року (а.с.104).

Отже, оцінюючи вищенаведені докази у сукупності, судова колегія доходить висновку про те, що спірне поштове відправлення отримав ОСОБА_2, який являється уповноваженою особою на отримання поштової кореспонденції ТОВ «Укркурєр», чого не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до витягу з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань від 18.04.2016 року, адресою місцезнаходження ТОВ «Укркурєр» є: 65029, Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, вул.Ніжинська, 44 каб.9.

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до положень ст.89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Положеннями ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, за переконанням судової колегії, з огляду на те, що Антимонопольним комітетом України відправлено рішення про стягнення штрафу від 07.05.2015 року на адресу місцезнаходження ТОВ «Укркурєр» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру, тому саме відповідач має нести відповідальність за отримання поштової кореспонденції за своєю адресою.

При цьому, Антимонопольний комітет України не зобовязаний перевіряти, яка саме особа отримала поштову кореспонденцію за адресою відповідача, якщо її направлено за юридичною адресою підприємства.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що 18.05.2015 року уповноважена особа відповідача отримала копію рішення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 року про накладення штрафу.

Однак, оскільки штраф було сплачено відповідачем лише 26.08.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №1135 від 26.08.2015 року на суму 10 000 грн., тобто з простроченням, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені за період з 21.07.2015 року по 26.08.2015 року.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів зазначає про його вірність та обґрунтованість, отже, розмір пені складає 5550 грн., що підлягає до стягнення з ТОВ «Укркурєр» на користь позивача.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким задовольнити позов Антимонопольного комітету України, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКУР'ЄР» на користь Антимонопольного комітету України 5550 грн. пені.

Керуючись ст.99, п.2 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 червня 2016р. по справі № 916/981/16 скасувати.

Позов Антимонопольного комітету України задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКУР'ЄР» на користь Антимонопольного комітету України 5550 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят грн.) грн. пені.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 16.09.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

СуддяВ.А. Лисенко