Рішення № 6139039, 24.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2009 р. Справа № 60/25-09

вх. № 585/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - довіреність № 887 від 07.03.2009 року; відповідача - Келеберда Н.Б. - довіреність б/н від 29 січня 2009 року;

розглянувши справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Половинкіно

до Відкритого акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод", смт. Великий Бурлук

про стягнення 199553,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (позивач) звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" заборгованості в сумі 143004,00 грн., пені в сумі 9395,38 грн. та проценти банку - 47153,94 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов”язань за договором поставки від 30.09.2008 року по сплаті за поставлений товар, внаслідок чого утворилась вищезазначена заборгованість та нараховано пеню. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти банку в сумі 47153,94 грн., посилаючись на те, що в зв”язку з тим, що підприємство не мало вільних коштів для подальшої роботи, було вимушено взяти позику в банку і виплачувати відсотки за користування, таким чином за чотири місяці з 01.10.2008 року по 19.01.2009 року сума відсотків склала 47153,94 грн.

20 березня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду надав уточнення до позовної заяви (вх. №7716), відповідно до яких збільшує розмір позовних вимог, а саме просить стягнути заборгованість в сумі 143004,00 грн., пеню в сумі 11189,60 грн. та понесені збитки (витрати, пов`язані зі сплатою відсотків за користування кредитом) 56334,45 грн.

Позивач через канцелярію господарського суду 24 березня 2009 р. надав заяву (вх. №2526), в якій просить суд надані уточнення до позовної заяви, якими збільшено розмір позовних вимог, не розглядати.

Суд, розглянувши надану позивачем заяву, вважає, що вона підлягає задоволенню та уточнення до позовної заяви, якими збільшено розмір позовних вимог, не підлягають прийняттю до розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов та наполягав на його задоволенні. Крім того, пояснив, що в зв”язку з тим, що позивач не мав вільних коштів для подальшої роботи, він був вимушений взяти позику в банку і виплачувати відсотки за її користування, таким чином за чотири місяці з 01.10.2008 року по 19.01.2009 року сума відсотків склала 47153,94 грн., тому вважає, що дані витрати є збитками.

Відповідач через канцелярію господарського суду 24 березня 2009 р. надав відзив на позовну заяву (вх. №7998), в якому позовні вимоги визнає в сумі основного боргу та пені, а в частині стягнення процентів банку в сумі 47153,94 грн. заперечує, вважає, що позивач безпідставно вимагає сплатити йому проценти банку, оскільки позивачем не наведені аргументи в позові про причинний зв”язок утворення боргу відповідача та наданням позивачу банківської позики. Окрім того, просить суд судові витрати покласти на сторони пропорційно.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що 30 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач зобов"язався передати у власність відповідача молоко цільне охолоджене, а останній зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених договором.

В пункті 4.1. договору сторони передбачили, що відповідач оплачує товар по договірній ціні, яка діє на момент відвантаження партії товару згідно протоколу узгодження цін, який направляється відповідачем. Позивач протягом 5-ти днів з моменту отримання протоколу повинен розглянути його, підписати, скріпити печаткою та повернути відповідачу. При несвоєчасному поверненні протоколу узгодження цін, факт відвантаження молока є підтвердженням згоди позивача на розрахунок за запропонованими цінами.

В пункті 4.2. договору, передбачено, що загальна сума договору встановлюється шляхом складання сум кожної партії згідно накладних.

Відповідно до п.5.1. договору, відповідач проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 3-х банківських днів за фактом поставки.

На виконання зазначених умов договору позивачем за накладними № 71 від 30.10.2008 р. та № 155 від 30.11.2008 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1201756,39 грн., що також визнається відповідачем.

Однак, відповідач частково розрахувався за поставлений товар. Таким чином, відповідачем залишилася несплачена вартість товару станом на 20 січня 2009 року в сумі 143004,39 грн., що визнається відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договору та іншого правочину.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав суду докази виконання своїх зобов'язань та визнає суму боргу. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 143004,39 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.8.1. договору сторони встановили, що в разі порушення строків поставки або сплати товару, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня від суми не поставленого або неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 9395,38 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України.

Збитками відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать матеріали справи 02.10.2008 року між позивачем та Акціонерним банком "Український комунальний банк" було укладено кредитний договір № 213/08-Ю, відповідно до умов якого позивачу надано кредит на умовах овердрафту з лімітом в сумі 300000 грн. зі сплатою 27% річних з метою поповнення обігових коштів.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що оскільки відповідачем не було виконано своїх зобов"язань за вищезазначеним договором поставки, він був вимушений взяти кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, оскільки не мав вільних коштів для подальшої роботи. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем було заподіяно збитки в сумі 47153,94 грн. - витрати по сплаті відсотків за користування кредитом.

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини.

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір було укладено 02.10.2008 року, а поставка товару за договором поставки від 30.09.2008 року відбулася відповідно до вищезазначених накладних 30.10.2008 р. та 30.11.2008 р. Отже, суд дійшов до висновку про відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення, що робить неможливою відповідальність відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 47153,94 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1523,99 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 90,12 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 610, 611, 623, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 152399,38 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, код ЄДРПОУ 05507436, п/р 26009805191610 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Харків, МФО 351016) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 СФ АБ Укркоммунбанк м.Северодонецьк, МФО 304740) заборгованості в сумі 143004,00 грн., пені в сумі 9395,38 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1523,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 90,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 47153,94 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 27 березня 2009 року.

Суддя

справа № 60/25-09