Постанова № 61389630, 14.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2016 року № 826/26734/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Качура І.А. Данилишин В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства України про зобов'язати вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства України про зобов'язання провести перевірку за скаргою позивача, результати якої оформити відповідно до норм законодавства.

В обґрунтування позову позивач вказує, що нею направлено скаргу до Державної інспекції сільського господарства України щодо проведення перевірки, проте відповідачем в порушення в порушення вимог законодавства перевірку не проведено.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні з урахуванням положень ч. 6 ст. 128 судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 позивач звернулась до Державної інспекції сільського господарства України зі скаргою щодо проведення перевірки стосовно нецільового використання та самовільного заняття земельної ділянки ОСЖБ «Орбіта» по вул Шевченко 262 у м. Маріуполь Донецької області і цільового використання земельної ділянки по вул Комсомольська 33, 35 у м. Маріуполь Донецької області.

Листом від 27.08.2015 позивачу повідомлено про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки у скарзі відсутня інформація щодо порушення ОСЖБ «Орбіта» прав позивача.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись Конституцією України, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність оскаржуваної бездіяльності чинному законодавству та необхідність зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинювати дії з метою відновлення ймовірно порушених пав позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" 9 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, крім іншого, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям;

дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою;

дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю та інше.

Приписами статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Аналіз викладеного свідчить про право центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі проводити перевірки та здійснювати інші заходи, спрямовані на реалізацію компетенції даного органу з метою перевірки дотримання відповідними суб'єктами вимог законодавства України про охорону земель.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про Державну інспекцію сільського господарства України" від 13 квітня 2011 року N 459/2011 передбачено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 3 даного Указу основними завданнями Держсільгоспінспекції України є, зокрема: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах та інше (п. 4 Указу Президента України "Про Державну інспекцію сільського господарства України").

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року N 877-V (далі - Закон № 877).

Частиною 1 статті 4 Закону № 877 передбачено, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону № 877 однією з підстав для здійснення позапланових заходів є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Також частиною 1 статті 6 Закону № 877 передбачено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом.

Тобто, у разі звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав відповідний орган, який уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) зобов'язаний встановити обґрунтованість поданого звернення та провести відповідну позапланову перевірку згідно вимог чинного законодавства або уразі виявлення її безпідставності вчинити дії щодо притягнення особи-заявника до відповідальності, передбаченої законом.

Як зазначено вище, позивач звернулась до Державної інспекції сільського господарства України зі скаргою щодо самовільного захвату частини земельної ділянки яка перебуває у користуванні ОСЖБ «Орбіта» та самовільної забудови такої земельної ділянки, чим порушено права позивача як члена ОСЖБ «Орбіта» та власника нежилого приміщення у вказаному будинку.

Судом встановлено, що у скарзі позивач не зазначила конкретних порушень законодавства, які могли бути покладені в основу для прийняття рішення по проведенню позапланової перевірки, також не зазначено осіб, які мають бути суб'єктом перевірки. У вказаному листі містяться лише загальні посилання на інформацію щодо самовільної забудови земельної ділянки, чітко визначених фактів порушення вимог законодавства у сфері земельного законодавства позивачем не наведено.

З огляду на викладене, відмова у проведенні перевірки на підставі скарги позивача на думку суду ґрунтується на згадуваних нормах Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

а сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

В.М. Данилишин