Постанова № 61389482, 16.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2016 року № 826/24376/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмила-Фарм Ко»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Людмила-Фарм Ко» (далі – позивач або ТОВ «Людмила-Фарм Ко») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі – відповідач або ДПІ), в якому, враховуючи подані уточнення позовних вимог (вх. від 12.11.2015р.), просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2015р. №0006162203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на 27 639,00 грн. за основним платежем та на 6 909,75 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки податкового органу про заниження позивачем сум доходу по операціям із запровадженням знижок в ціні товарів (дисконтна програма), які реалізовувалися кінцевим покупцям, оскільки до перевірки не було надано документів, які б підтверджували підстави надання знижок та їх розмір, а також надання таких знижок не відображається у бухгалтерському обліку підприємства. Натомість позивач зазначає, що всі необхідні документи, у т.ч. ті, що зазначені в акті перевірки як відсутні, були надані контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки, однак в порушення п. 44.6 ст. 44 та п. 86.7 ст.86 ПК України ДПІ не були взяті такі документи до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим позивач не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв’язку з чим у судовому засіданні на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача. При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи заперечень ДПІ, остання вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, у судовому засіданні 11.04.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Людмила-Фарм Ко» (код ЄДРПОУ 252712893) зареєстровано у статусі юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з 03.10.2000 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 27.04.2012р. №200042278.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Людмила-Фарм Ко» (код ЄДРПОУ 252712893) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., про що складено акт перевірки №474/1-26-50-23-03/25271289 від 10.08.2015р. (далі-Акт перевірки).

У розділі «Висновок» Акту перевірки вказується про встановлення порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим ТОВ «Людмила-Фарм Ко» у періоді з 01.04.2012 по 30.11.2014 занижено податок на додану вартість на загальну суму 27 639 грн., а саме по періодам: - квітень 2014 року в сумі 3496 грн.; - травень 2014 року в сумі 3726 грн.; - червень 2014 року в сумі 3826 грн.; - липень 20154 року в сумі 3479 грн.; - серпень 2014 року в сумі 3138 грн.; - вересень 2014 року в сумі 3183 грн.; - жовтень 2014 року в сумі 3491 грн.; - листопад 2014 року в сумі 3300 грн.

Зокрема, до такого висновку ДПІ у Акті перевірки дійшла з огляду на те, що (т.1 а.с. 50, 68) до перевірки надано Наказ директора підприємства №31/10-2011 від 31.10.2011 року «Про запровадження дисконтної програми та затвердження положення про дисконтну програму». Згідно наданим до перевірки Положенням (Додаток до наказу №21/10-2011 від 31.10.2011 року) запроваджується дисконтна програма ТОВ «Людмила-Фарм Ко».

Разом з тим, як зазначено в Акті перевірки, перевіркою встановлено, що у чеках контрольної стрічки при наданні дисконтної знижки не зазначено номер дисконтної карточки покупця. На підприємстві відсутній електронний реєстр обліку накопичених сум в розрізі активованих дисконтних карток або будь-яка інша система обліку, що не дає змогу визначати порядок розрахунку наданих знижок у зв'язку із чим не підтверджено підставу для надання знижок та їх розмір.

Тобто, як вказує ДПІ, надання знижок покупцям здійснюються із порушенням Положення про дисконтну програму ТОВ «Людмила-Фарм-Ко» у зв'язку із чим безпідставно занижується отриманий дохід підприємства. Крім цього, перевіркою встановлено, що надання знижки в порушення Положення (стандарти) бухгалтерського обліку не відображено в бухгалтерському обліку підприємства проводками Дт 285 Кт 282.

З урахуванням зазначеного, ДПІ дійшла висновку (т.1 а.с. 68), що підприємством в порушення п.44.1 ст.44 , п185.1 ст.185, п.187.1, п.187.5 ст.187 Податкового кодексу України занижено показники декларацій з ПДВ за період з 01.04.2012 по 30.11.2014 в розмірі 30 565 грн.

Саме на підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.09.2015р. №0006162203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на 27 639,00 грн. за основним платежем та на 6 909,75 грн. за штрафними санкціями.

При цьому слід зазначити, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Три кита» у грудні 2014 року в сумі 5 124 грн., які викладені в Акті перевірки у п.п. 3.2.2 Акту (т.1 а.с.68-71), не були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.09.2015р. №0006162203, що підтверджується Актом перевірки та розрахунком податкового зобов'язання і штрафних (фінансових) санкцій (т.2 а.с.176). Відтак, суд не здійснює правовий аналіз таких висновків ДПІ.

Вирішуючи у зв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно пп. 14.1.56. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів та їх склад визначений статтею 135 Податкового кодексу України. Зокрема, у відповідності до пункту 135.1. вказаної статті ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2. ст.135 ПК України).

Пунктом 135.4. ст. 135 ПК України передбачено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

У зв’язку із наведеним слід зазначити, що згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із п.187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, із наведених правових норм вбачається, що законом не передбачено включення до доходу (валового доходу) сум, на які були запроваджені знижки в ціні товару при продажу товарів кінцевим покупцям.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014 року у справі №К/9991/32831/12.

В даному випадку судом встановлено, що ТОВ «Людмила-Фарм Ко» здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

На підставі Наказу директора підприємства №31/10-2011 від 31.10.2011 року «Про запровадження дисконтної програми та затвердження положення про дисконтну програму» позивачем серед покупців були розповсюджені дисконтні картки, за якими товари продавалися зі знижкою. Дисконтні картки працювали за накопичувальною програмою, відповідно до того, на яку суму клієнт купив товару, він отримує відповідну знижку: до 1000 грн. - 5%; від 1000 до 3000,0 грн-7% ; більше 3000,0 грн. - 10%.

Доказів, що позивач продавав всі товари фізичним особам з використанням дисконтних карток за ціною, що не перевищує ціну придбання, відповідачем до суду не надано, в акті перевірки даних фактів не зафіксовано, а отже продаж товарів з використанням дисконтних карток та наданням знижок фізичним особам не був збитковим, тобто операції носили прибутковий характер.

На підтвердження ж обліку вказаних знижок по дисконтним каркам до матеріалів справи позивачем залучено звіт по дисконту, оборотно-сальдові відомості по рахункам, товарні звіти, які в сукупності підтверджують відображення таких операцій із знижками у бухгалтерському обліку підприємства та не дають підстав для зворотного висновку.

При цьому суд враховує, що вказані документи надавалися позивачем відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, однак, як вбачається із відповіді на заперечення від 31.08.2015р. №161158/10/26-50-22-03, в порушення п. 44.6 ст. 44 та п. 86.7 ст.86 ПК України ДПІ не здійснено аналізу цих документів при розгляді заперечень на акт перевірки та такі документи не взяті до уваги ДПІ при прийнятті оскаржуваного рішення. До того ж, під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки витребовувались певні документи, що підтверджують отримання платником податку доходів, але позивач відмовився їх надати. В контексті наведеного не надано актів відмови у наданні документів як-то передбачено п.85.6 ст. 85 ПК України.

Також, суд вважає безпідставними доводи ДПІ про відсутність у чеках контрольної стрічки РРО зазначення номеру дисконтної карточки покупця, оскільки Наказом ДПА №614 від 01.12.2000р., який був чинний на момент спірних відносин, не було віднесено до обов’язкових реквізитів касового чеку номеру дисконтної карточки покупця, а тому у позивача не було обов’язку відображати такі відомості у РРО.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів ДПІ про відсутність обліку знижок по дисконтним карткам та, відповідно, доводів про заниження позивачем доходів у зв’язку з цим, що вплинуло на розмір зобов’язань по податку на додану вартість підприємства, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення. Висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, є лише доводами відповідача, нічим не підкріплені.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності обставин порушення позивачем податкового законодавства, ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Людмила-Фарм Ко» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.09.2015р. №0006162203.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Людмила-Фарм Ко» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко